Ухвала суду № 40535386, 18.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1888/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарня С.М. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши в письмовому проваджені апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.07.2014 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.07.2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Смілянської ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2, з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «ТПК «Нова» за періоди з 01.10.2011р. по 31.10.2011р., з 01.01.2012р. по 31.01.2012р., з 01.06.2012р. по 30.06.2012р., з 01.03.2013р. по 31.03.2013р. та з 01.06.2013р. по 30.06.2013р., за результатами якої складено акт.

Висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 20 442,63грн., в т.ч. за березень 2013р. - 14 706,56грн. та за червень 2013р. - 5 736,07грн.

23.12.2013р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005221702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 25 553,30грн., у тому числі основний платіж в розмірі 20 442,65грн. та штрафні санкції в розмірі 5 110,65грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку були оскаржені позивачем до Головного управління Міндоходів у Черкаській області та до Міністерства доходів і зборів України. Рішеннями вищевказаних суб'єктів владних повноважень від 12.03.2014р. № 5597/23-00-10-0210 та від 15.05.2014р. № 3103/У/99-99-10-01-03-14, в задоволенні скарг позивача було відмовлено, що спонукало останнього звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV (надалі - ПК України), визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З викладеного вище вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що у платника податків виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ст. 1 Закону №996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Висновками акту перевірки позивача встановлено, що останнім були порушені вимоги п.198.6 ст.198 ПК України (не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Встановлено, що 07.01.2013р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ТПК «Нова» був укладений договір поставки № 01-07/01-2013.

У відповідності до умов вказаного договору, ТОВ «ТПК «Нова» (постачальник) на протязі строку дії даного договору та на умовах зазначених в договорі зобов'язувалось поставити ФОП ОСОБА_2 (покупцю) окремими партіями різноманітне обладнання і матеріали промислово-технічного призначення в асортименті, в кількості і за цінами визначеними даним договором, а покупець прийняти та оплатити товар.

Розрахунки по вищевказаному договору відбувалися в безготівковій формі, шляхом 100% передплати на розрахунковий рахунок постачальника, на протязі трьох днів з моменту підписання сторонами специфікації.

Згідно інформації, яка міститься в акті перевірки ФОП ОСОБА_2, в березні та червні 2013р. позивачем було придбано у свого контрагента-постачальника товарів промислово-технічного призначення в асортименті на загальну суму 122 655,80грн., в т.ч. ПДВ 20 442,63грн.

Вищевказаним підприємством на підтвердження виконання умов зазначеного договору були виписані на ім'я ФОП ОСОБА_2, первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактур, видаткові, податкові та товарно-транспорті накладні, копії яких були надані позивачем до перевірки, а також приєднані до матеріалів справи.

В подальшому, ФОП ОСОБА_2, на підставі отриманих від свого контрагента податкових накладних задекларував податковий кредит з ПДВ за періоди з 01.10.2011р. по 31.10.2011р. в сумі 1 952,00грн., з 01.01.2012р. по 31.01.2012р. в сумі 4 361,00грн., з 01.06.2012р. по 30.06.2012р. в сумі 1 472,00грн., з 01.03.2013р. по 31.03.2013р. в сумі 14 893,00грн. та з 01.06.2013р. по 30.06.2013р. в сумі 5 805,00грн.

Встановлено, що в ході позапланової перевірки позивача та при складанні акту перевірки, податковим органом були використані: акт Західної МДПІ м. Харкова від 22.01.2013р. № 47/22.1-07/35701461 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ТПК «Нова» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Промтехноопт» (у жовтні 2011р. та січні 2012р.), а також з ТОВ «Інформ-прогрес» у червні 2012р. та подальшої їх реалізації»; довідка та акт Західної МДПІ м. Харкова від 17.06.2013р. № 1105/22.4-07/35701461 та від 04.09.2013р. № 60/20-33-22-03-07/35701461 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК «Нова» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень та червень 2013р.».

Зазначеними документами не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ТПК «Нова» з постачальниками та покупцями за перевірені періоди.

Також встановлено відсутність у ТОВ «ТПК «Нова» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності, в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна.

З урахуванням результатів перевірок контрагента ФОП ОСОБА_2, в акті перевірки, податковим органом зроблено висновок, що правочини між позивачем та його контрагентом, є нікчемним, тобто, господарські операції фактично не були проведені, а первинні бухгалтерські документи не є дійсними.

Однак, доводи представника відповідача щодо фіктивності господарських відносин позивача та його контрагента, у зв'язку з невідповідністю первинних бухгалтерських документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (наявність розбіжностей в датах вказаних у видатковій накладній № Н-00000313 від 03.06.2013р. та у товарно-транспортній накладній серії УВ № 306 від 03.06.2011р.) є безпідставними виходячи з наступного.

При дослідженні рахунка-фактури № Н-060304, видаткової накладної № Н-00000313 та податкової накладної № 2 встановлено, що всі вони складені 03.06.2013р., коли в реальності і відбулася господарська операція між вищевказаними суб'єктами господарювання, тобто з урахуванням вищевказаного, обґрунтованим є твердження позивача, що помилка в даті складання товарно-транспортної накладної серії УВ № 306 (зазначено 2011р. замість 2013р.) є технічною, а отже вона не може слугувати підставою для визнання господарської операції, як такої, що фактично не відбулась.

Крім цього, порядок перевезення вантажів на території України, а також питання виписки товарно-транспортних накладних визначено наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. №363 (надалі-Правила).

У відповідності до абзацу 1 п.11.1 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку та шляху переміщення товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, вказані Правила не встановлюють порядку ведення податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту.

Тобто, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а лише слугують для обліку їх переміщення.

З огляду на вищевказане, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією підтверджується здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання (отримання) товару.

Крім того, на час взаємовідносин ФОП ОСОБА_2, з вищевказаним контрагентам, останній був зареєстрований в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби, як платник податку на додану вартість, не мав податкового боргу, ставити під сумнів правомочність здійснення господарської діяльності своїм контрагентом у позивача не було підстав.

Також, встановлено, що ТОВ «ТПК «Нова» на праві приватної власності належать нежитлові приміщення загальною площею 1400,4кв.м. по пров. Метізному, 10, що в м. Харкові, а також встановлено, що ТОВ «ТПК «Нова» орендує земельну ділянку загальною площею 1508,9кв.м.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Смілянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013р. № 0005221702, оскільки реальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_2, та ТОВ «ТПК «Нова» встановлена наявними документами, які знаходяться в матеріалах справи.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.07.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 19.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.