Постанова № 40535324, 10.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа№ 910/7994/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 10.09.2014 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги

приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року

у справі №910/7994/14 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 48 115,03 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/7994/14 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» на користь ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» 48 115,03 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/7994/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 року у справі №910/7994/14 апеляційну скаргу ПАТ "Страхове товариство "Іллічівське" прийнято до провадження та призначено розгляд справи за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.09.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скаргу задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні 10.09.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2011 року між ПАТ "Страхова компанія "Уніка" (далі - страховик) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №013066/4002/0000277, предметом якого є страхування транспортного засобу "Renault", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як слідує із матеріалів справи, 24.01.2012 року в м. Луганськ відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Renault", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "СПВ 20 РУТА СПГ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль "Renault", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 05.03.2012 року у справі №1203/1142/12 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340,00 грн.

На підставі страхового акту №00083074 від 17.02.2012 року позивач здійснив виплату страхового відшкодування в 48 625,03 грн, що підтверджується платіжним дорученням №005886 від 23.02.2012 року.

Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит суду, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "СПВ 20 РУТА СПГ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована в ПАТ "Страхове товариство "Іллічівське" на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/5135583, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 510,00 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вище встановлено, позивачем на виконання зобов'язань за договором добровільного комплексного страхування на транспорті №013066/4002/0000277 відшкодовано на користь страхувальника 48 625,03 грн.

Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом "СПВ 20 РУТА СПГ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 05.03.2012 року у справі №1203/1142/12.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно з ст. 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Так, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2011 року у справі №42/92.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 48 115,03 грн. (48 625,03 грн. - 510,00 франшизи) згідно полісу №АА/5135583.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Посилання скаржника на те, що відповідальність по даному страховому випадку повинна нести ТДВ «СК «Провіта» спростовується наявним в матеріалах справи страховим полісом в ПАТ "Страхове товариство "Іллічівське" №АА/5135583.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/7994/14 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/7994/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/7994/14 залишити без змін.

3. Справу №910/7994/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич