Ухвала суду № 40541577, 19.09.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №621/101/14-к Головуючий першої інстанції

Провадження № 11кп/790/545/14 Бібік О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі

головуючого - судді Долгова Ю.Д.,

суддів Аверіної Н.В., Устименко В.Є.,

при секретарі Яковенко Л.Л.,

за участю прокурора Сурженко М.О.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянула у судовому засіданні, в місті Харкові, апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 на вирок Зміївського районного суду, Харківської області, від 11 березня 2014 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, яка має дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не засуджувалась, зареєстрована і мешкає в АДРЕСА_1

засуджена за ч.1 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до штрафу в розмірі 1500 гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов прокурора задоволено. З ОСОБА_2 на користь Комунального закладу охорони здоров'я «Зміївська центральна районна лікарня » стягнуто 2373, 25 грн. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Згідно вироку, 03 серпня 2013 року, о 02 годині, ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем « ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 і рухалася по вул. Миру, в с. Тимченки, Зміївського району, Харківської області зі сторони вул. Лісної в напрямку с. Островерхівка. Під час руху ОСОБА_2 здійснювала поворот ліворуч і у порушення п. п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України не надала переваги в русі мопеду під керуванням ОСОБА_3, який рухався назустріч, скоїла зіткнення з мопедом, внаслідок чого ОСОБА_3 отримав середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження.

В апеляційній сказі потерпілий ОСОБА_3 просить вирок скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що судом не врахована така обставина як скоєння ОСОБА_2 злочину в стані алкогольного сп'яніння, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив його позовні вимоги до страхової компанії «Оранта» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а також до ОСОБА_2 про стягнення з неї моральної шкоди. Вважає, що суд не обгрунтовано задовольнив в повному обсязі позов прокурора щодо відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, обвинувачену ОСОБА_2, яка просила вирок залишити без змін і застосувати до неї Закон України «Про амністію у 2014 році», прокурор, який вважав за необхідне вирок залишити без змін, застосувати амністію і звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно калькуляції вартості лікування потерпілого ОСОБА_3 в травматичному відділенні Зміївської центральної районної лікарні, в період з 3 серпня по 8 вересня 2013 року, витрати на лікування складають 2373,25 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 128 КПК України прокурор у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов в інтересах держави щодо відшкодування шкоди, причиненої внаслідок злочину.

Таким чином даний позов був заявлений прокурором і розглянутий судом у відповідності до вимог закону. Будь - яких підстав, що перешкоджали в задоволенні позову прокурора у повному обсязі суд не мав.

За таких обставин рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат, понесених комунальним закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_3 відповідає вимогам закону.

Покарання ОСОБА_2 призначене у відповідності до положень ст. 56 КК України. Суд в повній мірі врахував характер скоєного ОСОБА_2 злочину, дані про особу і наявність на її утриманні малолітньої дитини.

ОСОБА_2 є одинокою матір»ю, характеризувалася позитивно, раніше судима не була, визнала себе винною і щиро розкаялася, чим сприяла розкриттю злочину.

Суд встановив, що ОСОБА_2 вчинила злочин у нетверезому стані. Положення ч. 2 ст. 67 КК України надають суду право визнати таку обставину обтяжуючою в залежності від характеру злочину. В даному конкретному випадку зазначену обставину суд не визнав обтяжуючою з урахуванням характеру злочину, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, вчинений з необережності.

Підстав для скасування вироку в частині призначеного покарання колегія суддів не вбачає.

Потерпілий і цивільний позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою в якій просив стягнути з страхової компанії «Оранта» на його користь матеріальну шкоду у розмірі 5197 грн., а також моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Крім того він просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 10 000 грн. моральної шкоди.

Судом встановлено, що до початку судового розгляду ОСОБА_3 не звертався до страхової компанії «Оранта» з заявою про страхове відшкодування, у відповідності до положень ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і не надавав відповідних доказів відносно розміру шкоди. Дирекція страхової компанії у заперечувала проти задоволення позовних вимог як таких, що заявлені передчасно. В судовому засіданні ОСОБА_3 брати участь не побажав, ніяких пояснень з приводу свого позову, у тому числі до страхової компанії, суду не надав.

Разом з тим, суд безпідставно відмовив потерпілому у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Суд встановив, що внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. До матеріалів провадження додані медичні довідки, досліджені судом, в яких зазначено, що ОСОБА_3 проходив курс лікування.

В позовній заяві ОСОБА_3 зазначив, що внаслідок травмування він зазнав фізичного болю, тривалий час лікувався, не відвідував місце навчання, отримав психологічний розлад здоров»я.

За таких умов суд безпідставно відмовив потерпілому у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

В цій частині вирок підлягає скасуванню, а позовні вимоги потерпілого підлягають частковому задоволенню - у розмірі 3 тис. грн.

Визначаючи розмір стягнення моральної шкоди, колегія суддів приймає до уваги матеріальний стан ОСОБА_2, яка не працює, перебуває на обліку соціального захисту, отримує державну допомогу одинокої матері.

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_2 про застосування до неї Закону України «Про амністію у 2014 році» підлягає задоволенню.

Відповідно до п. «в» ст. 1 даного закону підлягають звільненню від відбування покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, які вчинили злочини з необережності, та які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Згідно наданих до апеляційного суду довідок ОСОБА_2 має дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно якої вона не позбавлена батьківських прав. ОСОБА_2 скоїла необережний злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК України який, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 406, 418, 419 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 11 березня 2014 року відносно обвинуваченої ОСОБА_2, в частині цивільного позову щодо відмови у стягненні з ОСОБА_2 моральної шкоди, скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

В решті вирок залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_2 від призначеного покарання звільнити.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення.

Головуючий -

Судді -