Постанова № 40532902, 12.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2014 року 08:55 № 826/11729/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до

Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві

про

визнання протиправною відмови, зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просить суд:

1. визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві у прийнятті до виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2013 № 2а - 7233/12/2670, що зазначена в листі від 30.07.2014 № 05-08/2186 – 10883 (позовна вимога № 1);

2. зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві прийняти від ДП «НАЕК «Енергоатом» до виконання виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2013 № 2а - 7233/12/2670 (позовна вимога № 2).

Ухвалами суду від 12.08.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 28.08.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з огляду на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, про що надав письмові заперечення.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за поданим сторонами клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

10.04.2014 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист по справі №2а-7233/12/2670, за яким примусовому виконанню підлягає ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2013 року у справі № 2а-7233/12/2670 в частині зобов’язання Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код з ЄДР 22869098; адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 104) повернути Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код з ЄДР 24584661; адреса: 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3) кошти у розмірі 55 012 295,90 гривень (п’ятдесят п’ять мільйонів дванадцять тисяч двісті дев’яносто п’ять гривень 90 копійок), сплачені ДП «НАЕК «Енергоатом» на рахунок Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 р. по справі № 2а-7233/12/2670.

Боржником по даному виконавчому листу є Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код з ЄДР 22869098; адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 104), а стягувачем є Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код з ЄДР 24584661; адреса: 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3).

24 липня 2014 позивач звернувся до відповідача з заявою (вх. № 8-12442 від 24.07.14), в якій просив прийняти до виконання виконавчий лист від 10.04.2013 по справі № 2а- 7233/12/2670.

За результатами розгляду заяви позивача від 24.07.2014 відповідачем прийнято рішення про повернення виконавчого листа без виконання, яке оформлено листом від 30.07.2014 № 05-08/2186-10883.

Не погоджуючись з правомірністю такого рішення суб’єкта владних повноважень, позивач посилається на те, що ним в повній мірі були дотримані вимоги Порядку № 845 від 03.08.2011 в частині подання казначейському органу всіх необхідних документів, внаслідок чого, на його думку, Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві було позбавлено законної можливості на повернення виконавчого листа без виконання.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з такими доводами позивача, враховуючи наступне.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (надалі - Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження";

стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів.

Пунктом 24 Порядку, передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку (заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету).

Як вбачається зі змісту заяви від 24.07.2014 № 10106/10, позивачем до казначейського органу подано документи згідно з переліком, зазначеним в п. 6 Порядку. При цьому, жодних претензій до змісту та форми документів відповідачем в листі від 30.07.2014 № 05-08/2186-10883 не висвітлено.

Єдиною підставою для повернення виконавчого листа без виконання є посилання Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на ч. 1 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Разом з тим, посилаючись у спірному рішенні на ч. 1 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб’єктом владних повноважень передчасно залишено поза увагою положення ч. 2 ст. 2 даного Закону, відповідно до якого дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за яким є державний орган, державне підприємство (в даному випадку ДП «НАК «Енергоатом»), орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Оскільки інших підстав для повернення виконавчого листа без виконання, окрім посилань на ч. 1 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскаржуване рішення у формі листа в собі не містить, а дія даного Закону не розповсюджується на спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що спірне рішення не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовна вимога № 1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги № 2 про зобов’язання відповідача прийняти до виконання виконавчий лист, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, в тому числі, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заяво осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами повернення казначейством виконавчого листа від 26.03.2014 по справі № 2а-7233/12/2670 позивач на власний розсуд в серпні 2014 звернувся до Державної виконавчої служби України із заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 07.08.2014 ВП № 44324535 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 26.03.2014 № 2а-7233/12/2670.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, станом на дату вирішення даної справи виконавче провадження не закінчено, виконавчий лист без виконання позивачу не повертався.

Враховуючи зазначене, оскільки процесуальним законом встановлено обмеження щодо кількості виконавчих листів, які видаються позивачу, а виконавчий лист № 2а-7233/12/2670 від 26.03.2014 перебуває на виконанні в Державній виконавчій службі України, позовна вимога про зобов’язання відповідача прийняти виконавчий лист, який вже знаходиться на виконанні в іншому державному органі є неналежним способом захисту порушеного права, внаслідок чого задоволенню не підлягає.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ДП «НАЕК «Енергоатом» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відмову у прийнятті до виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2013 № 2а-7233/12/2670, оформлене листом від 30.07.2014 № 05-08/2186 – 10883.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп. присудити на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський