Постанова № 40537650, 15.09.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 року Справа № 803/1780/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,

за участю представника позивача Ємчика Р. І.,

представника відповідача Гордійчук О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» (далі - ТзОВ «Вест Ойл Груп», позивач) звернулось з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ Міндоходів, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0012231501 від 15.07.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Вест Ойл Груп» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за наслідками якої складено акт № 3047/15.1/34524327 від 26.06.2014 року, в якому податковим органом зроблено висновок про те, що товариством завищено суму бюджетного відшкодування березня 2014 року на суму 507850,00 грн., чим порушено абзац «а» пункту 200.4, статті 200 Податкового Кодексу України. На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0012231501 від 15.07.2014 року, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 507850,00 грн.

Позивач не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм податкового законодавства та не ґрунтується на фактичних обставинах справи. Зазначає, що одним з контрагентів ТзОВ «Вест Ойл Груп» було ТзОВ «Вог Рітейл» по якому встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності, завищення податкового кредиту на суму 44838613,07 грн., з контрагентами: ТзОВ «Вог Трейдінг» та ТзОВ «Пром-Газ-Інвест», останні в свою чергу не надали первинні документи на запити контролюючих органів, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Вважає, що доказом правомірності формування податкового кредиту є здійснення ТзОВ «Вест Ойл Груп» фактичної оплати за надані товари (послуги) ТзОВ «Вог Рітейл» на підставі виставлених останніми рахунків та наданих податкових накладних. Факт,здійснення оплати та наявності у ТзОВ «Вест Ойл Груп» відповідних, належно оформлених податкових накладних у акті перевірки не заперечується. Таким чином, позивачем дотримано встановленого порядку формування податкового кредиту за господарськими операціями та виконано своє зобов'язання по сплаті ПДВ особі, яка надавала товари (послуги) (тобто ТзОВ «Вог Рітейл»). ТзОВ «Вест Ойл Груп» після отримання від ТзОВ «Вог Рітейл» належним чином оформлених податкових накладних відобразило у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому останнім у складі ціни придбання товарів (послуг) відповідно до вимог Закону. Крім того, чинне законодавство не передбачає обов'язку платника податку здійснювати перевірку правильності ведення постачальником податкового та бухгалтерського обліку та й передбачати такого не може. Тобто, право конкретного платника податків (в даному випадку ТзОВ «Вест Ойл Груп») на бюджетне відшкодування або на податковий кредит з ПДВ не повинно залежати від третьої особи. Просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0012231501 від 15.07.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав наведених у позовній заяві. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнала повністю, в усних поясненнях та наданих суду письмових запереченнях посилається на те, що перевіркою встановлено, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2014 року в розмірі 507850,00 грн. В ході перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТзОВ «Вог Рітейл», встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності ТзОВ «Вог Рітейл» завищення податкового кредиту на суму 44838613,07 грн. по взаємовідносинах із таким контрагентами як ТзОВ «Вог Трейлінг» та ТзОВ «Пром-Газ-Інвест». ТзОВ «Вест Ойл Груп» в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року (вхідний № 9022324543 Луцької ОДПІ від 22,04.2014 р.) з додатками: сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлена на рахунок платника у банку відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: березень 2014 року 1892225 грн. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ТзОВ «Вест Ойл Груп», згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 658142, зареєстроване як юридична особа, та з 08.08.2006 року знаходиться на обліку в органах державної податкової служби, відповідно до довідки Луцької ОДПІ № 618. Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.08.2006 року № 02613760 серії НБ144493, виданого Луцькою ОДПІ, індивідуальний податковий номер - 345243203181, ТзОВ «Вест Ойл Груп» здійснює види діяльності за КВЕД: організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, здавання в оренду власного нерухомого майна, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність у сфері інжинірингу.

ТзОВ «Вест Ойл Груп» відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість було заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1892225 грн. за березень 2014 року.

В період з 29.05.2014 року по 19.06.2014 року Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, наказу Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області № 1270 від 29.05.2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Вест Ойл Груп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленої на рахунок платника у банку за лютий, березень 2014 року.

За результатами перевірки 26.06.2014 року Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів складено акт № 3047/15.1/34524327 в якому зазначено, завищення товариством суми бюджетного відшкодування березня 2014 року на суму 507850,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, рішенням ГУ Міндоходів у Волинській області від 29.07.2014 року №4588/10/03-20-10-03-06 та Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.08.2014 року №1861//6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення № 0012231501 від 15.07.2014 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Луцької ОДПІ від 15 липня 2014 року № 0012231501, суд виходить з наступного.

На підтвердження правомірності заявленого бюджетного відшкодування ТзОВ «Вест Ойл Груп» надано копії податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2013 року та березень 2014 року, договір купівлі-продажу від 24.12.2013 року, акт приймання-передачі від 24.12.2013 року, видаткові та податкові накладні та платіжне доручення від 24.12.2013 року.

Відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1 статті 18 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

На підставі п.200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно пунктів 200.10, 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

За правилами п.200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нормою пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації па їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року та в розрахунку суми бюджетного відшкодування задекларувало до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 1892225 грн. ПДВ та згідно з даними додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року, частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена ТзОВ «Вест Ойл Груп» постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування за даними платника становить 1892225 грн., та складається із сум ПДВ, які виникли у грудні 2013 року.

