Постанова № 40530321, 18.09.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 року № 813/978/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Шозда Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови від 31.12.2013 року ВП №34474114 про накладення штрафу в розмірі 2040 грн. 00 коп.

Підставами позову, як зазначено в позовній заяві, є те, що невиконання постанови про відкриття виконавчого провадження у встановлений державним виконавцем строк зумовлене об'єктивними обставинами (відсутність бюджетних призначень на виплату пенсій, доплат, підвищень та звернення до органу державної виконавчої служби з повідомленнями про поважність невиконання рішення суду). Також, продовжується в позовній заяві, жодним нормативно-правовим актом не визначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області являється підрозділом центрального органу виконавчої влади, як визначено в ст.21 Закону України «Про виконавче провадження».

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч.1 ст.41 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за № 606-XIV (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови), Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Шестака О.В. від 28.09.2012 року ВП №34474114 відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №2а-2617/11, виданого 14.09.2012 року Франківським районним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щомісячну пенсію з донарахуванням 50 % мінімальної пенсії за віком та з урахуванням раніше проведених виплат, що встановлено ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 14.07.2011 року по 14.12.2011 року.

Частиною 2 ст.75 цього ж Закону визначено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Як передбачено ст.89 згаданого Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Так, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Шестаком О.В. було винесено постанову від 31.12.2013 року ВП №34474114, якою на позивача - боржника у виконавчому провадженні за повторне невиконання без поважних причин, у встановлений державним виконавцем строк (до 30.12.2013 року), рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії накладено штраф у розмірі 2040 грн. 00 коп.

Cудом також встановлено, що позивач звертався до органу державно виконавчої служби із заявою від 20.03.2014 року за №13-Ю-10/15-2525 про відкладення виконавчих дій, а також із листами від 05.10.2012 року за №6634/07-28 та від 30.09.2013 року за №9994/06-18 в яких йшлося про неможливість виконання рішення суду у зв'язку із неотриманням повного тексту постанови Франківського районного суду від 25.06.2012 року у справі №2а-2617/11.

Однак, неотримання повного тексту постанови не може вважатись поважною причиною невиконання судового рішення, оскільки не впливає на неможливість виконання рішення суду.

Що стосується посилань позивача на те, що позивач не являється підрозділом центрального органу виконавчої влади, а тому відповідач не є уповноваженим органом державної виконавчої служби, то такі не беруться судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження», на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

Як передбачено абзац.2 ч.1 ст.63 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-IV (з наступними змінами та доповненнями), територіальними органами виконавчої дирекції Пенсійного фонду є головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах. Головні управління та управління Пенсійного фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що позивач являється територіальним підрозділом органу державної влади, а відтак відповідачі являються повноважними органами державної виконавчої служби у даному виконавчому провадженні.

Також, судом не беруться до уваги посилання позивача на п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2011 року за №845, оскільки дана норма стосується стягнення, а не спонукання до вчинення дій, що має місце у даному спорі.

За таких обставин наведені позивачем обґрунтування не можуть вказувати на протиправність спірної постанови.

Не можна залишити поза увагою і те, що позивачем у справі не звернуто уваги на положення чинного законодавства, які стосуються визначення відповідача у цій категорії спорів.

Так,ч.3 ст.181 КАС України передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року №202/98-ВР, з наступними змінами та доповненнями, органами державної виконавчої служби є, зокрема, управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в областях, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень.

Отже, вимоги позивача до Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області не ґрунтуються на наведених нормах.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат, то такі, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, не належить стягувати із сторін.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 вересня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк