Постанова № 40536655, 10.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа№ 910/8242/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Власова Ю.Л.

представники сторін:

від позивача (за первісним позовом) - Шептуховська Н.С. - представник за довіреністю №25 від 28.08.2014.

від відповідача (за первісним позовом) - ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 23.04.2014.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2014

у справі №910/8242/14 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Національного спортивного комплексу «Олімпійський»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 126 326, 59 грн.

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Національного спортивного комплексу «Олімпійський»

про стягнення 242 200, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2014 у справі №910/8242/14, повний текст якого складено 10.07.2014, позов Національного спортивного комплексу «Олімпійський» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 126 326,59 грн. задоволено повністю, а саме: стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Національного спортивного комплексу «Олімпійський» основний борг - 82 200,00 грн., пеню - 20 308,33 грн., 3% річних - 4 765,79 грн., інфляційних збитків - 19 052,47 грн. та витрат по сплаті судового збору - 2 526,54 грн.

В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Національного спортивного комплексу «Олімпійський» про стягнення 242 200,00 грн. - відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення вимог за первісним позовом мотивовано тим, що відповідач за первісним позовом, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг за лютий 2014 у визначений договором строк повністю не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за первісним позовом в розмірі 82 200, 00 грн. Крім того в зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті послуг відповідач за первісним позовом не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню - 20 308,33 грн., 3% річних - 4 765,79 грн. та інфляційні збитки - 19 052,47 грн.

Щодо вимог за зустрічним позовом, то позивачем за зустрічним позовом не подано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження існування всіх зазначених обставин, а отже не доведено неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом умов договору, що і стало підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач за первісним позовом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2014 у справі № 910/8242/14 - скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу за первісним позовом НСК «Олімпійський» в задоволенні первісного позову в повному обсязі. В решті вимог рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2014 у справі № 910/8242/14 винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх дійсних обставин справи, а саме: суд не звернув увагу на загальновідомі обставини, як масові заворушення, що відбувалися з вересня 2013 по лютий 2014 в м. Києві, саме під час дії договору; суд не дослідив обставину направлення з боку НСК «Олімпійський» акту прийому передачі виконаних робіт/послуг №41 від 28.02.2014 тільки 11.04.2014; суд не надав належної оцінки листу №06-2/359 від 29.05.2014 направлений НСК «Олімпійський» на адресу ФОП ОСОБА_4 Крім того, при винесенні рішення суд виходив з того, що ФОП ОСОБА_4 не доведено неналежне виконання з боку НСК «Олімпійський» умов договору; а тому вважає що суд дійшов неправильного висновку щодо належного виконання НСК «Олімпійський» зобов'язань за договором №26-07/13-2 від 26.07.2013.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 по справі № 910/8242/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Власов Ю.Л.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2014, у зв'язку з перебування судді Корсакової Г.В. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги по справі №910/8242/14 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Шаптала Є.Ю., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2014, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 по справі №910/8242/14, прийнято до провадження, порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 10.09.2014.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, 05.09.2014 представник позивача за первісним позовом подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення вважає законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а висновки апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Крім того, позивач за первісним позовом в запереченні на апеляційну скаргу зазначає, що НСК «Олімпійський» належним чином та в повному обсязі виконувались зобов'язання за договором №26-07/13-2 від 26.07.2013, однак ФОП ОСОБА_4 жодного разу не здійснила платежі, передбачені графіком, своєчасно та в повному обсязі, при тому, що будь-які перешкоджаючі обставини були відсутні. Тобто, останній платіж повинен був здійснюватись до 06.01.2014, що є набагато раніше, ніж відбулися загальновідомі обставини, у вигляді масових заворушень, на які посилається відповідач за первісним позовом. З іншого боку обставини зазначені, як загальновідомі обставини, у вигляді масових заворушень, не перешкоджали НСК «Олімпійский» своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов'язання за договором, а лист №06-2/359 від 29.05.2014 направлений НСК «Олімпійський» на адресу ФОП ОСОБА_4 лише підкреслює саме якісне надання послуг за договором в частині організації пропускного режиму, щодо здійснення заходів безпеки та забезпечення контролю доступу автотранспорту, а не надає згоду на невиконання своїх обов'язків ФОП ОСОБА_4 Також позивач за первісним позовом звертає увагу на те, що скорочення чисельності відвідувачів виставки є фактом економічного складу та охоплюється таким поняттям, як підприємницький ризик і не може носити надзвичайний характер.

В судовому засіданні 10.09.2014 представник відповідача за первісним позовом надав пояснення по справі, в яких апеляційну скаргу підтримав повністю, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу за первісним позовом в повному обсязі, в решті вимог рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 10.09.2014 представник позивача за первісним позовом також надав пояснення по справі, в яких проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 26.07.2013 між відповідачем за первісним позовом Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як замовником (далі - відповідач), та позивачем за первісним позовом Національним спортивним комплексом «Олімпійський», як виконавцем (далі - позивач), укладено договір №26-07/13-2.

