Рішення № 40532782, 08.09.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р.Справа № 922/2668/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма-Віте", м. Харків до Державного підприємства "Артемсіль", м. Соледар Третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників:

позивача - Хомякова А.Л., довіреність б/н від 08.01.2014 р.

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Страхова компанія "Лемма-Віте", м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Державного підприємства "Артемсіль", м. Соледар (відповідача) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №06/21, укладеного між позивачем та відповідачем 30.06.2011 р., а також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 218,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що при укладанні оспорюваного правочину позивач помилково сприймав пункт 4 цього договору як гарантію з боку відповідача дійсності, чинності та незмінності факту припинення обтяжень за договором застави майнових прав №43-05/З-4 від 24.12.2007 р. у зв'язку із припиненням зобов'язання відповідача перед ПАТ "Земельний банк" за договором про надання кредитної лінії №43-05/К від 06.05.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Позивач стверджує, що спірний договір був укладений ним під впливом помилки, яка має істотне значення, оскільки чинність обтяження за договором застави майнових прав №43-05/З-4 від 24.12.2007 р. та існування зобов'язань ДП "Артемсіль" перед ПАТ "Земельний банк" за договором про надання кредитної лінії №43-05/К від 06.05.2005 р. ставить під сумнів правомірність вчинення сторонами договору про відступлення права вимоги (цесії) №06/21 від 30.06.2011 р.

В ході розгляду справи позивач подав до суду письмові пояснення (а.с. 185-188), в яких доповнив підстави позову, зазначивши про те, що визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Державним підприємством „Артемсіль" заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010 р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника перед ПАТ "Земельний банк" за договором про надання кредитної лінії №43-05/К від 06.05.2005 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог виключає правомірність вчинення іншого правочину - договору про відступлення права вимоги (цесії) №06/21 від 30.06.2011 р. з огляду на приписи ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 2 ст. 17 Закону України „Про заставу".

Позивач стверджує, що відчуження відповідачем на користь позивача майнових прав, обтяжених заставою за договором застави майнових прав № 43-05/З-4 від 24.12.2007 р., відбулося без згоди заставодержателя - ПАТ "Земельний банк", тобто з порушенням ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про заставу", що відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання оспорюваного договору відступлення права вимоги (цесії) № 06/21 від 30.06.2011 р. недійсним.

Суд приймає письмові пояснення позивача як додаткове правове обґрунтування позовних вимог та долучає їх до матеріалів справи, керуючись пунктом 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем норми права.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити, з урахуванням письмових пояснень від 02.09.2014 р. (а.с. 185-188).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду телеграму (вх.№30565 від 05.09.2014 р.), в якій просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити у судове засідання явку представника відповідача через проведення у Донецькій області АТО.

У відзиві на позов (а.с. 138-139) просить суд у позові відмовити, вважаючи посилання позивача на наявність з його боку помилки при укладенні спірного договору безпідставними, оскільки позивачеві на час укладення спірного договору було відомо про невизнання ПАТ "Земельний банк" заліку зустрічних однорідних вимог, що підтверджується листом №01-15/3482 від 25.10.2010 р. Крім того, відповідно до пунктів 4, 5 спірного договору позивач зобов'язався нести усі ризики, пов'язані із невизнанням дійсності права вимоги ПАТ "Земельний банк" (Боржником) у зв'язку із невизнанням факту заліку зустрічних однорідних вимог та був повідомлений про заперечення, які існують у ПАТ "Земельний банк" (Боржника) на момент підписання договору і, які можуть бути висунуті проти вимог позивача, а також про зміст листування і переговорів між відповідачем і ПАТ "Земельний банк" (Боржником).

Відповідач вважає, що позивач на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним не довів, що така помилка дійсно мала місце і, що вона має істотне значення. Крім того, відповідач повідомив суду про те, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за спірним договором, а відповідач їх прийняв.

