Ухвала суду № 40535403, 18.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/559/14а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції у ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції у ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції у ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 28.112013 №286, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Камелот» за серпень 2011 року, ТОВ «ТПК Август» - за листопад 2012 року, ПП «Марс-Н» - за березень, жовтень 2012 року, ТОВ «Агротехкомплекс» - за вересень-жовтень 2012 року, ТОВ «Агро систем» - за березень-травень, грудень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.11.2013 №207/22-011/00951770, згідно з яким встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України; ст.22, ст.185, п. 198.3 п.198.6 ст. 198, п. 201.4 п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 1235933,38 грн., та призвело до заниження суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 1235933,38 грн., у т.ч.: березень 2012 року в сумі 275483,33 грн., квітень 2012 року в сумі 222230,49 грн., травень 2012 року в сумі 617386,13 грн., грудень 2012 року в сумі 120833,43 грн.

Матеріалами справи встановлено, що реальність господарських операцій по поставці товару, укладених між позивачем та ТОВ «Камелот», ТОВ «ТПК Август», ПП «Марс-Н», ТОВ «Агротехкомплекс» та ТОВ «Агро систем» за 2011-2012 роки підтверджується укладанням договорів поставок. Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на осіб, які брали участь у виконанні господарських операцій. Всі документи мають заповнені необхідні реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Отримання товару позивачем від контрагентів підтверджується також журналом зважування надходження вантажів на автомобільних вагах, в якому зазначено дата прибуття автомобілів, їх вага та вага і найменування товару, постачальник товару, у т.ч. зазначено надходження товару від вказаних в акті контрагентів.

Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагентів - ТОВ «Камелот», ТОВ «ТПК Август», ПП «Марс-Н», ТОВ «Агротехкомплекс» та ТОВ «Агро систем», що підтверджується реєстром документів про оплату товару.

Використання отриманої продукції у власній діяльності підтверджується накладними на відпуск сировини у виробництво та виробничими звітами по переробці соняшника, кукурудзи та пшениці.

Наявність у позивача товару на складських приміщеннях, а також відповідність послуг із зберігання товару підтверджується сертифікатом відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, свідоцтвом про атестацію виробничо-технологічної лабораторії ПАТ «МЗВКК» та складськими квитанціями та картками аналізу на зерно. Це підтверджує також і власні можливості позивача здійснювати перевірку якості поставленої йому зернової продукції.

Суми податку на додану вартість за цими податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідний період.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Встановлено, що поставки товарів позивачу були від ТОВ «Камелот», ТОВ «ТПК Август», ПП «Марс-Н», ТОВ «Агротехкомплекс» та ТОВ «Агро систем», використання отриманого товару у власній господарській діяльності та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

На момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Камелот», ТОВ «ТПК Август», ПП «Марс-Н», ТОВ «Агротехкомплекс» та ТОВ «Агро систем» є належним чином зареєстрованими юридичними особами, які мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані платником податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно ст. 228 ЦК України, передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Камелот», ТОВ «ТПК Август», ПП «Марс-Н», ТОВ «Агротехкомплекс» та ТОВ «Агро систем» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Камелот», ТОВ «ТПК Август», ПП «Марс-Н», ТОВ «Агротехкомплекс» та ТОВ «Агро систем» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Камелот», ТОВ «ТПК Август», ПП «Марс-Н», ТОВ «Агротехкомплекс» та ТОВ «Агро систем», які засвідчують отримання товарів (робіт, послуг), у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді.

Доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) не надано.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0004292200 від 23.12.2013 року винесено Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією у ГУ Міндоходів у Київській області, з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем надано усі документи, які підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ТОВ «Агро систем», а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України; ст.22, ст.185, п. 198.3 п.198.6 ст. 198, п. 201.4 п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України є безпідставними.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції у ГУ Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 19.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.