Відповідно до умов договору, позивач надає послуги, а відповідач оплачує зазначені послуги в порядку і на умовах, визначених договором (п.2.1.); перелік послуг за договором визначається в додатку 1 до договору (п.2.2.); відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки з позивачем за надані послуги відповідно до умов договору (п.3.1.3.); вартість послуг, визначено у додатку 1 до договору (п.4.1.); послуги за договором оплачуються відповідачем шляхом внесення передоплати на підставі рахунків, виставлених позивачем (п.4.2.).

Відповідно до п. 4.3 договору підтвердження надання послуг за договором є підписаний сторонами акт наданих послуг. Акт складається позивачем щомісячно до 5 (п'ятого) числа наступного за звітним місяця, та направляється відповідачу для підписання. У разі відсутності у позивача письмової обґрунтованої відмови відповідача від підписання акту протягом 3 (трьох) календарних днів з дати відправлення відповідного акту позивачем, такий акт вважається підписаним обома сторонами без зауважень, а послуги вважаються наданими в повному обсязі та належної якості.

В разі порушення зобов'язань або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов договору (п.5.1.)

Відповідно до п. 5.5. договору у разі порушення відповідачем строків оплати послуг, передбачених договором, він сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на день прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Умовами договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, якщо таке невиконання було викликано обставинами непереборної сили, що виникли після укладення договору та які не могла передбачити жодна з сторін (п.5.10.1.); при наявності обставин непереборної сили зобов'язання сторін по договору припиняються на термін дії таких обставин. У випадку якщо обставини непереборної сили будуть діяти більше одного місяця, кожна з сторін має право письмового звернення до контрагента про розірвання договору. При цьому вказані обставини повинні бути підтверджені кожною з сторін документом компетентного органу (п.5.10.2.); обставинами непереборної сили є зовнішні і надзвичайні події: війна чи воєнні дії, повстання, мобілізація, епідемії, пожежі, вибухи, дорожні катастрофи, природні катаклізми та їх наслідки, рішення центральних та місцевих органів виконавчої влади, рішення органу управління майном виконавця, органів місцевого самоврядування, а також всі інші події за висновком компетентного органу (п.5.10.3.); виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови відповідача від плати за послуги, надані до їх виникнення та відмови позивача від надання послуг відповідно до проведеної відповідачем оплати (п.5.10.4.).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.7.1.); датою початку надання послуг за договором є 01.02.2013. Датою закінчення надання послуг за договором є 28.02.2014 року включно (п.7.2.); строк дії договору починає свій перебіг з дати підписання та триває до 03.03.2014 року включно, крім грошових зобов'язань сторін та зобов'язань щодо відшкодування збитків, які діють до повного їх виконання.

26.07.2013 сторонами було підписано додаток 1 до договору №26-07/13-2, згідно якого вартість послуг за договором становить 973 200,00 грн. а також сторони погодили послуги, що надаються позивачем за договором, а саме: організації забезпечення підготовки та проведення виставки (п.2.1.); консультації і рекомендації з питань планування та організації виставки (п.2.2.); розробка та узгодження схем розміщення експонатів (п.2.3.); організаційна підтримка процесу монтажу експонатів у місці проведення виставки у період з 01.09.2013 по 02.09.2013 (п.2.4.); розробка схем підключення устаткування, техніки та обладнання (п.2.5.); технічна та інженерна підтримка проведення виставки, в тому числі, технічний нагляд за підключенням та використанням обладнання, техніки та устаткування (п.2.6.); забезпечення роботи систем освітлення та вентиляції у місці проведення виставки (п.2.7.); забезпечення підключення до мереж Інтернет, стаціонарного телефонного зв'язку у місці проведення виставки (п.2.8.); забезпечення контролю доступу автотранспорту на територію виконавця (п.2.9.); організація пропускного режиму на територію позивача та здійснення заходів безпеки на час проведення виставки (п.2.10.); організації розміщення інформації про проведення виставки за попереднім письмовим узгодженням з позивачем місця розміщення та змісту інформаційних матеріалів (п.2.11.); прибирання та підтримання в належному стані місця проведення виставки (п.2.12.).

Згідно меморіальних ордерів, наданих позивачем, а саме: №QS19361768 від 02.09.2013 на суму 10 000, 00 грн.; №QS19427677 від 10.09.2013 на суму 50 000, 00 грн.; №QS19579825 від 23.09.2013 на суму 50 000, 00 грн.; №@2PL433819 від 26.09.2013 на суму 10 000, 00 грн.; №QS19635314 від 27.09.2013 на суму 20 000, 00 грн.; №QS19641705 від 30.09.2013 на суму 20 000, 00 грн.; №QS19696668 від 07.10.2013 на суму 53 666, 66 грн.; №QS19762883 від 14.10.2013 на суму 30 000, 00 грн.; №QS19872849 від 21.10.2013 на суму 80 000, 00 грн.; №QS20015606 від 06.11.2013 на суму 100 000, 00 грн.; №QS20165637 від 19.11.2013 на суму 20 000, 00 грн.; №QS20287078 від 03.12.2013 на суму 42 200, 00 грн.; №QS20414250 від 16.12.2013 на суму 62 200, 00 грн.; №QS20506634 від 23.12.2013 на суму 60 000, 00 грн.; №QS20582816 від 31.12.2013 на суму 40 000, 00 грн.; №QS20582968 від 31.12.2013 на суму 733, 34 грн.; №QS20619719 від 10.01.2014 на суму 40 000, 00 грн.; №QS20665045 від 15.01.2014 на суму 40 000, 00 грн.; №QS20857716 від 04.02.2014 на суму 72 200, 00 грн.; №QS20894207 від 07.02.2014 на суму 10 000, 00 грн.; №QS20970811 від 17.02.2014 на суму 80 000, 00 грн., відповідачем ФОП ОСОБА_4, було перераховано на користь позивача, НСК «Олімпійський», згідно договору №26-07/13-2 від 26.07.2013, грошові кошти в сумі 891 000, 00 грн. Слід зазначити, що на кожному, вищезазначеному ордері вказано призначення платежу: - оплата за проведення виставок-ярмарок згідно договору 26-07/13-2 від 26 липня ОСОБА_4.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період липень 2013 - березень 2014 між НСК «Олімпійський» та ФОП ОСОБА_4 за договором №26-07/13-2 від 26.07.201, заборгованість останнього становить 82 200, 00 грн.

Відповідно до претензії №06-2/181 від 14.03.2014, позивач НСК «Олімпійський» звернувся до відповідача ФОП ОСОБА_4, з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 82 200, 00 грн., яку останній, згідно умов договору, повинен був сплатити в строк до 06.01.2014, а також додатково вимагав сплатити штрафні санкції в розмірі 5 329, 35 грн. Крім того, позивач зазначив, що у разі невиконання вимог викладених у претензії буде змушений розірвати договір та звернутися до господарського суду за примусовим задоволенням своїх вимог. Відправлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист та квитанцією Укрпошти №2030 від 14.03.2014.

Листом №06-2/204 від 28.03.2014, позивач НСК «Олімпійський» звернувся до відповідача ФОП ОСОБА_4, в якому зазначав, що не підписання останнім акту наданих послуг в сукупності із заявою про відмову сплатити заборгованість позивач розглядає, як ухилення від виконання взятих за договором зобов'язань. Відправлення листа підтверджується описом вкладення у цінний лист та квитанцією Укрпошти №3802 від 28.03.2014.

Листом №06-2/242 від 11.04.2014, позивач НСК «Олімпійський» звернувся до відповідача ФОП ОСОБА_4, повторно направивши на адресу відповідача акти надання послуг: №736 від 29.11.2013 на суму 162 000, 00 грн., №803 від 31.12.2013 на суму 162 000, 00 грн., №24 від 31.01.2014 на суму 162 000, 00 грн., №41 від 28.02.2014 на суму 162 000, 00 грн. та зазначав, що у разі відсутності письмової обґрунтованої відмови відповідача від підписання акту протягом 3-х календарних днів з дати відправлення відповідного акту позивачем, такий акт вважається підписаний обома сторонами без зауважень, а послуги вважаються наданими в повному обсязі та належної якості. Відправлення листа підтверджується описом вкладення у цінний лист та квитанцією Укрпошти №4721 від 11.04.2014.

24.04.2014 відповідач ФОП ОСОБА_4 звернулась до позивача НСК «Олімпійський» з листом, в якому зазначала, що в зв'язку неналежним наданням послуг відмовляється підписувати акти виконаних робіт та пропонує договір №26-07/13-2 від 26.07.2013 вважати невиконаним зі сторони позивача НСК «Олімпійський», а також запропонувала останньому повернути частину грошових коштів або належним чином надати послуги.

Листом №06-2/359 від 29.05.2014, який поданий до суду відповідачем, позивач НСК «Олімпійський» звернувся до відповідача ФОП ОСОБА_4, повідомивши останнього, що розглянув заяву, щодо можливих порушень умов договору №26-07/13-2 від 26.07.201, та зазначав що претензії відповідача, в частині повернення грошових коштів у сумі 566 600, 00 грн. задоволенню не підлягають а щодо неналежного надання послуг зазначав, що всі послуги надавалися належним чином та в період надання цих послуг жодних звернень та зауважень з боку ФОП ОСОБА_4, щодо неналежного їх виконання - не надходило.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 7.2. договору датою початку надання послуг за цим договором є 01.09.2013. Датою закінчення надання послуг за даним договором є 28.02.2014 включно.

