Постанова № 40544159, 09.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа№ 925/1407/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Власова Ю.Л.

при секретарі судового засідання - Гергель В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Цибізова О.О. - за довіреністю

від відповідача: Давидов В.М. - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Уманьферммаш" на рішення господарського суду Черкаської області від 24.04.2014р. (дата підписання 29.04.2014р.)

по справі № 925/1407/13 (суддя Шумко В.В.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Уманьферммаш"

про стягнення 37 230,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Уманьферммаш" про стягнення 37230,48грн. в тому числі: 32767,88грн. основного боргу, 2534,27 грн. пені, 98,33 грн. інфляційних втрат, 1830,00грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.10.2013р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р., позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2532,96 грн. - пені, 1 830,00грн. - 3% річних, 98,33грн. - інфляційних втрат. В частині стягнення 32767,88грн. основного боргу провадження у справі - припинено. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2014 рішення господарського суду Черкаської області від 29.10.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.04.2014р. у справі №925/1407/13 позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Уманьферммаш" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 32 767,88 грн. - основного боргу, 2 534,27 грн. - пені, 98,33 грн. - інфляційних, 1 830,00 грн. - 3% річних, 1720,50 грн. - відшкодування сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Уманьферммаш" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 24.04.2014р. у справі №925/1407/13 повністю та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд не врахував повторну заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.03.2014 № 247, тоді як закон не виключає можливості зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду, та не взяв до уваги заяву відповідача від 26.03.2014 № 248 про повернення коштів, а оскільки вимоги за договорами № 55/303/11 від 30.08.2011 та № 77/012/11 від 25.05.2011 є однорідними, тому зобов'язання відповідача по сплаті вартості отриманого природного газу в сумі 32 767,88 грн. вважаються погашеними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р. у справі №925/1407/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М., апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Уманьферммаш" на рішення господарського суду Черкаської області від 24.04.2014р. у справі №925/1407/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.06.2014р.

12.06.2014р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р. розгляд справи №925/1407/13 відкладено на 12.08.2014р.

23.06.2014 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги.

02.07.2014 позивачем через відділ документального забезпечення суду надано заперечення на доповнення до апеляційної скарги.

Відповідачем 14.07.2014 через відділ документального забезпечення суду надано додаткові матеріали до апеляційної скарги.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Хрипун О.О.

В судовому засіданні від 12.08.2014р. оголошено перерву до 09.09.2014.

08.09.2014 через відділ документального забезпечення суду відповідачем надано додаткові матеріали до апеляційної скарги.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Власов Ю.Л.

В судове засідання 09.09.2014р. представники сторін з'явилися.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.08.2011 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Уманьферммаш" (покупець) було укладено Договір поставки природного газу №55/303/11 (далі - Договір №55/303/11), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору№55/303/11, ціна за 1000 куб.м природного газу з ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами становить 3 425,97 грн.

Загальна вартість Договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 3.1.1 Договору№55/303/11).

Згідно п. 4.1 Договору №55/303/11 остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітній місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк поставки газу: з 06.08.2011 по 30.09.2011 включно (п. 5.1 Договору №55/303/11).

Додатком №1 від 30.08.2011 до Договору №55/303/11 сторони визначили окремі умови поставки, обліку та порядок приймання-передачі газу.

Додатковою угодою №2 від 30.08.2011 до Договору №55/303/11, сторони визначили терміни та об'єми поставки газу по місяцях.

На виконання умов Договору №55/303/11 позивач передав відповідачеві у серпні-жовтні 2011 року природного газу на загальну суму 49 305,97 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу для потреб промислових споживачів від 31.08.2011, від 30.09.2011 та від 31.10.2011 (а.с. 17-19).

За доводами позивача, ПАТ "Уманьферммаш" свої зобов'язання за договором щодо оплати природного газу виконало не повному розмірі, заборгованість станом на подачу позову до суду становить 32 767,88 грн., яку позивач і просить стягнути в примусовому порядку, крім того, за прострочення оплати природного газу позивач нарахував відповідачу 2 534,27 грн. пені, 98,33 грн. інфляційних втрат та 1 830,00 грн. 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №55/303/11 від 30.08.2011, зміст якого відповідає положенням ст. 712 ЦК України, якою встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи на виконання умов Договору №55/303/11 позивач передав відповідачеві у серпні-жовтні 2011 року природного газу на загальну суму 49 305,97 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу для потреб промислових споживачів від 31.08.2011, від 30.09.2011 та від 31.10.2011.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором №55/303/11 в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого газу не виконав, за отриманий газ розрахувався частково, на суму 16 530,31 грн., в результаті чого у Публічного акціонерного товариства «Уманьфермаш» утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 32 775,66 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 26.05.2011р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Уманьферммаш" (покупець) був укладений Договір про закупівлю природного газу №77/012/11, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити відповідачеві імпортований природний газ, а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у договорі.

На виконання умов Договору №77/012/11 відповідач перерахував позивачеві грошові кошти у сумі 32 767,88грн., але останній газ на зазначену суму не поставив.

Відповідно до підписаних сторонами та скріплених їх печатками Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 - 29.02.2013 (а.с. 36) та Акту звіряння розрахунків від 26.11.2012 (а.с. 37), різниця у взаємних зобов'язаннях позивача та відповідача становить 7,78 грн. (32 775,66 грн. (за Договором №55/303/11) - 32 767,88 грн. (за Договором №77/012/11). Згідно платіжного доручення №11389 від 25.12.2012 відповідач перерахував позивачу 7,78 грн. (а.с. 38).

08.10.2013 відповідач звернувся до позивача з заявою від 07.10.2013 № 817, у якій зазначено, що на підставі ч. 3 ст. 203 ЦК України відповідач інформує про зарахування зустрічної вимоги в сумі 32 767,88 грн.

Скасовуючи попередні судові рішення та направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України в постанові від 17.02.2014 зазначив, що судами не досліджено питання чи звертався відповідач до позивача з вимогою про повернення коштів попередньої оплати, а отже судами не вповні досліджені обставини щодо виникнення у позивача та відповідача зустрічних однорідних вимог в розумінні змісту ст.601 ЦК України та ст. 203 ГК України. Крім того, судами попередніх інстанцій не вповні досліджені обставини щодо звернення відповідача до позивача із відповідною заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що нарахування сум пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з порушенням стороною виконання грошового зобов'язання пов'язується із терміном прострочення такого виконання, що також слід мати на увазі при новому розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 26.03.2014 надіслав позивачу Заяву від 26.03.2014 №248 про повернення коштів в сумі 32 767,88 грн. за Договором № 77/012/11 від 26.05.2011 (а.с. 129) та Заяву від 26.03.2014 №247 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 32 767,88 грн. (а.с. 131), що підтверджується оригіналами фіскальних чеків від 26.03.2014 (а.с. 128, 130).

Крім того, 08.04.2014 відповідач повторно направив позивачу Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.03.2014 №247 (а.с. 151), що підтверджується оригіналом фіскального чеку від 08.04.2014 (а.с. 150).

В цій заяві відповідач вказав, що ДК «Газ України» має грошові зобов'язання перед відповідачем за договором про закупівлю природного газу від 26.05.2011 № 77/012/11 в сумі 32 767,88 грн. В свою чергу ПАТ «Уманьфермаш» має грошові зобов'язання перед ДК «Газ України» за договором про поставку природного газу від 30.08.2011 № 55/303/11 в сумі 32 767,88 грн. Відповідач, на підставі ст. 601 ЦК України, повідомив про припинення грошових зобов'язань ПАТ «Уманьфермаш» перед ДК «Газ України» в сумі 32 767,88 грн. та грошових зобов'язань ДК «Газ України» з повернення попередньої оплати в сумі 32 767,88 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Суд першої інстанції не врахував вказані заяви відповідача та виходив з того, що Заяви відповідача про повернення коштів передоплати за договором №77/012/11 від 26.05.2011 та про зарахування зустрічних однорідних вимог датовані 26.03.2014, тобто після звернення позивача з позовом про стягнення коштів до господарського суду, а доказів подання позивачеві таких заяв до звернення позивача з позовом до суду відповідачем не подано. За таких обставин, та, оскільки, позивачем заперечується факт здійснення взаємозаліку однорідних вимог суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача по сплаті позивачеві боргу в сумі 32762,88 грн. за отриманий природний газ, згідно з положеннями ст. 601 ЦК України зарахуванням зустрічних однорідних вимог не виконані, тому борг в сумі 32762,88 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Виходячи з аналізу вказаних норм, вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними ( зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду. Водночас, згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Відповідно до п. 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши заяву відповідача від 26.03.2014 №248 про повернення коштів передоплати в сумі 32 767,88 грн. за Договором № 77/012/11 від 26.05.2011 та Заяву від 26.03.2014 №247 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 32 767,88 грн., колегія суддів дійшла висновку, що вимоги за договорами №55/303/11 від 30.08.2011 та №77/012/11 від 26.05.2011 є однорідними та зустрічними, дане випливає з їх юридичної природи та матеріального змісту, строк виконання таких вимог настав, тому зобов'язання відповідача в частині сплати вартості отриманого природного газу на суму 32 767,88 грн. є припиненими у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, решта суми основного боргу в розмірі 7,78 грн. є оплаченою (погашеною), що підтверджується платіжним дорученням №11389 від 25.12.2012.

Відтак, висновок місцевого господарського суду про те, що зобов'язання відповідача по сплаті позивачеві боргу в сумі 32767,88 грн. за отриманий природний газ, згідно з положеннями ст. 601 ЦК України зарахуванням зустрічних однорідних вимог не виконані, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 32 767,88 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.1 Договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаних положень Договору №55/303/11 позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2 534,27 грн. за періоди з 06.10.2011 по 06.04.2012 та з 06.11.2011 по 06.05.2012.

В п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

За умовами п. 4.1 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати остаточний розрахунок за спожитий газ до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, тому останнім днем виконання такого зобов'язання вважається 4 число місяця, наступного за місяцем поставки газу, а прострочення виконання зобов'язання настає з 5 числа.

Оскільки зобов'язання щодо основної суми заборгованості хоча і є припиненими, але його припинення відбулося з порушенням строків виконання зобов'язання, колегія суддів, здійснивши перерахунок пені, враховуючи визначений позивачем початок періоду її нарахування, прийшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 530,99 грн. пені за період з 06.10.2011 по 05.04.2012 та з 06.11.2011 по 05.05.2012. В частині стягнення 3,28 грн. пені - позов залишається без задоволення.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 830,00 грн. - 3% річних за період з 06.10.2011 по 27.08.2013 та 98,33 грн. - інфляційних втрат з жовтня 2011 по червень 2013.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого природного газу є підставою для покладення на останнього обов'язку сплати інфляційних втрат та 3% річних, тому перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 1 830,00 грн. - 3% річних та 98,33 грн. - інфляційних втрат.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 24.04.2014р. підлягає частковому скасуванню. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Уманьферммаш" задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Уманьферммаш" на рішення господарського суду Черкаської області від 24.04.2014р. у справі №925/1407/13 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Черкаської області від 24.04.2014р. у справі №925/1407/13 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Уманьферммаш" (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Енергетична, буд. 21, код 05765888) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 31301827) 2 530,99 грн. - пені, 1 830,00 грн. - 3% річних, 98,33 грн. - інфляційних втрат та 1 720,34 грн. - судового збору.

В частині стягнення 32 767,88 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити".

4. Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 31301827) на користь Публічного акціонерного товариства "Уманьферммаш" (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Енергетична, буд. 21, код 05765888) 804,08 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи № 925/1407/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Т.В. Ільєнок

Ю.Л. Власов