Третя особа про дату, час і місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направила, про причини неявки суду не повідомила, витребуваних документів до суду не подала.

Представник позивача проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечує.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд встановив наступне.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 17.07.2014 р. та 05.08.2014 р. було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити у судове засідання явку представника відповідача.

Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2014 р. було задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору поза межами 2-х місячного терміну, встановленого ч. 3 ст. 69 ГПК України, у зв'язку з неможливістю забезпечити у судове засідання явку представника відповідача. Розгляд справи було відкладено на 08.09.2014 р. на 12:30 год.

Однак представник відповідача в судове засідання, призначене на 08.09.2014 р., не з'явився.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги те, що судом сторонам було створено належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями відповідача).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд залишає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи без задоволення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

28 лютого 2005 р. між Державним підприємством „Артемсіль" (вкладник) та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", було укладено депозитний договір №01-05/Д, за умовами якого вкладник розміщає, а банк приймає грошові кошти у сумі 1 000 000,00 доларів США на депозитний рахунок №261510015821.

До даного договору сторонами було внесено зміни Додатковими угодами №1 - №19, які є невід'ємними частинами договору.

Судом встановлено, що 06.05.2005 р. між Державним підприємством „Артемсіль" (позичальник) та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", було укладено договір про надання кредитної лінії №43-05/К, за умовами якого банк надає позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 2 500 000,00 грн. на поповнення обігових коштів, з можливістю отримання окремих траншів.

До даного договору сторонами було внесено зміни Додатковими угодами №1 - №26, які є невід'ємними частинами договору.

Крім того, 24.12.2007 р. між Державним підприємством „Артемсіль" (заставодавець) та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (заставодержатель), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", було укладено договір застави майнових прав №43-05/З-4, за умовами якого заставодержатель має право у випадку невиконання зобов'язань по договору про надання кредитної лінії №43-05/К від 06.05.2005 р. отримати переважне право перед іншими кредиторами відшкодування за рахунок майнових прав, що заставлені на умовах визначених цим договором.

До даного договору сторонами було внесено зміни Додатковими угодами №1 - №5, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п.4.1. цього договору предметом застави є належне заставодавцю право вимоги на депозитний вклад, що виникло на підставі депозитного договору №01-05/Д від 28.02.2005 р. з усіма додатковими угодами до нього в тому числі з тими, що можуть бути укладені в майбутньому, у сумі 2 000 000,00 доларів США.

Тобто, з 24.12.2007 р. майнові права відповідача, а саме право вимоги за депозитним договором №01-05/Д від 28.02.2005 р., перебували в заставі у третьої особи згідно з договором застави майнових прав №43-05/З-4 від 24.12.2007 р.

30 липня 2010 р. Національним банком України згідно постанови Правління Національного банку України №375 „Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ „Земельний банк" прийнято рішення про відкликання з 02.08.2010 р. банківської ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури ПАТ „Земельний банк".

02 вересня 2010 р. ДП „Артемсіль" звернулось до ПАТ „Земельний банк" із заявою з вимогами до боржника №08/28 від 31.08.2010 р. на загальну суму 17 142 730,29 грн., з яких: 12 552 550,08 грн. вимога щодо повернення вкладу за депозитним договором №01-05/Д від 28.02.2005 р.; 255 865,55 грн. вимога щодо повернення відсотків за депозитним договором №01-05/Д від 28.02.2005 р.; 2 556 233,00 грн. вимога за договором банківського вкладу №3743 на здійснення розрахунково-касового обслуговування в національній валюті по поточному рахунку №260010111792 від 12.04.2010 р.; 1 778 081,66 грн. вимога за договором №467 на здійснення розрахунково-касового обслуговування в іноземній валюті по поточному рахунку №260010111792 від 12.04.2010 р.

