Постанова № 40532837, 18.09.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2014 р.Справа № 923/723/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Демчук О.В. (за довіреністю),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація»

на рішення господарського суду Херсонської області від 07.08.2014р.

по справі №923/723/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація»

про стягнення 2 196 243,04 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 18.09.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанії «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» (далі - ПП «Херсонтеплогенерація», відповідач) основного боргу у розмірі 1 985 905,58 грн., пені - 134 765.79 грн., 3 % річних - 50 655,44 грн., суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 24 916,23 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3158-ТЕ-33 не розрахувався в повному обсязі та своєчасно у встановлені договором строки за придбаний природний газ, а тому повинен сплатити борг, пеню передбачену умовами договору, понесені позивачем втрати від інфляції та 3% річних, нарахування яких передбачено умовами договору і ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.08.2014р. по справі № 923/723/14 позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 1 777 375, 58 грн., суму пені - 67 382,90 грн., інфляційні втрати - 24 916, 23 грн., 3% річних - 50 655,44 грн. та 42 857,06 грн. судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 155 140,00 грн.. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване наявністю порушень умов договору щодо своєчасної оплати за газ з боку ПП «Херсонтеплогенерація» та обґрунтованістю вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 134 765,79 грн. суд першої інстанції відповідно із п.3 ст. 551 ЦК України, п.3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України зменшив її розмір до 67 382,90 грн. з посиланням на матеріальні інтереси сторін.

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 155 140,00 грн., господарський суд зазначив, що в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують сплату відповідачем в рахунок погашення частини суми основного боргу за договором.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПП «Херсонтеплогенерація» звернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами. Позивач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині зменшення розміру пені, прийняти нове яким, стягнути пеню в розмірі 67 382,90 грн. в стягненні якої було відмолено, в іншій частині рішення залишити без змін. Позивач також просив суд стягнути з відповідача понесені витрати по сплаті судового збору за подання цієї скарги.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд, рішення скасувати частково, в частині стягнення пені прийняти нове, яким зменшити розмір пені до 39 283,55 грн.

Обґрунтовуючи апеляційні скарги, апелянти послались на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. ПАТ «НАК «Нафтогаз вважає, що місцевий господарський суд зменшуючи розмір штрафних санкцій не прийняв до уваги негативні наслідки, спричинені позивачу від прострочення виконання зобов'язання відповідача, тобто не врахував інтересів позивача порушених відповідачем.

17.09.2014р. до апеляційного суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням його представника у відпустці.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Так, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Доводи відповідача щодо неможливості з'явитися у судове засідання у зв'язку із перебуванням його представника у відпустці, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки відповідачем у справі є юридична особа.

Відповідно до положень ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Також, господарський суд враховує, що відповідач не був позбавлений права надати письмові пояснення та направити до участі у справі іншого представника, у тому числі з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

В судовому засіданні 18.09.2014р. представник позивача надав пояснення якими підтримав доводи апеляційної скарги і просив задовольнити останню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 28.12.2012р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ПП «Херсонтеплогенерація» (покупець) укладений договір №13/3158-ТЕ-33 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.2. договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивач у період з січня по грудень 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 376 945,55 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані повноважними представниками сторін без претензій та скріплені печатками.

Відповідачем частково виконано зобов'язання з оплати поставленого природного газу та перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 391 039,97 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов спірного договору, внаслідок чого станом на 07 травня 2014 року за останнім утворилася заборгованість у розмірі 1 985 905,58 грн.

На момент пред'явлення даного позову ПП «Херсонтеплогенерація» сплатило частину суми основного боргу в розмірі 155 140,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2029 від 21.05.2014р.

Оскільки, частина суми основного боргу в розмірі 155 140,00 грн. сплачена відповідачем на момент звернення позивача до суду, то господарський суд на думку судової колегії правомірно та обґрунтовано припинив провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у справі в цій частині позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 615 та ч. 2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих сум 3% річних та інфляції, колегія суддів дійшла висновку, що їх зроблено методологічно та арифметично правильно.

