Рішення № 40536564, 16.09.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2014 р.Справа № 916/3192/14

За позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Ренійська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України";

До відповідача: Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт"

про стягнення 254 088,38 грн.;

Суддя Власова С.Г.

У судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Павалакі М.Ф. за довіреністю № ВТР 682166 від 05.02.2014р.

Від відповідача: Казани Н.О.за довіреністю № 2/11 від 04.08.2014р.

СУТЬ СПОРУ: 11.08.2014р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Ренійська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт", відповідно до якого просить суд стягнути з останнього 254 088,38 грн. заборгованості за неналежне виконання умов Договору майнового сервітуту від 13.06.2013р. № 600-003.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2014р. порушено провадження у справі та присвоєно №916/3192/14.

В судовому засіданні 28.08.2014 року оголошено перерву до 16 вересня 2014 р. о 15:30 год.

28.08.2014 року до суду від Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" надійшла заява, відповідно до якої відповідач визнає позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Ренійська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та простить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

16.09.2014 року представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідач письмових заперечень суду не надав, в судовому засіданні представник Відповідача позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Ренійська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в повному обсязі визнав в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення, наявну заборгованість пояснює скрутним фінансовим становищем яке склалось в порту .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів, та утворено, внаслідок виділу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Пунктом 3 Наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п. 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів.

Після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України, пунктом 7 вказаного наказу голів Комісій зобов'язано передати, а голові Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі.

Відповідно до зазначеного, за актом приймання-передачі від 13.06.2013 р. №482/19 до Адміністрації були передані основні засоби Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" в т.ч. причали Ренійського морського торговельного порту.

З пояснень позивача вбачається, що після передачі від Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" за актом приймання-передачі, причали № 9,17,18,19,20,21,22,23,24,25,26,27,28 знаходяться на обліку у Адміністрації, яка реалізовує відповідні повноваження власника (особи, у якої знаходиться державне майно в господарському віданні).

13.06.2013 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (надалі - "Серветутодавець") та Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" (надалі - "Сервітуарій") укладено Договір про встановлення сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) № 600-003, згідно з яким Серветутодавець, на визначених договором умовах оплати, надає Сервітуарію право користування причалами № 20, №22 та № 24 з метою, здійснення перевалки генеральних, навальних та насипних вантажів, використовуючи потужності та засоби Сервітуарія.

Крім того, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 10.07.2013 року до договору № 600-003, додаткову угоду № 2 від 31.07.2013 року до договору № 600-003, додаткову угоду № 3 від 15.08.2013 року до договору № 600-003, додаткову угоду № 4 від 14.08.2013 року до договору № 600-003 та додаткову угоду № 5 від 29.08.2013 року до договору № 600-003, з урахуванням яких п. 1.1 договору викладено у такій редакції: Серветутодавець, на визначених договором умовах оплати, надає Сервітуарію право користування причалами № 9, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28 з метою, здійснення перевалки генеральних, навальних та насипних вантажів, використовуючи потужності та засоби Сервітуарія.

Пунктом 5 договору визначено умови сплати за сервітутом на причали та порядок розрахунків.

Відповідно п. 5.7 Договору всі розрахунки між Серветутодавцем та Сервітуарієм здійснюються безпосередньо на основі виставлених рахунків.

Згідно п. 5.9 плата за сервітут на причал № 20 здійснюється Сервітуарієм у вигляді щомісячних платежів у розмірі 5 337,50 грн., на причал № 22 у розмірі 1 510, 00 грн., на причал № 24 у розмірі 1 295,00 грн. Сплата здійснюється не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за місяцем за який здійснюється сплата.

Пунктами 5.17, 5.21, 5.25, 5.29, 5.33 Договору з урахуванням додаткових угод встановлено, що плата за сервітут на причал № 17 здійснюється Сервітуарієм у вигляді щомісячних платежів у розмірі 3 837,50 грн., на причал № 9 у розмірі 80,50 грн., на причал № 27 у розмірі 463,75 грн., на причал № 18 у розмірі 50 787,50 грн, на причал № 19 у розмірі 5 400,00 грн., на причал № 21 у розмірі 2 158,33 грн., на причал № 25 у розмірі 525,00 грн., на причал № 23 у розмірі 1 295,00 грн., на причал № 26 у розмірі 577, 50 грн. та на причал № 28 у розмірі 29 324,90 грн. Сплата здійснюється не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за місяцем за який здійснюється сплата.

Відповідно п. 8.1 Договору встановлено, що дійсний Договір вступає в законну силу з 13.06.2013 року та діє до 31.12.2013 року включно.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що умови договору зберігають силу протягом всього строку дії договору, а в частині зобов'язань Сервітуарія щодо сплати належних Серветутодавцю платежів до виконання Сервітуарієм своїх зобов'язань.

Сервітуарій зобов'язаний вносити плату за сервітут за весь час фактичного використання причалом (п.4.2.18. Договору).

Згідно п. 6.10 договору сторони дійшли згоди, що згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України , умови цього договору застосовуються до правовідносин, які виникли між ними з дати підписання цього Договору.

Позивач умови Договору виконав у повному обсязі та виставив відповідачу рахунки до оплати (використання причалів) на загальну суму 300 173,95 грн.: № 604 від 31.08.2013 року на суму 60 945,00 грн., № 605 від 31.08.2013 року на суму 9 700,00 грн., № 874 від 30.09.2013 року на суму 21 486,00 грн., № 895 від 30.09.2013 року на суму 30 755,60 грн., № 908 від 30.09.2013 року на суму 367,00 грн., № 1127 від 30.10.2013 року на суму 52 785,88 грн., №1129 від 31.10.2013 року на суму 18 324,31 грн., № 1380 від 30.11.2013 року на суму 19 567,60 грн., № 1389 від 30.11.2013 року на суму 18 386,75 грн., № 1511 від 30.12.2013 року на суму 55 218,48 грн. та № 1526 від 31.12.2013 року на суму 12 637,07 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться Акти виконання робіт (надання послуг) від 31.08.2013 року 30.09.2013 року, 30.10.2013 року, 31.10.2013 року, 30.11.2013 року та 30.12.2013 року, що підписані та засвідчені печатками позивача та відповідача на загальну суму 300 173,95 грн.

Відповідно до пояснень позивача від 21.08.2014 року встановлено, що заборгованість за рахунком № 604 від 31.08.2013 року частково погашено на суму 46 085,57 грн. на підставі Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, позивач позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові та письмових поясненнях і просить суд стягнути з відповідача 254 088,38 грн. заборгованості за неналежне виконання умов Договору.

Відповідач визнає позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Ренійська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

З метою утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об'єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морських портів, відповідно до п.1 ч.1 ст. 15 Закону України "Про морські порти України" було утворено державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту

Як зазначено у Статуті, Адміністрація є державним комерційним підприємством, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 року № 133 - р та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. п.4.2 Статуту Адміністрації, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. В будь-якому разі усе майно, що знаходиться в розпорядженні Адміністрації, належить до державного майна.

Відповідно до ч.1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Отже, Адміністрація як особа, у господарському віданні якої знаходиться причали та на балансі якої вони числяться, здійснює право володіння, користування та розпорядження цим майном.

Так як Адміністрація здійснює право володіння, користування та розпорядження закріпленим за ним майном, вона володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1 та ч.2ст. 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Ренійська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" укладено Договір від 13.06.2013 року про встановлення сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) № 600-003, згідно з яким позивач, на визначених договором умовах оплати, надає відповідачу право користування причалами № 9, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28 з метою, здійснення перевалки генеральних, навальних та насипних вантажів, використовуючи потужності та засоби відповідача.

Відповідно до положень ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Статтею 406 Цивільного кодексу України визначені випадки припинення сервітуту. Так, сервітут припиняється, зокрема, у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, які були підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Даний Договір та додаткові угоди до нього без будь-яких зауважень підписано повноваженими представниками сторін: Адміністрації та Порту, а також завірено печатками сторін.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Однак, Відповідач, в порушення умов договору щодо оплати за використання об'єктів сервітуту, не здійснив повну оплату, у зв'язку з чим заборгованість Відповідача склала 254 088,38 грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено господарським судом, рахунки на оплату (використання причалу), які одержані відповідачем, не оплачені останнім.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

В ході розгляду справи судом не встановлені випадки припинення сервітуту визначені ст. 406 Цивільного кодексу України випадки, а саме сервітут не припинявся, зокрема, у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут, строк, на який було встановлено сервітут не сплинув; обставини, які були підставою для встановлення сервітуту не припинені. За рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення сервітут також не припинявся.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Ренійська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" обґрунтовані, доведені та підлягають задоволенню повністю в сумі 254 088,38 грн.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2 Стягнути з Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" (68800, Одеська область, м. Рені, вул. 28 червня, 259 код ЄДРПОУ 01125809) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Ренійська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"; (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська,188 код ЄДРПОУ 38728465, р/р 260071628 у відділенні ПУМБ м. Ізмаїл, МФО 334851) 254 088 (двісті п'ятдесят чотири тисячі вісімдесят вісім) грн. 38 коп. та судовий збір в сумі 5 081 (п'ять тисяч вісімдесят одна) грн. 77 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 вересня 2014 року

Суддя С.Г. Власова