Постанова № 40530909, 11.09.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року (о 10 год. 50 хв.)Справа № 808/928/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представника позивача Вініченка С.В.,

представника відповідача Туркіна О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - ПАТ «Запорізький завод феросплавів», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - СДПІ, відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000320026 від 18.01.2013, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 в розмірі 3 173 513,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 1 586 756,50 грн.; № 0000390026 від 18.01.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 639 785,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 819 892,50 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та поясненнях від 25.02.2013. Зокрема, вказує, що визначення собівартості продукції та встановлення «збитків» від здійснення продажу продукції на підставі документів фінансової звітності, наданої підприємством не передбачено податковим законодавством, складові виробничих витрат платника податку та фінансові результати його господарської діяльності в окремих періодах не впливають на питання правильності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість в попередніх періодах, відповідно на правильність декларування сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, оскільки податкове законодавство не ставить право платника податку на податковий кредит та отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в залежність від фінансового результату продажу продукції в майбутніх періодах. Вважає, що ПАТ «Запорізький завод феросплавів» мало право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у липні 2012 року. Пояснює, що всі придбані сировина, матеріали та послуги були використані в господарській діяльності підприємства для виробництва феросплавної продукції, яка в подальшому реалізується за ціною, яка включає податок на додану вартість, оскільки виробництво феросплавної продукції з метою її продажу та з метою отримання доходу в грошовій формі є господарською діяльністю позивача та у повній мірі відповідає визначенню господарської діяльності, яке наведено у пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. Крім того, зазначає, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2013 у справі №0870/9759/12 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення СДПІ, зокрема, №0000520026 від 04.10.2012, яким ПАТ «Запорізький завод феросплавів» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, у тому числі, за червень 2012 року на суму 7 251 784,00 грн. Указане рішення залишено без змін згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014, отже, набрало законної сили. З урахуванням викладеного, вважає, що спірні рішення не відповідають чинному податковому законодавству та підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 25.03.2013 №б/н. Зокрема, зазнає, що позивачем у липні 2012 року було реалізовано феросплавної продукції на загальну суму 130 545 624,64 грн. (без ПДВ), фактична виробнича собівартість якої складає 171 397 635,80 грн., таким чином частина готової продукції була реалізована за ціною нижчою собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації у сумі 40 852 011,16 грн. Пояснює, що перевіркою ПАТ «Запорізький завод феросплавів» встановлено, що обсяг продажу однієї тони феросплавної продукції є меншим ніж обсяги придбаних товарів, послуг, з яких складається собівартість однієї тони реалізованих феросплавів, таким вином, вважає, що позивач здійснює декларування податкового кредиту по операціям придбання товарів, послуг, які не включаються до оподатковуваних операцій (обсягів продажу готової продукції). Вважає, що оскільки в даному випадку діяльність позивача не направлена на отримання доходу, як це передбачено податковим законодавством, тому будь-які витрати придбання товарів, послуг, невраховані в обсягах продажу феросплавів (збиткові операції придбання) не відносяться до господарської діяльності підприємства. З урахуванням викладеного, вважає, що податковий орган дійшов правильного висновку стосовно завищення позивачем розміру податкового кредиту, розміру від'ємного значення, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2012 року, а тому спірні рішення є правомірними та просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (ідентифікаційний код 00186542) є юридичною особою, яка зареєстрована 30.05.1995 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 029344.

У серпні 2012 року ПАТ «Запорізький завод феросплавів» було подано декларацію від 20.08.2012 з податку на додану вартість за липень 2012 року, згідно з даними якої загальний обсяг постачання продукції (без ПДВ) склав суму 137 520 835,00 грн. Крім того, відповідно до розрахунку позивачем суми бюджетного відшкодування за липень 2012, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 7 803 680,00 грн.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Запорізький завод феросплавів» з питання достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2012 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у червні 2012 року було складено відповідний акт від 08.01.2013 № 10/26-2/00186542 (далі - Акт від 08.01.2013). Перевіркою встановлені порушення позивачем п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), а саме: завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за липень 2012 року на загальну суму 3 173 513,00 грн.; заниження податку на додану вартість за липень 2012 року на загальну суму 3 639 785,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у Акті, 11.01.2013 позивач надав до СДПІ заперечення від 11.01.2013 №12/19. Згідно відповіді на заперечення від 17.01.2013 №376/10/26-2 відповідач не знайшов підстав для їх задоволення.

На підставі висновків Акта та виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.01.2013 № 0000320026, яким ПАТ «Запорізький завод феросплавів» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року на 3 173 513,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 586 756,50 грн., та № 0000390026, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з прибутку на додану вартість в сумі 5 459 677,50 грн., в тому числі 3 639 785,00 грн. за основним платежем, 1 819 892,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 18.01.2013 позивач звернувся до суду.

Крім того, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2013 у справі № 2а-0870/9759/12 адміністративний позов задоволено та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ, зокрема, №0000520026 від 04.10.2012, яким ПАТ «Запорізький завод феросплавів» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 6 626 251,00 грн. та червень 2012 року на суму 7 251 784,00 грн., тобто на загальну суму 13 878 035,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2013 у справі № 2а-0870/9759/12 залишено без змін.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий кредит сформований позивачем у липні 2012 року у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях (постачання товарів на митній території України та вивезення товарів у режимі експорту) у межах господарської діяльності ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (виробництво феросплавної продукції), за результатами якої був отриманий та задекларовано дохід.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

У відповідності із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно приписів п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

А відтак продаж позивачем феросплавної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача .

З такою правовою позицію погоджується Вищий адміністративний суд України, яка викладена в Ухвалі від 15.12.2010 в справі N К-32595/09.

Статтею 3 Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

За приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Не можна погодитися з правомірністю здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість з причин продажу позивачем феросплавної продукції за ціною, нижчою ніж собівартість його виготовлення. Адже до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із матеріалів справи вбачається та представниками відповідача спростовано не було, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, складені контрагентом, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договір, видаткові накладні, податкові накладна, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо). Зауважень щодо змісту та форми вказаних документів у відповідача як під час перевірки, так і під час судового розгляду не було.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що позивачем у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства, задекларовано податковий кредит.

Відповідно до п. п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктами 200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4. ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Тобто, право платника податку на додану вартість на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено, доказів протилежного представником відповідача суду не надано.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час винесення рішення судом враховано, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2013 у справі № 2а-0870/9759/12, яка набрала законної сили, було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ, зокрема, №0000520026 від 04.10.2012, яким ПАТ «Запорізький завод феросплавів» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 7 251 784,00 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ПАТ «Запорізький завод феросплавів» правомірно було декларовано до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 в розмірі 3 173 513,00 грн. на підставі п. 200.4а ст. 200 ПКУ.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем, то відповідно і сума штрафної санкції є необґрунтованою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000320026 від 18.01.2013, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 в розмірі 3 173 513,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 1 586 756,50 грн., № 0000390026 від 18.01.2013, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 639 785,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 819 892,50 грн., прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак