Постанова № 40532780, 17.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа№ 910/13006/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Доманської М.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрБудКонтракт" на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року у справі № 910/13006/14 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСК Трансекспо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрБудКонтракт"

про банкрутство

за участю представників:

від ініціюючого кредитора: не з'явилися

від боржника: Тараба Н.В. - довіреність б/н від 22.08.2014р.

розпорядник майна: Щербань О.М. - свідоцтво НОМЕР_1 від 13.02.2013р.

від розпорядника майна Щербаня О.М.: Тарасевич Р.В. - довіреність б/н від 17.09.2014р.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрБудКонтракт"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСК Трансекспо" до боржника в розмірі 2 649 003,70грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ „УкрБудКонтракт"; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Щербаня О.М. та інше.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ „УкрБудКонтракт" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року про порушення справі про банкрутство ТОВ „УкрБудКонтракт" в частині введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та введення процедури розпорядження майном та припинити провадження у справі.

В судовому засіданні представник боржника надав суду пояснення по суті спору з урахуванням додатково поданих документів, в яких вимоги апеляційної скарги із змінами до неї підтримав, просив її задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року скасувати та відмовити в порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ „УкрБудКонтракт".

В судовому засіданні арбітражний керуючий та його представник надали суду пояснення по суті спору з урахуванням додатково поданих документів, в яких проти вимог, викладених в апеляційній скарзі та у змінах до неї, заперечували, просили залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року - без змін.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" звернулося до суду із заявою про порушення справи про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт", посилаючись на наявність безспірних грошових вимог до боржника в розмірі 2 825 252,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 р. № 910/13006/14 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 16.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.07.2014р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" у розмірі 2 649 003,70 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" ; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Щербаня Олексія Миколайовича (свідоцтво Міністерства юстиції України НОМЕР_1 від 13.02.2013 р.; інше.

Заперечуючи проти ухвали суду від 16.07.2014р. апелянт (апеляційна скарга від 07.08.14р.) вказує на те, що місцевий суд не надав належної оцінки щодо перебування в провадженні справи про банкрутство № 5011-50/12525-2012 в зв'язку з чим провадження по цій справі підлягає припиненню на підставі ст.80 ГПК України.

16.09.2014р. апелянт надав Київському апеляційному господарському суду зміни до апеляційної скарги, обґрунтовуючи їх тим, що сталі відомі обставини про які він не знав, а саме: 16.06.2014р. ТОВ "ІСК Трансекспо" відступило свої права вимоги до боржника, але приховав дану інформацію від суду та подав 26.06.2014р. заяву про визнання боржника банкрутом. З наведеного випливає, що на момент подачі заяві про порушення провадження у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника не належали ініціюючому кредиторові, а отже ухвала місцевого суду підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до п. 33, п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 «Про судову практику в справах про банкрутство» відповідно до частини першої статті 9 Закону суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання. За змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви. Відповідно до частини другої статті 8 Закону суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо, зокрема, вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі становлять менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом. У визначенні сукупного мінімального розміру вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) судам слід керуватися статтею 3 Закону України "Про оплату праці", статтею 95 Кодексу законів про працю України та відповідними статтями Закону України про Державний бюджет України на визначений рік.

Наявними матеріалами підтверджується обґрунтованість тверджень ТОВ "ІСК Трансекспо" про невиконання ТОВ "УкрБудКонтракт" грошових зобов'язань у сумі, що перевищує триста мінімальних заробітних плат понад тримісячний строк від встановленого договором моменту їх погашення, безспірність грошових вимог до боржника у загальному розмірі 2 649 003,70 грн. та вжиття заходів примусового стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку з наступним пред'явленням виконавчих документів до виконання, а саме: рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2011 р. у справі № 10/46, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р., постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2011 р., наказом Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 р. з примусового виконання рішення у справі № 10/46, постановою Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 17.10.2011 р. ВП № 29241912 з примусового виконання наказу у справі № 10/45, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2011 р. у справі № 3/23, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 р., постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2011 р., наказом Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 р. з примусового виконання рішення у справі № 3/23, постановою Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 17.10.2011 р. ВП № 29242029 з примусового виконання наказу у справі № 3/23, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2011 р. у справі № 50/78, постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2011 р. у справі № 50/78, наказом Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 р. з примусового виконання рішення, постановою Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 25.11.2011 р. ВП № 30005400 з примусового виконання наказу у справі № 50/78, а також копії заяви про відкриття виконавчих проваджень за вказаними наказами.

Згідно оскаржуваної ухвали від 16.07.2014р., господарський суд першої інстанції з'ясував всі необхідні обставини, а отже не було підстав для відмови чи поверненні заяви про визнання боржника банкрутом відповідно до приписів ст. 14, ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Заперечення апелянта стосовно того, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому що вже порушувалось питання про визнання боржника банкротом відповідно до тих саме доказів, спростовуються матеріалами справи.

В ухвалі господарського суду м. Києва № 5011-50/12525-2012 від 09.10.2012 р. зазначено, що ініціюючий кредитор мотивував відкликання своєї заяви про порушення справи про банкрутство до публікації відповідного оголошення тим, що досяг повної згоди з боржником щодо порядку погашення боргу поза рамками справи про банкрутство. Доказів дотримання такої згоди станом на 16.07.2014 р. суду подано не було.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду що справи про банкрутство не є справами позовного провадження, тому відкликання заяви ініціюючим кредитором, не є підставою для застосування положення ч. 2 ст. Господарського процесуального кодексу України.

Щодо відступлення права вимоги, колегія суддів наголошує на наступному.

За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім подання сторонами нових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду (ст.101 ГПК України).

У п. 22 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" наводиться відповідь на запитання, чи може апеляційний господарський суд у випадку виявлення неправильного застосування місцевим господарським судом приписів статті 60 ГПК усунути виявлені порушення в межах своїх повноважень. Зазначається, що згідно із статтею 101 ГПК у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Отже, апеляційна інстанція не лише може, а й зобов'язана перевірити правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, в тому числі статті 60 ГПК. Водночас, слід мати на увазі, що відповідно до частини третьої статті 101 ГПК в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Однак у випадку, коли певна позовна вимога була позивачем заявлена під час розгляду справи в суді першої інстанції, проте суд з якоїсь причини цю вимогу не розглянув і не прийняв по ній рішення, суд апеляційної інстанції зобов'язаний цю вимогу розглянути, що обумовлено ч. 1 коментованої статті.

За таких обставин, колегія суддів вважає доцільним залучити до матеріалів справи документи що підтверджують відступлення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 514 ЦК України уступка вимоги є однією з підстав заміни сторони у цивільно-правовому зобов'язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Уступка права вимоги за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного юридичного факту, який її породжує. Право вимоги має узгоджуватись за загальними принципами та умовами виконання як цивільно-правових, так і господарських зобов'язань. За таких обставин повинна бути незмінність істотних умов та зміст зобов'язання для боржника.

З долучених до матеріалів справи, договорів про відступлення права вимоги, укладених між ТОВ «ІСК Трансекспо» і ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що нові кредитори для набуття прав повинні здійснити оплату до 20.06.2014р., проте станом на час подання заяви до господарського суду про визнання боржника банкрутом, оплата здійснена не була, кредитором у виконавчому провадженні значилось ТОВ «ІСК Трансекспо», а не нові кредитори, тому 16.07.2014 р. у підготовчому засіданні судом не було встановлено підстав для відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт", перелічених у ч. 7 ст. 16 Закону.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що з огляду на здійснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 оплати за договорами про відступлення права вимоги в повному обсязі, господарський суд не позбавлений права здійснити заміну кредиторів у справі про банкрутство або припинити провадження при наявності достатніх на те підстав.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а ухвала господарського суду є обґрунтованою і такою, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 106, ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрБудКонтракт" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва № 910/13006/14 від 16.07.2014року- без змін.

Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.

повний текст постанови підписаний 18.09.2014р.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

М.Л. Доманська