Ухвала суду № 40530482, 08.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

08 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-3816/12/2170

Категорія: 8.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області) до Приватного підприємства «ОРЛАНТА» про накладення арешту на кошти та інші цінності, -

В С Т А Н О В И В:

17.09.2012 року ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС (правонаступник - ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонської області) звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до ПП «ОРЛАНТА» про накладення арешту на його кошти та інші цінності що знаходяться на розрахункових рахунках, відкритих у банках: ПАТ «КБ Надра», «АТ «УкрСиббанк», «АТ «Райффайзен Банк Аваль», Філії «АТ «Укрексімбанк», ХФ «ПАТ «Західінкомбанк».

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що за ПП «ОРЛАНТА» рахується податковий борг у розмірі 369591,48 грн., який, незважаючи на вручену податкову вимогу №1327 від 15.08.2012р. та рішення про опис майна у податкову заставу, станом на вересень 2012р. не погашений, а тому, на підставі пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, ДПІ просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача для забезпечення реального стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року у задоволені адміністративного позову ДПІ у м.Херсоні Херсонської області відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС 07.02.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального і матеріального права та просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року, постановити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідач - Приватне підприємство «Орланта» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради 24.06.2004р., та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС з 07.07.2004 р.

В період з 04.06.2010 року по 17.06.2010 року ревізорами-інспекторами ДПІ була здійснена виїзна планова документальна перевірка ПП «Орланта» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., за результатами якої складено акт №3586/23-5/33014764 від 11.08.2010 року.

В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки уповноваженою особою ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.08.2010 року:

- №0003432301/0 - щодо збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 49545 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 33030 грн. та за штрафними санкціями у сумі 16515 грн.;

- №0003422301/0 - щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 312374 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 208249 грн. та за штрафними санкціями у сумі 104125 грн.

Вказані вище податкові повідомлення-рішення були оскаржені відповідачем в судовому порядку, проте. постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року, яка набрала законної сили згідно із ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року, ПП «Орланта» було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо скасування цих податкових повідомлень-рішень.

17.08.2012 року ПП «Орланта» було подано до ДПІ декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року, згідно якої визначено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 7 666 грн.

Таким чином, згідно зворотного боку облікової картки платника податку, з урахуванням наявної переплати та нарахованої пені, сума несплаченого грошового зобов'язання по податку на додану вартість складає 57 210,35 грн., а по податку на прибуток - 309 509,52 грн.

15.08.2012 року позивачем було сформовано та вручено відповідачу податкову вимогу №1327 та ухвалено рішення №211 про опис майна у податкову заставу, про що свідчить відмітка про отримання 17.08.2012 року на корінці цієї податкової вимоги.

Далі, на підставі вказаного рішення ДПІ складено акт опису майна у податкову заставу ПП «Орланта» від 27.08.2012 року №161/19103, яким податковий керуючий провів опис майна, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу в повному обсязі, тобто встановив відсутність майна платника податків.

В зв'язку із тривалою несплатою відповідачем податкового боргу та відсутністю майна, податковий орган, посилаючись на ст.20 ПК України, звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з вказаними висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Підпунктом 20.1.17 п.20.1. ст.20 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Однак, разом з тим, застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п.94.6. ст.94 ПК України).

Аналогічне положення міститься і в п.7.1. «Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків» (затв. наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1042 та за реєстр. в МЮ України 30.12.2010р. за №1437/18732), відповідно до якого, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Проте, згідно ж із п.7.3. наведеного Порядку №1042, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду із позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

Разом з тим, позивачем, в даному випадку, не надано судам обох інстанцій належних доказів прийняття уповноваженою особою ДПІ рішення про накладення арешту на майно платника податку в день подачі даного позову до суду, а тому, за таких обставин порушений порядок накладення такого виду арешту.

Крім того, слід вказати, що відповідно до п.94.1. ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

При цьому, арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу. Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 ПК України, є загальними, як для керівника податкового органу, так і для суду.

Так, згідно із п.94.2. ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

При чому, п.94.2. ст.94 ПК України кореспондує із нормами «Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків» (затв. наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1042), відповідно до п.3.1. якого, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абз.1 п.20.1.5 ст.20 розділу I ПК, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Тобто, як вбачається із наведених вище норм, адміністративний арешт застосовується виключно лише за наявності однієї із наведених обставин.

Разом з тим, з досліджених в судових засіданнях доказів та матеріалів справи, судовою колегією встановлено, що зазначені обставини, які є підставою для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні.

Наявність же у відповідача податкового боргу та направлення йому позивачем податкових вимог, в свою чергу, не є беззаперечною підставою для застосування адміністративного арешту.

При цьому, суд 2-ї інстанції звертає увагу позивача ще й на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст.94 ПК України, що виникли між платником податків та податковим органом.

До того ж, ще слід вказати, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, на підставі вказаного вище, судова колегія вважає висновок суду 1-ї інстанції про відмову у задоволені позовних вимог правильним та обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко