Постанова № 40530866, 11.09.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2014 р. Справа № 909/647/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Гнатюк Г.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 589/01-09/01в від 24.07.2014р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2014р.

у справі № 909/647/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» (надалі ТзОВ «Енергозберігаючі технології 2010»), м. Маріуполь, Донецької області

до відповідача: департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

про про стягнення 246 252,80 грн. основної заборгованості та 7 934,31 грн. 3% річних, 5 083,74 грн. судового збору,

за участю представників:

від позивача: Шилов С.В. - представник (довіреність № 24 від 04.07.2014р.)

від відповідача: Когут М.Г. - представник (довіреність № 1319/01-09/03в від 09.12.2013р.)

Представникам сторін роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2014р. (суддя Скапровська І.М.) у справі №909/647/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь ТзОВ "Енергозберігаючі технології 2010" 246 252,80 грн. основної заборгованості та 7 934,31 грн. 3% річних, 5 083,74 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сума боргу підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Департамент комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено необ'єктивне рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що Департаментом вживалися всі залежні та можливі дії для недопущення господарського порушення. Так, відповідачем в УДКС в м. Івано-Франківськ було зареєстровано платежі на суму 248 802,00 грн. та на 97 450,80 грн., проте оплату казначейство не провело, а кошти повернуло до бюджету. Відтак, на думку скаржника, наведені обставини свідчать про відсутність в діях відповідача будь-якої вини.

06.08.2014р. автоматизованою системою документообігу суду дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М.

Розпорядженням в.о. голови суду від 07.08.2014р. в склад колегії для розгляду даної справи введено суддів - Данко Л.С. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 11.09.2014р.

В зв'язку з перебуванням судді Данко Л.С. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2014р. внесено зміни в склад колегії суддів, замість судді Данко Л.С. введено суддю Гнатюк Г.М.

В зв'язку з перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2014р. внесено зміни в склад колегії суддів, замість судді Мирутенко О.Л. введено суддю Якімець Г.Г.

Департаментом комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради було подано клопотання № 654/01-09/01в від 20.08.2014р. (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/4839/14 від 26.08.2014р.) про долучення до матеріалів справи докази оплати основного боргу в розмірі 246 252,80 грн.

Враховуючи, що сума основного боргу була оплачена відповідачем під час апеляційного провадження, тобто після винесення судом першої інстанції рішення, колегія суддів зазначає, що дані докази не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між Департаментом комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (замовник) та ТзОВ "Енергозберігаючі технології 2010" (підрядник) 10.04.2013р. укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №77/13 від 10.04.2013, згідно умов якого підрядник зобов'язується у 2013р. надати послуги, зазначені в п. 1.2 даного договору, ДП 016: 2010-37,00.1 послуги каналізаційні (послуги з експлуатації дощової каналізації), а замовник прийняти і оплатити такі послуги (а.с. 10-13).

Розділом ІІІ договору встановлено, що сума цього договору відповідає ціні пропозиції конкурсних торгів переможця торгів і становить 699 996,00 грн. Поточні ціни на матеріальні ресурси не повинні перевищувати вартості матеріальних ресурсів, що склалися в регіоні на момент проведення торгів (наказ Мінрегіонбуду України від 19.03.09р. №114) (п.3.1 та п.3.3 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки за надані послуги проводяться на підставі документів про обсяги наданих послуг та їх вартість. Вартість послуг, передбачених п.1.2 договору, замовник виплачує підряднику щомісячно, на основі актів здачі-приймання робіт, після підписання таких актів (п. 4.2 договору.).

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме здійснив послуги з експлуатації дощової каналізації у м. Івано-Франківську, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2013р, жовтень 2013р., довідками про вартість виконаних будівельних робіт / та витрат/ за липень 2013р, жовтень 2013р., актом звірки розрахунків станом на 01.01.2014р. (а.с. 14-26).

Проте, відповідач, взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних робіт, виконав неналежним чином, оплату здійснив частково на суму 100 000,00 грн., доказом чого є платіжне доручення №184 від 06.05.2014р. (а.с. 27), в результаті чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість..

Позивач 07.04.2014р. надіслав на адресу відповідача вимогу № 374 про сплату заборгованості в сумі 346 252,80 грн.(а.с. 28-30), яка була залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення до суду.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

В ст.11 ЦК України зазначено, що, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання виконаних робіт за липень 2013р. на суму 248 802,00 грн. та за жовтень 2013р. на суму 97 450,80 грн. підписані сторонами.

Відповідач факту виконання позивачем робіт на зазначені суми не заперечив.

В підтвердження наявності непогашеної відповідачем заборгованості позивачем долучено до матеріалів справи акт звірки розрахунків станом на 01.01.2014р. підписаний сторонами (а.с.26).

Проте, як зазначалося вище, відповідач, взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних робіт виконав частково - на суму 100 000,00 грн., доказом чого є платіжне доручення №184 від 06.05.2014р. (а.с. 27), в результаті чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість..

Посилання скаржника на відсутність у його діях вини з приводу утворення заборгованості, не береться судом до уваги, оскільки в силу ч.1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченого договором (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 3-28гс/12).

Враховуючи встановлені обставини та положення вищевказаних норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 246 252,80 грн. В свою чергу, відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 7 934,31 грн., нарахованих за період з 01.08.2013 р. по 03.06.2014р.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2014р. у справі № 909/647/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Якімець Г.Г.