Постанова № 40535352, 17.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа № 922/2371/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - Кохан В.М., дов.№12/54 від 03.02.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м. Харків (вх. №2221 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 25.07.14 року у справі №922/2371/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосдайк Груп", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м.Харків

про стягнення 90196,19 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.07.2014 року у справі №922/2371/14, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.08.2014 року по даній справі, (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосдайк Груп" суму боргу за надані послуги транспортно-експедиторського обслуговування з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 80196,19 грн. (де: 65259,88 грн. - сума основного боргу; 3715,28 грн. - пеня; 3966,39 грн. - штраф; 594,95 грн. - три відсотки річних від простроченої суми; 6659,69 грн. - інфляційне збільшення суми боргу), а також суму судового збору у розмірі 1827,00 грн. В частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу провадження у справі №922/2371/14 припинено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не в повному обсязі з'ясовані обставини, які мають значення для справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким стягнути за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосдайк Груп" до Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" 65259,88 грн. основного боргу, 3686,70 грн. пені, 556,71 грн. 3% річних та 6659,69 грн. інфляційного збільшення суми боргу за несвоєчасне виконання зобов'язань та відмовити у задоволенні інших позовних вимог.

Позивач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу (вх.7313 від 05.09.2014 року), в якому проти доводів викладених в апеляційні скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник позивача в судове засідання 09.09.2014 року не з'явився, просить розглядати справу без участі представника позивача (телеграма від 08.09.2014 року за вх.№7482).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.01.2013 року між ТОВ «Фосдайк Груп» (експедитор - позивач у справі) та ПАТ «Харківський підшипниковий завод» (клієнт - відповідач у справі) був укладений договір №292/1 транспортно-експедиторського обслуговування, відповідно до п.1.1 якого клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнтові за погодженням сторін.

Умови перевезення, вид і найменування вантажу, вид транспорту, розмір плати експедиторові, пункти відправлення та призначення, а також інші умови пов'язанні з виконанням цього договору, встановлюється за угодою сторін і оформлюється додатками до договору (пункт 1.2).

В п.1.3 договору сторони погодили, що під кожне конкретне перевезення клієнт надає експедиторові заявку, в якій оговорюється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), плановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані вантажовідправника і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО.

У відповідності до п. 4.2.3 договору за організацію ТЕО клієнт оплачує наступні платежі, у такому порядку: - а) погоджені платежі, що підлягають сплаті за організацію ТЕО з перевезення вантажу морським транспортом (фрахт) і супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентський збір і т.д.), протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання клієнтом рахунку-фактури експедитора, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці, за наявності вантажу в порту призначення (Одеса та/або Маріуполь, Іллічівськ) і документів, що підтверджують доставку вантажу, але до виходу контейнерів з порту. Під документами, що підтверджують доставку вантажу, розуміються митні документи, а саме копія сервісного коносамента з печаткою митниці, яка фіксує дату вивантаження вантажу з борту судна в порту призначення;

- б) погоджені платежі, що підлягають сплаті за організацію ТЕО з перевезення вантажу автомобільним та/або залізничним транспортом (при наземній доставці вантажу), проводяться протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання клієнтом рахунку-фактури експедитора та/або підтвердження фактичних витрат експедитора, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці;

- в) платежі за внутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, відповідно до тарифів, офіційно встановленим Одеським та/або Іллічівським морським торговим портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів, проводяться протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання клієнтом рахунку-фактури експедитора та/або підтвердження фактичних витрат експедитора, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці;

- г) платежі, які належать як плата експедитору, проводяться протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання клієнтом рахунку-фактури експедитора та/або підтвердження фактичних витрат експедитора, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці;

- д) платежі, належні експедитору в якості компенсації за оплату їм додаткових витрат (послуг третіх осіб), які були фактично здійснені експедитором з метою виконання доручення клієнта, проводяться протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання клієнтом рахунку-фактури експедитора та/або підтвердження фактичних витрат експедитора, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці.

Клієнт оплачує користування контейнерного та іншого обладнання (демерредж/demurrage), відповідно до умов, що встановлені судноплавною лінією, власністю якої таке обладнання є. Підписуючи цей договір, сторони визнають обов'язковість зазначених умов у відносинах сторін (п.4.3 договору).

Відповідно до п.4.6 договору зобов'язання клієнта стосовно здійснення всіх платежів в адресу експедитора, а також стосовно оплати в погодженому розмірі плати експедиторові вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів за зазначеними видами платежів на рахунок експедитора.

Приписами п. 4.7 договору платою експедиторові вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Сума договору визначається як сума всіх платежів, здійснених у його рамках у відповідності до додатків (заявок) /додаткових угод/доповнень до цього договору та на підставі відповідних документів (рахунки/акти тощо) (п.4.13 договору).

Згідно п. 5.1 договору сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.5.3.2. договору клієнт відшкодовує всі витрати, фактично понесені експедитором з виконання його доручення. Дана умова діє і у разі анулювання доручення, не пред'явлення вантажу або простою транспортних засобів з вини клієнта (вантажовідправника/вантажоодержувача) включаючи штрафи, пред'явлені транспортними та іншими організаціями, та сплачує відповідну винагороду за вже надані послуги.

У випадку прострочення клієнтом здійснення платежу за надані експедитором послуги, клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає до сплати, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад двох місяців, клієнт сплачує додатково штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків річних від простроченої суми оплати (п.5.3.4 договору ).

На виконання умов договору між сторонами були укладено наступні додатки до договору: заявка №2 від 17.04.2013 року стосовно ТЕО контейнера BSIU2553888 по коносаменту HDMUQSUA4416710; заявка № 2/1 від 17.04.2013 року стосовно ТЕО контейнера BSIU2553888 по коносаменту HDMUQSUA4416710; заявка №3 від 14.05.2013 року стосовно ТЕО контейнерів MОAU7709110 та MОAU5828439 по коносаменту MOLU11020030450А; заявка № 3/1 від 14.05.2013 року стосовно ТЕО контейнерів MОAU7709110 та MОAU5828439 по коносаменту MOLU11020030450А; заявка № 3/2 від 29.05.2013 року стосовно ТЕО контейнерів MОAU7709110 та MОAU5828439 по коносаменту MOLU11020030450А; заявка № 4 від 20.05.2013 року стосовно ТЕО контейнерів РCІU3143284 та AMFU3185370 по коносаменту NBILK3110255; заявка № 4/1 від 20.05.2013 року стосовно ТЕО контейнерів РCІU3143284 та AMFU3185370 по коносаменту NBILK3110255; заявка № 4/2 від 20.05.2013 року стосовно ТЕО контейнера РCІU3143284 та AMFU3185370 по коносаменту NBILK3110255; заявка № 5 від 30.05.2013 року стосовно ТЕО контейнера ITAU2164937 по коносаменту HLCP20747; заявка № 5/1 від 18.06.2013 року стосовно ТЕО контейнера ITAU2164937 по коносаменту HLCP20747.

Крім того, сторони передбачили в додатках до договору, що строк та порядок оплати визначається згідно з п.п.4.2. договору і становить 3 (три) банківські дня з моменту отримання клієнтом рахунку експедитора.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином та у повному обсязі, надавши на користь відповідача транспортно-експедиційні послуги перевезення вантажів в контейнерах, які були прийнятті відповідачем без зауважень чи претензій, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (акти експедитора).

Однак відповідач, в порушення умов договору фактично отримавши та прийнявши належним чином надані послуги за договором сплатив позивачу вартість наданих послуг лише частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 80259,88 грн.

З метою досудового регулювання спору на адресу відповідача була направлена претензія №1(вх.№28) від 24.03.2014 року про сплату заборгованості у розмірі 94332,82 грн. з урахуванням нарахованої пені, 3% річних та 20 % штрафу, за прострочення сплати платежу понад два місяці.

Факт направлення та отримання даної претензії відповідачем підтверджено описом вкладення у цінний лист та поштовим повідомленням про отримання кореспонденції з оголошеною цінністю від 08.04.2014 року.

Господарським судом першої інстанції задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 65259,88 грн. та крім того стягнуто 6659,69 грн. інфляційного збільшення суми боргу.

В частині стягнення 10000 грн. - провадження припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем сплачено зазначена суму відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень за № 2910 від 21.07.2014 року та № 2959 від 23.07.2014 року.

Судове рішення в цій частині позовних вимог не оскаржуються, а тому не перевіряються судом апеляційної інстанції та підлягають залишенню без змін.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 3715,28 грн., штрафу в сумі 3966,39 грн. та 3% річних у сумі 594,95 грн., які нараховані позивачем за порушення відповідачем строків оплати.

Суд першої інстанції, задовольняючі вказані вище позовні вимоги позивача, виходив з того, що ст. 625 ЦК України унормована відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Висновок суду першої інстанції за переконанням колегії суддів є таким, що не суперечить чинному законодавству, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Так, відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

З умов договору (пункт 5.3.4) вбачається, що сторони погодили, що за порушення умов договору господарсько-правову відповідальність у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за договором транспортного-експедиторського обслуговування № 292/1 від 24.01.2014 року, отже пеня у сумі 1443,14 грн. та штраф у сумі 3966,39 грн. підлягають одночасному стягненню як законні та обґрунтовані вимоги позивача за порушення відповідачем строків оплати. За таких обставин у апеляційного суду не має підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

З приписів ст. 253 ЦК України вбачається, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Сторони в додатках до договору, встановили, що строк та порядок оплати за зобов'язання визначається згідно з п.п.4.2. договору і становить 3 (три) банківські дня з моменту отримання клієнтом рахунку експедитора.

Поняття «банківський день» наведено в чинній на сьогодні Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 16.08.2006 № 320 та позначена як календарна дата проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

Тож, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо нарахування пені та 3 % річних з 11.04.2014 року по 10.07.2014 року, оскільки відповідачем не дотримано порядку розрахунків за надані відповідно до договору послуги, а тому позивачем здійснено нарахування пені та 3% річних на заборгованість, яка утворилась станом 11.04.2014 року, та з урахуванням строків оплати за договором, у зв'язку з чим в задоволення позову в частині стягнення пені у розмірі 3715,28 та 3% річних у розмірі 594,95 грн. саме з 11.04.2014 року судом першої інстанції задоволено цілком правомірно.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнавання доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103 ст. 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м.Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2014 року по справі №922/2371/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.