Рішення № 40535233, 16.09.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/51/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2014 Справа № 908/2981/14

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інмедсервіс - плюс" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 50-А, кв.11, ідентифікаційний код 33921097)

про стягнення заборгованості в сумі 71 179, 57 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Пустова А.Л., юрисконсульт, довіреність № 9125/27 від 30.12.2013р.

від відповідача: Самойленко І.І., довіреність № 12 від 02.04.2014р.

Концерн "МТМ" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "Інмедсервіс - плюс" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102073 від 01.12.2008р. в сумі 71 179, 57 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 19.08.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст. 1, 2, 54-57, 66, 67, 82 ГПК України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", "Правилами користування тепловою енергію".

Ухвалою від 20.08.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2981/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 04.09.2014р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 04.09.2014р. розгляд справи відкладений на 16.09.2014р. о 12 год. 30 хв.

В судовому засіданні 16.09.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 19.09.2014р.

Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 19.09.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві (а.с.3-6), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102073 від 01.12.2008р. в сумі 71 179, 57 грн., а саме: 59 823, 57 грн. основного боргу, 4 805, 00 грн. пені, 5 712, 07 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 838, 93 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за період з грудня 2013р. по березень 2014р. Концерн "МТМ" відпустив відповідачу теплову енергію на суму 59 823, 57 грн., проте відповідач грошові зобов'язання за договором не виконав та жодної оплати не здійснив.

Таким чином, сума основного боргу складає 59 823, 57 грн.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачу також нараховано 4 805, 00 грн. пені, 838, 93 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 5 712, 07 грн. суми втрат від інфляції грошових коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.09.2014р. надав акт звірки взаємних розрахунків, згідно якому заборгованість відповідача перед позивачем за період з грудня 2013р. по березень 2014р. станом на 29.08.2014р. складає 59 823, 57 грн. Даний акт підписаний та скраплений печатками обох сторін.

Крім того, відповідач надав договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Науково-дослідний та проектний інститут "Укрдіпрогазоочистка" від 24.07.2007р. № 2278/д та договір про зміни від 07.12.2012р. № 4 до договору оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Науково-дослідний та проектний інститут "Укрдіпрогазоочистка", зазначивши, що площа орендованого ТОВ "Інмедсервіс - плюс" приміщення зменшилась, тому позивач повинен зменшити плату за поставлено теплову енергію.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Інмедсервіс - плюс" (Споживач) та Концерном "МТМ" в особі Філії Концерну "МТМ" Ленінського району (Теплопостачальна організація) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2008р. № 102073, за яким Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами. (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком № 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;

- підігрів води - за наявності можливості;

- кондиціювання - по замовленню Споживача;

- інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Позивачем виконані всі умови договору, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії в період з грудня 2013 по березень 2014р. на загальну суму 59 823, 57 грн., а саме:

від 31.12.2013р. на суму 17 804, 09 грн.;

від 31.01.2014р. на суму 17 792, 57 грн.;

від 28.02.2014р. на суму 17 919, 31 грн.;

від 31.03.2014р. на суму 6 307, 60 грн. (а.с. 37-40).

На оплату вищезазначених актів виставлені рахунки на загальну суму 59 823, 57 грн., а саме:

№102073/1 від 31.12.2013р. на суму 17 804, 09 грн.;

№ 102073/1 від 31.01.2014р. на суму 17 792, 57 грн.;

№ 102073/1 від 28.02.2014р. на суму 17 919, 31 грн.;

№ 102073/1 від 31.03.2014р. на суму 6 307, 60 грн. (а.с.41-44).

Відповідно до п.п.3.2.6 Договору, споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно п.6.1 Договору, розрахунки за даним договором здійснюється в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

За приписами п. 6.3 Договору, підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.Як зазначено в п. 6.4 Договору, Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. № 2а, тел. 224-78-68, документи за розрахунковий період:

- рахунок фактуру;

- акт приймання-передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ) (п. 6.7 Договору).

Згідно п.п 6.7.1 Договору, отриманий Акт приймання - передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

За змістом п.п. 6.7.2 Договору, у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом п.6.6.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суду.

Відповідач свої грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2008р. № 102073 не виконав та жодної оплати спожитої теплової енергії в період з грудня 2013 по березень 2014р. не здійснив.

Доказів оплати суми боргу відповідачем під час судового розгляду сторонами до матеріалів справи не надано.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за зазначеним договором складає 59 823, 57 грн. Дана заборгованість підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.09.2014р.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2008р. № 102073.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У справі, що розглядається, перерахування на розрахунковий рахунок позивача коштів за спожиту теплову енергію повинно бути здійснено до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.4 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2008р. № 102073, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Акти приймання-передачі теплової енергії на загальну суму 59 823, 57 грн. оформлені позивачем відповідно до п.п. 6.7.1, 6.7.2 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2008р. № 102073 і вважаються погодженими сторонами.

Тому вказані акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Враховуючи встановлений судом факт не виконання ТОВ "Інмедсервіс - плюс" грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 59 823, 57 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 4 805, 00 грн. пені, 838, 93 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 5 712, 07 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В підпункті 7.2.8 договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 102073 від 01.12.2008р. сторони визначили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 1.12 постанови від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснив судам, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с. 12), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

- від суми боргу 17 804, 09 грн. за період з 21.01.2014р. по 20.07.2014р. (181 день прострочки) пеня складає 1 443, 35 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення пені за період з 21.01.2014р. по 20.07.2014р. від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму пені в розмірі 1 431, 64 грн., тобто в межах позовних вимог, заявлених за даний період.

- від суми боргу 17 792, 57 грн. за період з 21.02.2014р. по 15.08.2014р. (176 днів прострочки) пеня складає 1 562, 82 грн.;

- від суми боргу 17 919, 31 грн. за період з 21.03.2014р. по 15.08.2014р. (148 днів прострочки) пеня складає 1 385, 38 грн.;

- від суми боргу 6 307, 60 грн. за період з 21.04.2014р. по 15.08.2014р. (117 днів прострочки) пеня складає 415, 26 грн.

Таким чином, правомірним є нарахування відповідачу пені в загальному розмірі 4 795, 10 грн.

У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 4 795, 10 грн. пені. В частині стягнення пені в розмірі 9, 90 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2008р. № 102073 сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Враховуючи невиконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 838, 93 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с.11) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5 712, 07 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Суд приймає до уваги, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем у позовній заяві (а.с. 13 ), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 17 804, 09 грн. за період з лютого 2014р. по червень 2014р. (індекс інфляції 111, 7896) сума втрат від інфляції склала 2 099, 04 грн.;

від суми боргу 17 792, 57 грн. за період з березня 2014р. по червень 2014р. (індекс інфляції 110, 6802) сума втрат від інфляції склала 1 900, 28 грн.;

від суми боргу 17 919, 31 грн. за період з квітня 2014р. по червень 2014р. (індекс інфляції 108, 2976) сума втрат від інфляції склала 1 486, 88 грн.;

від суми боргу 6 307, 60 грн. за період з травня 2014р. по червень 2014р. (індекс інфляції 104,838) сума втрат від інфляції склала 305, 16 грн.

Застосовуючи приписи п.2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, за відсутності клопотання позивача в частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів, суд задовольняє заявлені позивачем втрати від інфляції грошових коштів в розмірі 5 712, 07 грн., тобто в межах позовних вимог.

Посилання відповідача не той факт, що площа орендованого ТОВ "Інмедсервіс - плюс" приміщення зменшилась, у зв'язку із чим позивач повинен зменшити плату за поставлено теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102073 від 01.12.2008р., не приймається судом до уваги.

По-перше, сторони не вносили зміни до договору № 102073 від 01.12.2008р. стосовно площі опалювального приміщення.

По-друге, в період з грудня 2013 року по березень 2014 року облік споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання здійснювався за приладами комерційного обліку у відповідності до п.5.1 Договору.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інмедсервіс - плюс" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 50-А, кв.11, ідентифікаційний код 33921097) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458) 59 823 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять три) грн. 57 коп. основного боргу, 4 795 (чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн. 10 коп. пені, 5 712 (п'ять тисяч сімсот дванадцять) грн. 07 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 838 (вісімсот тридцять вісім) грн. 93 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1 827 (одну тисячу сімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 9 (дев'ять) грн. 90 коп. пені в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 19.09.2014р.

Суддя В.М. Соловйов