Рішення № 40532720, 15.09.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 рокуСправа № 912/2106/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2106/14

за позовом: дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", м. Кіровоград

про стягнення 313 473,49 грн

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Тесля М.М., довіреність № 07/01-59 від 02.07.2014.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") подано позовну заяву з вимогою стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (надалі - ВАТ "Кіровоградгаз") заборгованості в загальному розмірі 378 343,79 грн, що є інфляційними втратами та 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України внаслідок несплати відповідачем суми основного боргу за поставлений природний газ та пені, стягнутих рішенням господарського суду від 29.06.2011 у справі № 5013/711/11.

Заявою від 18.07.2014 № 31/10-4833 позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення річних та інфляційних, нарахованих на пеню, і просить стягнути з відповідача 196 716,31 грн 3% річних та 116 757,18 грн інфляційних втрат, а всього 313 473,49 грн (а.с. 45-46).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача на зменшення розміру позовних вимог, яке може бути реалізовано до прийняття рішення судом.

Згідно довіреності від 30.12.2013 № 33/10 особа, якою підписано заяву про зменшення розміру позовних вимог, уповноважена представляти інтереси ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в судах України усіх інстанцій з усіма правами, наданими чинним процесуальним законодавством позивачу та вчиняти всі процесуальні дії (а.с. 55).

На підставі викладеного, господарський суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог у справі № 912/2106/14 та вирішує спір, виходячи з нової ціни позову, яка зазначена в заяві позивача від 18.07.2014 № 31/10-4833.

Відповідачем позов заперечено повністю на основі того, що рішення суду в частині стягнення суми основного боргу не підлягало виконанню з підстав, визначених в Законі України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"; діючими нормами законодавства не передбачено нарахування повторних сум річних та інфляційних, у зв'язку з тим, що вони будуть підлягати списанню в порядку Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (відзив від 21.07.2014, пояснення від 12.08.2014) (а.с. 35-38, 63-64). Крім того, відповідач згідно заяв від 21.07.2014 № 07/4263, від 15.09.2014 просить застосувати строк позовної, оскільки вважає, що нарахування позивачем 3% річних та інфляційних на суму основного боргу здійснено поза межами строку позовної давності (а.с. 41-42, 81).

В судовому засіданні 15.09.2014 представник відповідача підтримав наведені у відзиві обставини та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судове засідання 15.09.2014 не з'явився, витребувані документи до суду позивачем не подано. Натомість, від позивача 15.09.2014 надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю явки уповноваженого представника у судове засідання 15.09.2014 (а.с. 80).

Господарський суд відхиляє вказане клопотання позивача про відкладення розгляду справи з тих підстав, що поважність причин неможливості явки представника в судове засідання суду не повідомлено, граничний строк вирішення спору у даній справі 16.09.2014. Крім того, господарський суд ухвалою від 24.07.2014 вже відхиляв аналогічне за своїм змістом клопотання позивача про відкладення розгляду справи, звертаючи увагу останнього на неприпустимість зловживання процесуальними правами. Розгляд даної справи господарський суд відкладав неодноразово, чим забезпечив можливість явки представника позивача в судове засідання та подання витребуваних документів.

З огляду на викладене та враховуючи положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд здійснює розгляд справи по суті за відсутності представника позивача та за наявними у справі доказами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" згідно поданого позову просить стягнути з ВАТ "Кіровоградгаз" 3% річних та інфляційні втрати, які нараховано на суму основного боргу, що є вартістю поставленого природного газу, стягнутого за рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2011 у справі № 5013/711/11, та які нараховано на суму пені, стягнутої за вказаним рішенням суду.

З матеріалів справи слідує, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2011 у справі № 5013/711/11 задоволено повністю позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ВАТ "Кіровоградгаз" та стягнуто з відповідача 1 496 886,96 грн боргу за природний газ, поставлений за договором поставки № 06/09-2246 від 31.12.2009; 923 369,67 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період лютий 2010 - березень 2011, 251 182,15 грн 3% річних за період нарахування з 11.02.2010 по 29.04.2011, та 881 522,69 грн пені, нарахованої за період з 29.10.2010 по 29.04.2011 (а.с. 18-21).

Вказане рішення набрало законної сили та на його виконання господарським судом видано відповідний наказ.

В силу приписів частини третьої ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено згаданим вище рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2011 у справі № 5013/711/11, ВАТ "Кіровоградгаз" порушив зобов'язання з оплати вартості природного газу, поставленого ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" протягом січня-грудня 2010 за договором поставки № 06/09-2246 від 31.12.2009, здійснивши розрахунок за поставлений природний газ частково, з порушенням договірних строків розрахунку. Згідно вказаного рішення основна заборгованість ВАТ "Кіровоградгаз" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за поставлений в 2010 році природний газ склала 1 496 886,96 грн, яка стягнута судом.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

При цьому, наявність судового рішення, яким вирішено питання про стягнення суми основного боргу, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, оскільки ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора законодавчо не визначено як правова підстава припинення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція неодноразово підтверджена судовою практикою Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України у справах: № 3-116гс11 від 14.11.2011, № 3-142гс/11 від 23.01.2012 та ін.).

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Господарський суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази фактичного виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2011 у справі № 5013/711/11 в частині сплати ВАТ "Кіровоградгаз" суми основного боргу в розмірі 1 496 886,96 грн. Згідно наведеного в рішенні суду розрахунку спір про стягнення з ВАТ "Кіровоградгаз" інфляційних нарахувань та 3% річних вирішено щодо періоду нарахування: інфляційні - лютий 2010-березень 2011; 3% річних - з 11.02.2010 по 29.04.2011.

Виходячи з вищевикладеного, нарахування ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" згідно позову у даній справі інфляційних втрат за період з квітня 2011 по квітень 2014 та 3% річних за період з 30.04.2011 по 25.06.2014 на суму основного боргу 1 496 886,96 грн є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і матеріалам справи.

Посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування та стягнення інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу у зв'язку із поширенням на відповідача дії Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та включенням ВАТ "Кіровоградгаз" до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно із вказаним Законом, відхиляється господарським судом на підставі наступного.

Виходячи зі змісту Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", його метою є, зокрема, сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобігання їх банкрутству та підвищення рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування.

Норми вказаного Закону передбачають процедуру погашення заборгованості, яка виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом. Тобто, даний Закон передбачає лише порядок проведення розрахунків між підприємствами, що підпадають під дію такого Закону, а не припиняє відповідне грошове зобов'язання.

Одночасно, Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" надає суб'єктам, визначеним цим Законом, за взаємною згодою провести реструктуризацію заборгованості, у т.ч. за спожитий природний газ, що утворилася за визначений період. При цьому така можливість може бути реалізована у вигляді двостороннього зобов'язання в межах договірних правовідносин.

Як зазначено в пункті 10.5. ст. 10 вказаного Закону, реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховуються пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного відповідно до цього Закону.

Однак, договір на реструктуризацію заборгованості в розмірі 1 496 886,96 грн між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Кіровоградгаз" не укладався.

Згідно рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2013 у справі № 5011-26/18454-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2013, в позові ВАТ "Кіровоградгаз" до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання відповідача укласти договір реструктуризації заборгованості, що виникла згідно рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2011 № 5013/711/11 про стягнення 1 496 886,96 грн, відмовлено.

Таким чином, зазначений вище пункт 10.5 ст. 10 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", яким передбачено, що не підлягає індексації реструктуризована заборгованість, на правовідносини сторін у даній справі не розповсюджується. Тоді як, норми Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не передбачають зупинення нарахування інфляційних та річних на заборгованість, яка не була реструктуризована.

Отже, включення ВАТ "Кіровоградгаз" в Реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", про що повідомлено відповідачем та підтверджено ДП "Енергоринок" в листі від 14.07.2014 № 02/297254 (а.с. 39, 73), не є достатньою підставою для відмови в позові стосовно стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих за час прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.09.2008, якою залишено без змін постанову Вищого господарського суду України від 10.04.2008 у справі N 19/204.

Господарський суд вважає помилковим висновок відповідача, який наведено у відзиві, що рішення господарського суду від 29.06.2011 у справі № 5013/711/11 в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ не підлягало виконанню з підстав, визначених в Законі України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Наведений Закон таких підстав не містить та не припиняє обов'язок зі сплати і не забороняє сплатити борг в добровільному порядку.

Щодо передбаченої Законом норми про зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішень про стягнення заборгованості, то вказане передбачає зупинення процедури саме примусового виконання рішення суду. Однак, зупинення на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості, що передбачено пунктом 3.7. ст. 3 відповідного Закону, не припиняє грошових зобов'язань відповідача та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Стосовно доводів відповідача, які наведено у відзиві, що діючими нормами законодавства України не передбачено нарахування повторних сум 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із тим, що вони підлягатимуть списанню в порядку Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", господарський суд зазначає наступне.

Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", який був чинним в період 04.06.2011-30.06.2012, передбачав списання заборгованості за природний газ, у т.ч. числі з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачену станом на дату набрання чинності цим Законом (п. 2.2. ст. 2 Закону).

За вимогами пункту 2.5 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" передбачалось, що списання заборгованості здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 N 894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.

З матеріалів справи слідує, що заборгованість ВАТ "Кіровоградгаз" з інфляційних втрат в розмірі 923 369,67 грн, 251 182,15 грн 3% річних та 848 510,18 грн пені, які стягнуті рішенням господарського суду від 29.06.2011 у справі № 5013/711/11, списано у відповідності до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Згідно ухвали господарського суду від 13.09.2013 у справі № 5013/711/11, залишеної без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2013, наказ господарського суду у вказаній справі в частині стягнення зазначених вище сум визнано таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із списанням такої заборгованості.

Як слідує зі змісту зазначених судових рішень, протоколом № 03 засідання комісії з питань списання заборгованості ВАТ "Кіровоградгаз" від 20.09.2011 року заборгованість ВАТ "Кіровоградгаз" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зі сплати пені в розмірі 848 510,18 грн, 3 % річних в розмірі 251 182,15 грн, 923 369,67 грн індексу інфляції, що нараховані на заборгованість за договором поставки природного газу №06/09-2246 від 31.12.2009р., а всього 2 023 062,00 грн списано у відповідності до пункту 2.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Отже, згідно названого протоколу заборгованість з пені, інфляційних та 3% річних списана в межах сум, які стягнуті рішенням господарського суду у справі № 5013/711/11.

Відповідач згідно поданого відзиву не повідомляє та не підтверджує вчинення сторонами дій щодо списання інфляційних втрат та 3% річних, що є предметом спору у даній справі, у порядку, визначеному Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 року.

Стосовно основної заборгованості в розмірі 1 496 886,96 грн, на яку позивачем здійснено спірні нарахування, то вказана заборгованість не підпадає під заборгованість, яка підлягає списанню в порядку, визначеному Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", та не є списаною.

На підставі вищевикладеного та з огляду на не підтвердження матеріалами справи обставин, які б свідчили про припинення грошового зобов'язання ВАТ "Кіровоградгаз" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зі сплати заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 1 496 886,96 грн, що стягнута рішенням господарського суду від 29.06.2011 у справі № 5013/711/11, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем на вказану суму інфляційних втрат за період з квітня 2011 по квітень 2014 та 3% річних за період з 30.04.2011 по 25.06.2014, які є предметом спору.

Разом з цим, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, у т.ч. на вимогу про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на основну суму заборгованості, починаючи з квітня 2011 року (а.с. 41-42, 81).

Відповідно до Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256).

Виходячи з положень ст. ст. 256-268, 625 Цивільного кодексу України та зважаючи на те, що передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання не є неустойкою, до позовних вимог щодо застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України, встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Згідно з частиною першою ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням положень частини четвертої ст. 51 Господарського процесуального кодексу України, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду з позовом у даній справі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернувся 26.06.2014, свідченням чого є штемпель органу зв'язку на поштовому конверті (а.с. 32).

Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду 26.06.2014, то за вимогами про стягнення 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за період з 30.04.2011 по 25.06.2011 включно, та інфляційних втрат за період квітень-травень 2011, пропущено строк позовної давності.

Господарський суд в ухвалах від 24.07.2014 та від 09.09.2011 при відкладенні розгляду справи витребував від позивача письмові пояснення стосовно дотримання чи поважності причин пропуску строку позовної давності.

Між тим, жодні пояснення стосовно поважності причин пропуску строку позовної давності позивачем до суду не надано.

Частинами третьою, четвертою, п'ятою ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

На підставі викладеного, господарський суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за період з 30.04.2011 по 25.06.2011 включно, та інфляційних втрат за період квітень-травень 2011, у зв'язку зі спливом позовної давності та ненаданням суду доказів щодо наявності поважних причин її пропущення.

Натомість, 3% річних, які нараховано на суму основного боргу за період з 26.06.2011 по 25.06.2014 в розмірі 134 842,86 грн та інфляційні втрати за період червень 2011- квітень 2014 в розмірі 86 259,90 грн підлягають стягненню з відповідача за наведених вище підстав.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 55 314,38 грн нарахованих на суму пені 848 510,18 грн, що була стягнута рішенням господарського суду від 29.06.2011 у справі № 5013/711/11, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України визначають правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а тому у застосуванні вказаної норми визначальним є те, що зобов'язання є грошовими.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В той же час правова природа пені зовсім інша, оскільки пеня - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. ст. 546, 549 ЦК України).

За приписами частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто, пеня носить допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити пеню за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України, тому що пеня є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.

Рішення суду про стягнення пені не перетворює останню у грошове зобов'язання, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ВАТ "Кіровоградгаз" 196 716,31 грн 3% річних та 116 757,18 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 134 842,86 грн 3% річних та 86 259,90 грн інфляційних втрат. У задоволені позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (25006, м. Кіровоград, вул. Володарського, 67, ідентифікаційний код 03365222) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) - 134 842,86 грн 3% річних та 86 259,90 грн інфляційних втрат, а також 4 422,05 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.09.2014.

Суддя В.В.Тимошевська