Причиною виникнення від'ємного значення є придбання позивачем у грудні 2013 року АЗК у м. Севастополь, Фіолентове шосе, 4а на загальну суму 3047100,00 грн., в тому числі ПДВ 507850.00 грн. від постачальника ТзОВ «Вог Рітейл» згідно договору купівлі-продажу від 24.12.2013 року.

Представником відповідача не заперечується той факт, що позивач під час здійснення господарських операцій з ТзОВ «Вог Рітейл» не вчиняв порушень податкового законодавства, фактів заниження АЗК №3 нижче собівартості перевіркою не встановлено, податковим органом зроблено висновок, що товариством порушено вимоги абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у березні 2014 року на суму 507850 грн., на підставі того, що встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності ТзОВ «Вог Рітейл» завищення податкового кредиту на суму 44838613,07 грн. по взаємовідносинах із таким контрагентами як ТзОВ «Вог Трейлінг» та ТзОВ «Пром-Газ- Інвест».

Факт здійснення оплати та наявності у ТзОВ «Вест Ойл Груп» відповідного договору купівлі-продажу та податкової накладної, по контрагенту ТзОВ «Вог Рітейл» у Акті перевірки не заперечується.

З представленого в судовому засіданні нотаріально посвідченого договору купівлі продажу від 24.12.2013 року вбачається, що ТзОВ «Вог Рітейл» (Продавець) продало, а ТзОВ «Вест Ойл Груп» (Покупець) придбало АЗК №3 у м. Севастополь, Фіолентове шосе, 4а за 3047100,00 грн., в тому числі ПДВ, які сплачені Покупцем.

Згідно з актом приймання передачі від 24.12.2013 року ТзОВ «Вог Рітейл» передало покупцю ТзОВ «Вест Ойл Груп» майно комплекс будівель та споруд АЗК №3 у м. Севастополь, Фіолентове шосе, 4а.

Відповідно до витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником вищевказаного майна з 24.12.2013 року є ТзОВ «Вест Ойл Груп».

Факт оплати позивачем комплексу будівель та споруд АЗК №3 у м. Севастополь, Фіолентове шосе, 4а, підтверджується податковою накладною № 3 від 24.12.2013 року.

З акту перевірки вбачається, що Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів в ході перевірки позивача отримано акт перевірки ТзОВ «Вог Трейдінг» №357/2,6-55-22-01/38390515 від 18.04.2014 року, складений працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва у якому відмічено, що ТзОВ «Вог Трейдінг» не надано до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, що підтверджують факт придбання (продаж) товарів та послуг за період з 01.12.2013 року по 28.02.2014 року, та отримано акт перевірки ТзОВ «Пром-Газ-Інвест» №1418/26-55-22-01/37403355 від 19.05.2014 року, складений працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва у якому відмічено, що ТзОВ «Пром-Газ-Інвест» не надано до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, що підтверджують факт придбання (продаж) товарів та послуг від ТзОВ «Пром-Газ-Інвест» за період з 01.01.2013 року по 31.03.2014 року. Таким чином частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена ТзОВ «Вест Ойл Груп» постачальникам не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування за даними платника.

Суд погоджується з твердженнями позивач, що чинне законодавство не передбачає обов'язку платника податку здійснювати перевірку правильності ведення постачальником податкового та бухгалтерського обліку та й передбачати такого не може. Право конкретного платника податків в даному випадку ТзОВ «Вест Ойл Груп» на бюджетне відшкодування або на податковий кредит з ПДВ не повинно залежати від дій контрагента чи третьої особи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, а саме у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року Суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності).

Крім того, у п.38 Рішення «Інтерсплав проти України», (заява №803/02 від 09.01.2007 року) Суд зазначив: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, еони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Поряд з цим, п.200.5 ст.200 Податкового кодексу встановлює лише два випадки коли особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування: які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування та які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Доводи представника відповідача про те, що можливість отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ставиться у залежність від дій контрагента чи третіх осіб не приймаються судом до уваги.

Отже, позивачем у відповідності до вимог п. 200.4 та п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України заявлено до відшкодування суму ПДВ у розмірі 1892225,00 грн., в декларації з ПДВ за березень 2012 року суму у розмірі 507850,00 грн., яка повністю сплачена у попередніх податкових періодах що підтверджується відповідними платіжними документами та первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, оформленими відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів та переконливих аргументів, у підтвердження своїх заперечень, відповідач суду не надав, правомірність свого рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не довів.

Оскільки відповідачем, Луцькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області, не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0012231501 від 15.07.2014 року, в свою чергу, позивач довів правомірність нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 507850,00 грн., суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до положень статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - ТзОВ «Вест Ойл Груп» судові витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 487,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 44424 від 02 вересня 2014 року (а.с.2).

Керуючись ст.ст. 3,11,17,71,94,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового Кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0012231501 від 15.07.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 34524327) витрат по сплаті судового збору .в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 19 вересня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський