Рішення № 40539580, 15.09.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2014 р.Справа № 916/2580/14

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Одеський домобудівельний комбінат"

про стягнення 1472,20грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 20.05.2014р.

Від відповідача: не з`явився

В засіданні 15.09.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" на користь ФОП ОСОБА_1 1300грн. заборгованості, 87,60грн. індексу інфляції за період з 16.03.2012р. по 02.06.2014р., 84,60грн. три проценти річних за період з 16.03.2012р. по 02.06.2014р.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, в їх обґрунтування зазначає, що між ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" та ФОП ОСОБА_1 06.03.2012р. було укладено договір на проведення робіт з технічного обстеження, згідно якого відповідач доручив, а позивач виконав технічне обстеження незавершеного будівництва бару на 20 місць з більярдною та сауною зі складу забудови групи житлових будинків по АДРЕСА_2. Однак, відповідач в порушення умов договору від 06.03.2012р. вартість виконаних робіт не сплатив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 1300грн., на яку позивачем було нараховано індекс інфляції та три проценти річних.

Відповідач подав відзив на позов від 04.08.2014р. за вх.№20185/14, де зазначив, що визнає наявність заборгованості перед позивачем в сумі 1300грн.

Ухвалою суду від 11.08.2014р. за клопотанням позивача від 11.08.2014р. за вх.№2-3304/14, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи продовжено до 16.09.2014р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:

06.03.2012р. між ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" (замовник) та ФОП ОСОБА_1. (виконавець) було укладено договір на проведення робіт з технічного обстеження, згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з технічного обстеження незавершеного будівництва бару на 20 місць з більярдною та сауною зі складу забудови групи житлових будинків по АДРЕСА_2. Строк виконання робіт - визначення технічного стану несучих конструкцій, експлуатаційної гідності (п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору).

Вартість робіт згідно п.1.1. договору визначається в розмірі 1300грн. Оплата підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше п'яти днів з моменту підписання сторонами даного договору (п.п.2.1., 2.3. договору від 06.03.2012р.).

У п.3.4. договору від 06.03.2012р. сторони погодили початком робіт вважати дату підписання сторонами договору, надання виконавцю всієї необхідної інформації та документації по об'єкту, за умови виконання замовником умов п.2.3. договору.

Згідно п.6 договору від 06.03.2012р. договір діє з моменту його підписання та до виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Так, на виконання умов договору на проведення робіт з технічного обстеження від 06.03.2012р. позивачем було виконано обумовлені договором роботи, про що між сторонами було підписано акт приймання-передачі від 16.03.2012р.

На вимогу суду позивач не надав оригіналів документів, що додані ним до позову, а саме, договору від 06.03.2012р. та акту приймання-передачі від 16.03.2012р., однак, відповідач визнав позов повністю, у зв'язку з чим суд приймає до уваги та розглядає спір за наявними в матеріалах справи копіями цих документів належним чином засвідченими.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену ним правову позицію, суд вважає заявлені ФОП ОСОБА_1 позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1300грн. заборгованості за договором на проведення робіт з технічного обстеження від 06.03.2012р. правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п. 1 ст.901 Цивільного кодексу України, яким визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.3 ст.612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Отже, враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, з огляду на наявні в матеріалах справи договір від 06.03.2012р., акт приймання-передачі від 16.03.2012р., що підтверджують надання позивачем відповідачу послуг на суму 1300грн., відсутність доказів, що підтверджують оплату відповідачем виконаних позивачем робіт, суд встановив існування заборгованості ВАТ „ОДК" перед ФОП ОСОБА_1 в сумі 1300грн., звідси, є правомірними позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача зазначеної суми боргу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 84,60грн. за період з 16.03.2012р. по 02.06.2014р., 87,60грн. індексу інфляції за період з 16.03.2012р. по 02.06.2014р., з підстав чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями ч. 1 ст.19 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343-ХII від 14.05.1992р. (зі змінами) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна (ч.2 ст.19 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Згідно ч.3 ст.19 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відповідачем подано до матеріалів справи копію ухвали господарського суду Одеської області від 09.07.2014р. у справі №5017/2749/2012 про визнання банкрутом ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат", із якої вбачається, що ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2012 р. порушено провадження у справі №5017/2749/2012 за заявою УПФУ в Малиновському районі м. Одеси про визнання ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" банкрутом.

Враховуючи те, що у відношенні ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" порушено провадження у справі про банкрутство, одночасно із чим вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, у позивача відсутні підстави для нарахування на існуючу у відповідача заборгованість сум індексу інфляції та трьох процентів річних. За таких умов, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 84,60грн. за період з 16.03.2012р. по 02.06.2014р., 87,60грн. індексу інфляції за період з 16.03.2012р. по 02.06.2014р.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги частково, у зв'язку з чим стягненню з ВАТ „ОДК" на користь ФОП ОСОБА_1 підлягає 1300грн. заборгованості. В решті позовних вимог позивача суд відмовляє за їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 1613,30 грн. відшкодовується позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Одеський домобудівельний комбінат" (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 31, код 01271830) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65036, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 1300 (одну тисячу триста) грн. заборгованості, 1613 (одну тисячу шістсот тринадцять) грн. 30коп. судового збору.

3. Відмовити позивачу в решті частині заявлених позивачем позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 19.09.2014р.

Суддя І.А. Малярчук