Ухвала суду № 40542912, 18.09.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 4-с/522/175/14

Справа № 522/15023/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Домусчі Л.В.

при секретарі Герасименко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі скаргу Моторного транспортного страхового бюро України на дії старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник 11.08.2014 року звернувся до Приморського районного суду м.Одеси зі скаргою на дії старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_1 та просить визнати неправомірною постанову державного виконавця від 24.07.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 24.07.2014 року року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 522/17934/13-ц, виданого 19.11.2013 року Приморським районним судом м. Одеси, у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у виконавчому документі відсутній ідентифікаційний номер боржника.

Скаржник у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою, у якій просив розглянути скаргу за його відсутності.

Державний виконавець у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з ч.2 статті 386 ЦПК неявка в судове засідання державного виконавця або іншої посадової особи виконавчої служби, яким повідомлено про час і місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.

Розглянувши скаргу, дослідивши додані до неї документи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 386 ЦПК суб'єктом оскарження є державний виконавець або інша посадова особа ДВС, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 19.11.2013 року по цивільній справі № 522/17943/13 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про відшкодування витрат у порядку регресу, повязаних з виплатою страхового відшкодування, позовні вимоги Моторно (транспортного) страхового бюро України задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь страхового бюро витрати, які повязані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 7043, 43 грн., судовий збір у розмірі 229,40 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн., а всього стягнуто 8772,83 грн.(а.с. 5-6)

На виконання рішення суду 13.06.2014 року Приморським районним судом м.Одеси виданий виконавчий лист.(а.с. 9)

Постановою державного виконавця першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_1 від 24.07.2014 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 522/17934/13-ц виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь МТСБУ про відшкодування витрат у порядку регресу, повязаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 8772,83 грн. У постанові зазначено, що виконавчий документ не відповідає ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у ньому відсутні дані про індивідуальний ідентифікаційний номер боржника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі повинні бути зазначені повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по-батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.

Разом із тим п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, така правова позиція підтверджується також Постановою судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 25.06.2014 року.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець не врахував, що стягувач самостійно обмежений правами отримати конфіденційну інформацію щодо боржника. Отримання такої інформації судом після завершення розгляду справи і видачі виконавчого листа, законом не передбачена. Крім того, згідно зі ст. 32 Конституції України, ст. 302 ЦК України ніхто без згоди особи не може збирати та поширювати конфіденційну інформацію про неї чи її персональні дані.

Також державний виконавець залишив поза увагою визначену ЦПК України судову процедуру розгляду заяв про видачу виконавчого листа. Так, суддя видає виконавчий лист без проведення судового засідання і без виклику стягувача і боржника.

Згідно ч.1 ст.7 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно вимог Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

Суд враховує те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 14 ЦПК визначені ознаки обов'язковості судових рішень. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до розяснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-152/0/4-13 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» держаний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. Таким чином, державний виконавець є не окремим субєктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади -ДВС, що обумовлює відповідне визначення субєкта оскарження.

Згідно ст. 60 ЦК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Державним виконавцем не представлено суду доказів щодо спростування підстав вимог скарги, та докази щодо обґрунтованості прийнятої постанови.

Таким чином, державний виконавець не звернув уваги на те, що в суду чи заявника відсутні можливості без згоди боржника, отримати дані, про які в своїй постанові зазначив державний виконавець.

За таких обставин суд дійшов до висновку про обґрунтованість скарги та наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014, № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (стаття 388 ЦПК). Розподіл таких судових витрат здійснюється судом незалежно від того, чи оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, оскільки відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

За таких підстав суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 17, 18, 19, 20, 26, 32,68, 82 Закону України «Про виконавче провадження»; ч.1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст.ст. 1, 3, 10, 11, 15, 57, 60, 64, 169, 208-210, 385 ч.2, 386, 387, 388 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Моторного транспортного страхового бюро України на дії старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_1 щодо ухвалення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 44141362 від 24.07.2014 року.

Стягнути з Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в дохід держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, згідно ч.2 ст. 294 ЦПК України.

Суддя: Домусчі Л.В.