Згідно з п. 7.3. договору строк дії цього договору починає свій перебіг з дати підписання та триває до 03.03.2014 включно, крім грошових зобов'язань сторін та зобов'язання відшкодування збитків, які діють до повного їх виконання.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість послуг визначено у додатку 1 до договору.

Згідно з п. 1. додатку 1 до договору вартість послуг за даним договором складає разом з ПДВ 973 200,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору послуги за цим договором оплачуються відповідачем шляхом внесення передоплати на підставі рахунків, виставлених позивачем, наступним чином:

162 200,00 грн. сплачуються замовником виконавцю в строк до 26.08.2013,

162 200,00 грн. сплачуються замовником виконавцю в строк до 20.09.2013,

162 200,00 грн. сплачуються замовником виконавцю в строк до 04.10.2013,

162 200,00 грн. сплачуються замовником виконавцю в строк до 05.11.2013,

162 200,00 грн. сплачуються замовником виконавцю в строк до 05.12.2013,

162 200,00 грн. сплачуються замовником виконавцю в строк до 06.01.2014.

Згідно з п. 4.3. договору підтвердженням надання послуг за даним договором є підписаний сторонами акт наданих послуг. Акт складається позивачем щомісячно до 5 (п'ятого) числа наступного за звітним місяця, та направляється відповідачу для підписання. У разі відсутності у позивача письмової обґрунтованої відмови відповідача від підписання акту протягом 3 (трьох) календарних днів з дати відправлення відповідного акту позивачем, такий акт вважається підписаним обома сторонами без зауважень, а послуги вважаються наданими в повному обсязі та належної якості.

Позивачем подано акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг №41 від 28.02.2014 на суму 162 200,00 грн., який з боку відповідача не підписаний.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, останній надані позивачем послуги, за договором у лютому 2014, оплатив лише частково в розмірі 80 000,00 грн.

11.04.2014 позивач разом з листом №06-2/242 від 11.04.2014 повторно направив відповідачу акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг №41 від 28.02.2014 для підписання, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи №4721 та описом вкладення у цінний лист від 11.04.2014.

Однак, відповідач, зазначений акт не підписав та не повернув позивачу, а отже у відповідності до умов п. 4.3. договору послуги за лютий 2014 за договором вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень та в повному обсязі.

Згідно з п. 3.1.3. договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки з позивачем за надані послуги відповідно до умов цього договору.

Однак, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг за лютий 2014 у визначений договором строк повністю не сплатив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 82 200,00 грн.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що договір №26-07/13-2 від 26.07.2013 є чинним та, відповідно, обов'язковим до виконання сторонами відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а відтак - на даний час наявні законні підстави того, що грошові кошти у розмірі 82 200, 00 грн. відповідачем, в строк не сплачені саме на підставі укладеного між сторонами договору №26-07/13-2 від 26.07.2013.

Крім того, з урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг належної якості та в повному обсязі, Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 82 200,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків сплати послуг, передбачених цим договором, він сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на день прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що в силу умов п. 4.2. договору, відповідач зобов'язаний вносити платежі щомісяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг за кожним платежем окремо.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, в обумовлені договором строки оплату за надані у весь період послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 20 308,33 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунок, колегія суддів Київського апеляційного господарського погоджується з висновком суду першої інстанції що, вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 20 308,33 грн., 3% річних у розмірі 4 765,79 грн. та інфляційних збитків у розмірі 19 052,47 грн. є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо посилань апелянта в апеляційній скарзі, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ним, як відповідачем за первісним позовом та/або позивачем за зустрічним позовом, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження, не надано належних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, а саме: звернення до НСК «Олімпійський» з претензією щодо неналежної якості послуг, в період проведення виставки з 01.09.2013 по 28.02.2014; звернення щодо неможливості виконання зобов'язань з об'єктивних причин, про затримку перерахування авансових платежів, перенесення виставки на більш прийнятні дні тощо, в період проведення виставки з 01.09.2013 по 28.02.2014; письмової обґрунтованої відмови від підписання акту за надані послуги у лютому 2014, в строки згідно п.4.3. договору; документального підтвердження невиконання НСК «Олімпійський» умов договору.

Крім того, відповідачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням ним грошового зобов'язання за договором та подіями, які мали місце в центральній частині Києва відповідач у другій половині лютого 2014 року, а отже не доведено неналежне виконання відповідачем умов договору.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2014 у справі №910/8242/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2014 у справі №910/8242/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8242/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

Ю.Л. Власов