06 вересня 2010 р. заявлена кредиторська вимога ДП „Артемсіль" у загальній сумі 17 142 730,29 грн. була акцептована ПАТ „Земельний банк" та включена до 7 (сьомої) черги реєстру вимог кредиторів ПАТ„Земельний банк", що підтверджується Витягом з переліку вимог кредиторів ПАТ „Земельний банк" акцептованих ліквідатором, який міститься в матеріалах справи.

Листом №27/11-01-83 від 07.10.2010 р. ДП „Артемсіль" повідомило ПАТ „Земельний банк" про те, що заборгованість ДП „Артемсіль" перед ПАТ „Земельний банк" за договором про надання кредитної лінії №43-05/К від 06.05.2005р. та заборгованість ПАТ „Земельний банк" перед ДП „Артемсіль" за депозитним договором №01-05/Д від 28.02.2005 р. є зустрічними однорідними грошовими зобов'язаннями, строк виконання яких настав, у зв'язку з чим ДП „Артемсіль" в порядку ч. 2 ст. 601 ЦК України заявлено про припинення вказаних зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

30.06.2011 р. між Державним підприємством „Артемсіль" (Первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством „Страхова компанія „Лемма-Віте" (Новий кредитор) було укладено договір №06/21 про відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого порядку та на умовах, визначених цим договором, частину вимог до ПАТ „Земельний банк" у сумі 545 000,00 грн. за депозитним договором №01-05/Д від 28.02.2005 р. Державне підприємство „Артемсіль" відступило на користь Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Лемма-Віте" (позивача).

Згідно з п. 2 цього договору позивач зобов'язався оплатити відповідачеві право вимоги, що відступається за договором у сумі 545 000,00 грн. у строк до 10.07.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.02.2012 р. господарським судом Донецької області ухвалено рішення по справі №5006/28/5пд/2012 за позовом ПАТ „Земельний банк" до ДП „Артемсіль" про визнання недійсним одностороннього правочину, яким задоволено позовні вимоги ПАТ„Земельний банк" та визнано недійсним односторонній правочин, вчинений ДП „Артемсіль" заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010 р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором про надання кредитної лінії №43-05/К від 06.05.2005 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11 липня 2012 р. по справі №5006/28/5пд/2012 рішення господарського суду Донецької області від 29.02.2012р. по справі №5006/28/5пд/2012 скасовано та в задоволенні позовних вимог ПАТ „Земельний банк" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 червня 2013 року рішення господарського суду Донецької області від 29.02.2012 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р. по справі №5006/28/5пд/2012 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17 вересня 2013 р. по справі №5006/28/5пл/2012 позовні вимоги ПАТ „Земельний банк" задоволено, односторонній правочин, вчинений ДП „Артемсіль" заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010 р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором про надання кредитної лінії №43-05/К від 06.05.2005 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог визнано недійсним.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21 січня 2014 року прийнято відмову ДП „Артемсіль" від апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 17.09.2013 р. по справі №5006/28/5пд/2012 та апеляційне провадження по даній справі припинено.

З огляду на викладені обставини позивач, посилаючись на ч. 1, ст. 203, ч. 1 ст.229 ЦК України просить визнати договір про відступлення права вимоги (цесії) №06/21 від 30.06.2011 р., укладений між ним та ДП "Артемсіль", недійсним , як такий, що суперечить закону (ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про заставу") і такий, що був вчинений під впливом помилки.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін та фактичним обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9 зазначено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Як вбачається зі змісту п. п. 4, 5 договору про відступлення права вимоги (цесії) №06/21 від 30.06.2011 р., позивач взяв на себе зобов'язання нести усі ризики, пов'язані із невизнанням дійсності права вимоги ПАТ "Земельний банк" (Боржником) у зв'язку із невизнанням факту заліку зустрічних однорідних вимог та був обізнаний щодо заперечень, які існують у ПАТ "Земельний банк" (Боржника) на момент підписання договору і можуть бути висунуті проти вимог позивача, а також про зміст листування і переговорів між відповідачем і ПАТ "Земельний банк" (Боржником).

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи позивача про те, що оспорюваний правочин був укладений позивачем під впливом помилки і, що підписавши цей договір, позивач сприйняв п. 4 договору як гарантію з боку ДП "Артемсіль" дійсності, чинності та незмінності факту припинення обтяження за договором застави майнових прав №43-05/З-4 від 24.12.2007 р. Суд вважає дані твердження позивача безпідставними, необґрунтованими і такими, що суперечать умовам договору.

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача про те, що визнання в судовому порядку недійсним одностороннього правочину, вчиненого ДП „Артемсіль" заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010 р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором про надання кредитної лінії №43-05/К від 06.05.2005 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог виключає правомірність укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) №06/21 від 30.06.2011 р.

Даний висновок суду ґрунтується на такому.

Як було зазначено вище, 17 вересня 2013 р. господарським судом Донецької області ухвалено рішення по справі №5006/28/5пл/2012, яким задоволено позовні вимоги ПАТ „Земельний банк" та визнано недійсним односторонній правочин, вчинений ДП „Артемсіль" заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010 р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором про надання кредитної лінії №43-05/К від 06.05.2005 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21 січня 2014 року прийнято відмову ДП „Артемсіль" від апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 17.09.2013 р. по справі №5006/28/5пд/2012 та апеляційне провадження по справі припинено.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010 р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором про надання кредитної лінії №43-05/К від 06.05.2005 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 236 ЦК України, на момент укладання спірного правочину зобов'язання відповідача перед третьою особою (ПАТ "Земельний банк") за договором про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005 р. існували та були забезпечені заставою згідно з договором застави майнових прав №43-05/З-4 від 24.12.2007 р. Відтак майнові права відповідача, а саме право вимоги за депозитним договором №01-05/Д від 28.02.2005 р., які були відчужені відповідачем на користь позивача згідно з договором відступлення права вимоги (цесії) №06/21 від 30.06.2011 р., були обтяжені на підставі договору застави майнових прав №43-05/З-4 від 24.12.2007 р.

Згідно з п. 1 ч. 1 статтею 512 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні може відбутися переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України „Про заставу", відповідно до якої заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Крім того, в п.6.1.2. договору застави майнових прав №43-05/З-4 від 24.12.2007 року сторони узгодили обов'язок відповідача, як заставодавця, не здійснювати відступлення заставленого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався і не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності згоди третьої особи (ПАТ "Земельний банк") на відчуження майнових прав, що є предметом застави за договором застави майнових прав №43-05/З-4 від 24.12.2007 р., та/або доказів, які б спростували існування зазначених обтяжень на момент укладення договору відступлення права вимоги (цесії) №06/21 від 30.06.2011 р.

Підсумовуючи вищевикладені обставини та норми закону, суд дійшов висновку про те, що відчуження відповідачем права вимоги за депозитним договором №01-05/Д від 28.02.2005 р. відбулося без згоди заставодержателя (третьої особи), що є порушенням умов договору застави майнових прав №43-05/З-4 від 24.12.2007 р., суперечить вищенаведеним нормам матеріального права (ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч.2 ст. 17 Закону України „Про заставу") та є підставою для визнання договору відступлення права вимоги (цесії) №06/21 від 30.06.2011 р. недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 203, 215, 229, 236, 512, 514, 586, 593, 598, 601, 628 Цивільного кодексу України, статтею 207 Господарського кодексу України, статтею 17 Закону України „Про заставу", статтями 1, 4, 12, 22, 29, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати договір відступлення права вимоги (цесії) №06/21 від 30.06.2011 р. недійсним.

Стягнути з Державного підприємства „Артемсіль" (84545, Донецька область, м. Артемівськ, м. Соледар, вул. Чкалова, 1-А, код 003797900) на користь Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Лемма-Віте" (61166, м. Харків, вул. Коломенська, 15, код 30590333) 1 218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.09.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко