Рішення № 40541480, 19.09.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/9305/13-ц

2/639/287/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі : головуючого - судді Труханович В.В.

за участю секретарів - Малойван Є.І., Антохіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа 5-та Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Харківської міської ради, територіального управління контролю за будівництвом об'єктів м. Харкова при Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, 3-тя особа 5-та Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, визнання права власності на самочинно побудовані будівлі, суд

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить постановити рішення, а підставі якого визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на ? частину домоволодіння з самовільними будівлями літ. «З» - господарський блок, літ. «И» - гараж по АДРЕСА_1.

Свої вимоги вона обґрунтовує тим, що вона є власником ? частини домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору міни.

Власником іншої ? частини вказаного домоволодіння була ОСОБА_5

У 2003 році ОСОБА_5 оформила на ім'я позивача заповіт на ? частину домоволодіння по АДРЕСА_1.

В ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, після її смерті відкрилася спадщина.

Оформити в нотаріальній конторі право власності в порядку спадкування за заповітом позивач ОСОБА_1 не змогла, у зв'язку з тим, що у неї були викрадені оригінал заповіту, свідоцтво про смерть ОСОБА_5, оригінал правовстановлюючого документу на будинок.

Крім того, позивач зазначає, що на території домоволодіння знаходяться самовільно побудовані споруди, а саме господарський блок під літ. «З», гараж під літ. «И». Дані споруди були побудовані у 2007 році позивачем разом з її чоловіком.

Всі вищевикладені обставини вимусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

Крім того, до суду з позовом звернулась 3-тя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_4 та просила постановити рішення, на підставі якого визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом на ? частину домоволодіння та самочинні побудови літ. «З» - господарський блок та літ. «И» - гараж по АДРЕСА_1.

Свої вимоги вона обґрунтовує тим, що у 1984 році вона стала власницею ? частини будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, та з цього часу стала мешкати в цьому будинку.

У 2005 році власницею 1\2 частини вищезазначеного будинку стала ОСОБА_5

У термін з 2006 року по 2007 рік з дозволу ОСОБА_5 позивач ОСОБА_4 розпочала самочинне будівництво господарського блоку та гаражу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. За життя вона склала заповіт, згідно якого ? частину будинку АДРЕСА_1 вона заповідала ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Однак, відповідач ОСОБА_1 у 6-ти місячний термін з дати смерті спадкодавця ОСОБА_5 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звернулася, тим самим не побажала прийняти спадщину.

Позивач ОСОБА_4 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду.

Всі вищевикладені обставини вимусили позивача ОСОБА_4 звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач за основним позовом ОСОБА_1 та її представник свій позов підтримали, просили його розглянути тільки в частині визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5, від позовних вимог про визнання права власності на самовільно побудовані споруди відмовилися. Проти задоволення позову ОСОБА_4 заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 визнав, щодо задоволення позову ОСОБА_4 заперечував.

3-тя особа ОСОБА_4, яка також заявила самостійні вимоги щодо предмету позову та її представник, в судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували, свій позов підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача Харківської міської ради в судовому засіданні щодо розгляду позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в частині визнання права власності в порядку спадкування за заповітом поклався на розсуд суду. Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання права власності на самовільно побудовані будівлі просив відмовити, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених законом.

Представник відповідача територіального управління контролю за будівництвом об'єктів м. Харкова при Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Харківській області в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся, про причину неявки суд не повідомив.

Представник 3-тьої особи 5-тої Харківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням справу розглянути у відсутність його представника.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходив з положень ч. 1 і 3 ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України про обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доведенню підлягають обставини, які мають значення для прийняття рішення по справі і по яким у сторін і інших осіб, які приймають участь у справі, виникає спір.

Відповідно до вимог ст. 57 Цивільно-процесуального кодексу України доказами являються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних у якості свідків, пояснень свідків, письмових доказів, речових доказів тощо.

Так, судом встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на праві власності належить: ? частина зазначеного будинку ОСОБА_1, ? частина - ОСОБА_5. Правова реєстрація будинку підтверджується копією правовстановлюючих документів на будинок. ( а.с. 45, 156-160)

Частина 1 ст. 356 ЦК України зазначає, що власність двох чи більше осіб із зазначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

22.11.2006 року ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого на випадок її смерті робить таке розпорядження: все своє майно де б таке не знаходилося та з чого воно не складалося, та взагалі все, що буде їй належати на день смерті та на що вона за законом буде мати право, заповідає гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних частках. ( а.с. 50)

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, про що зроблено відповідний актовий запис № 15879 від 05.12.2011 року. ( а.с. 52)

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді ? частини будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1.

Згідно ч.1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частини 1, 3 ст. 1268 ЦК України передбачають, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно відповіді 5-тої Харківської державної нотаріальної контори за № 591/01-16 від 24.01.2014 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 заведена спадкова справа № 248/2012, в якої знаходиться заява про прийняття спадщини від ОСОБА_4, яка зареєстрована в книзі обліку спадкових справ 24 квітня 2012 року під №586. ( а.с. 145)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 зазначила про те, що вважає себе єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_5, так як саме вона проживала з нею за однією адресою, а крім того своєчасно звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 Що стосується ОСОБА_1, то вона хоча зареєстрована і проживає за адресою АДРЕСА_1, однак даний будинок має дві квартири, в одній із яких проживає ОСОБА_1 зі своєю сім*єю, а в іншій квартирі проживала вона разом зі спадкодавцем ОСОБА_5

На підтвердження своїх стверджень ОСОБА_4 надала суду копії Форми Б, адресної картки, довідки ділянки №11 КП «Жилкомсервіс», в яких зазначено, що за адресою АДРЕСА_1 кв.НОМЕР_2 зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, а в квартирі №НОМЕР_1 зазначеного будинку - ОСОБА_1, ОСОБА_2 ( а.с. 161-163)

У відповідності до вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України, докази повинні бути належними та допустимими.

Згідно відповіді начальника Жовтневого РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області від 20.06.2014 року, дані про наявність квартир у житловому будинку по АДРЕСА_1 при заповнені адресних карток заявником, були внесені помилково, так як житлові будинки приватного сектору мають частини житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель. (а.с. 272)

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що рішень про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, а також про присвоєння нумерації квартир, не приймалися.

Крім того, судом були досліджені матеріали інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1, які не містять даних про розподіл вказаного будинку на дві окремі квартири.

Таким чином, суд розглядаючи даний позов виходить з того, що житловий будинок АДРЕСА_1 є єдиний, що також підтверджується копіями документів, наданих сторонами, які містяться в матеріалах справи. ( а.с. 11, 45-50, 57-58, 76-82, 85, 157-159)

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на час відкриття спадщини постійно мешкали та були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 ( а.с. 10, 51)

Згідно відповіді 5-тої ХДНК від 24.01.2014 року ОСОБА_4 звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 Заяв про відмову у прийнятті спадщини не надходило.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що після смерті спадкодавця вона не зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у зв'язку з тим, що у неї були викрадені оригінали документів, у тому числі і правовстановлюючі на будинок.

Дані ствердження позивача об'єктивно підтверджуються листом та висновком Ленінського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області. ( а.с. 7-8)

Даючи оцінку вищезазначеному, суд приходить до висновку про те, що після смерті ОСОБА_5 спадщину за заповітом у відповідності до вимог ст. 1268 ЦК України прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_4, як такі, що постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а остання, ще й така, що звернулася у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання за нею права власності на самочинні побудови літ. «З» - господарський блок та літ. «И» - гараж по АДРЕСА_1, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 пояснила, що вона з усного дозволу співвласників будинку, за особисті кошти на території домоволодіння АДРЕСА_1 самочинно побудувала господарський блок літ. «З» та гараж літ. «И».

На підтвердження своїх вимог надала суду копії чеків про придбання будівельних матеріалів, звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта. ( а.с. 95-114)

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 1.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, цей Порядок встановлює процедуру та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності (далі - об'єкти), збудованих до 31.12.2009 без дозволу на виконання будівельних робіт, заяви про прийняття в експлуатацію яких подано до 31.12.2012, а також механізм проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року, право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК), землекористувачі (стаття 95 ЗК), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 1021 ЗК) або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону № 3038-VI.

Відтак, в судовому засіданні було встановлено, що позивачем ОСОБА_4 не надано доказів того, що вона є власником або землекористувачем земельної ділянки АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 11 вищевказаної постанови, відповідно до пункту 4 статті 26, статті 27 Закону № 3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт.

Згідно до ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до п. 16 Постанови, позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Отже, враховуючи те, що позивачем не надано доказів того, що вона є власником або землекористувачем земельної ділянки, а представник Харківської міської ради заперечував проти задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність у відмові в задоволенні позову ОСОБА_4 в даній частині.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7,10,11,57-60,88,209,212-215 ЦПК України, ст.ст. 356, 375, 376, 1223, 1233, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа 5-та Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Харківської міської ради, територіального управління контролю за будівництвом об'єктів м. Харкова при Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, 3-тя особа 5-та Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, визнання права власності на самочинно побудовані будівлі - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на ? частину будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за заповітом на ? частину будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

У задоволені іншої частини позову ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

Суддя В. В. Труханович