Враховуючи викладені обставини та приписи ст. 625 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовну вимогу в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та суму інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 134 765,79 грн., та висновків місцевого суду щодо необхідності зменшення розміру вказаної пені колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п.7.2. договору, яким передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів, як і суд першої інстанції, дійшла висновку що він зроблений арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, періодів прострочки та розміру прострочених грошових сум.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені з 134 765,79 грн. до 39 283,55 грн., в обґрунтування якого посилається на те, що основним видом його діяльності є виробництво теплової енергії, якою підприємство забезпечує населення міста. Дебіторська заборгованість населення за постачання теплової енергії, на теперішній час становить 1 096 252, 10 грн. Дана заборгованість населення зумовила невиконання зобов'язань підприємства перед постачальником газу. Кінцевими споживачами теплової енергії є населення міста, медичні, шкільні та дошкільні заклади. Питома вага теплової енергії, спожитої населенням складає - 59,4 %, бюджетними установами - 39,7%, госпрозрахунковими організаціями - 0.8%. За період 2012 - 2014 р. р. заборгованість бюджетних установ за послуги теплопостачання становить 1 108 655,72 грн. 72 коп. Також за цей період сформувалась заборгованість за послуги по тепло забезпеченню зі сторони населення м. Херсона у розмірі 1 214 264,47 грн. Держава не здійснює відшкодування різниці в тарифах послуг теплопостачання. Заборгованість держави перед ПП "Херсонтеплогенерація" становить за 2012-2013 рік - 1 053 506,00 грн., але незважаючи на вказану заборгованість, відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу по договору здійснюються по мірі можливості.

Оцінивши доводи відповідача та надані ним суду першої інстанції докази колегія суддів апеляційної інстанції незважаючи на незгоду скаржника та викладені ним у скарзі доводи щодо необґрунтованості зменшення розміру пені погоджується з висновком місцевого суду щодо зменшення розміру пені з огляду на наступне.

Так норми ЦК України, ГК України та ГПК України передбачають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню, при наявності певних умов.

Так п.3 ч.1 ст.83 ГПК України надає суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина третя ст.551 ЦК України передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою ст.233 ГК України також встановлено таку можливість.

Згідно приписів цієї статті при зменшення розміру неустойки повинно бути взяти до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З викладеного вбачається, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» також визначено, що : «вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо».

Слід також зазначити, що при стягнені штрафних санкцій суд також повинен виходити з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Як свідчать матеріали справи відповідач довів, що невиконання ним зобов'язань за договором виникло з об'єктивних причин (не здійснення з ним розрахунків споживачами, не відшкодування йому різниці в тарифах) та тяжким фінансовим становищем.

Водночас позивач не довів наявність понесених ним збитків саме за порушення відповідачем зобов'язань за договором.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи вищевказані фактичні обставини та приписи чинного законодавства, зменшив розмір штрафних санкцій.

Що стосується доводів відповідача в апеляційній скарзі, що господарський суд безпідставно відмов у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду у господарському суді м. Києва справи щодо визнання недійсним спірного договору, судова колегія зазначає наступне.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Як роз'яснено у п. 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК України може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, зупинення провадження у справі про стягнення коштів до вирішення справи, предметом якої є визнання недійсним договору, на підставі якого заявлена вимога про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення або про відмову у зупиненні провадження у справі суд має враховувати обставини конкретної справи.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням викладеного, дійшла висновку, що порушення провадження у справі предметом позову у якій є визнання недійсним договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі №923/723/14 про стягнення заборгованості за вказаним договором.

У даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі як неможливість розгляду справи, оскільки у межах цієї справи суд вправі самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Отже, наведені скаржниками у апеляційних скаргах доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 07.08.2014р. залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.09.2014 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.