Ухвала суду № 40528996, 17.09.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18427/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/1308/14 Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Подолюка В.А., Киці С.І.,

при секретарі - Захаровій Н.А.,

з участю:

представника позивача - Ліпкевича І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2013 року в даній справі позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Постановлено стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 200757,81 грн.

В рахунок погашення заборгованості за договором кредиту звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, з кожного зокрема, в користь позивача по 669,19 грн. судового збору.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, представник відповідача - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові банку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту, а тому суд стягнув з відповідача ОСОБА_2 як позичальника заборгованість за кредитним договором, звернувши, при цьому, стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу заперечив і просив її відхилити, відповідачі та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце судового розгляду, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Апеляційну скаргу представника відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд дав правильну правову оцінку, що 13 серпня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту, за умовами якого кредитор надає позичальнику грошові кошти, надання кредиту здійснюється окремими частинами - траншами в межах не відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 195500, 00 грн. та зменшенням максимального ліміту заборгованості у порядку, зазначеному в п. 1.1.2 договору, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 24,99 % річних з кінцевим терміном погашення до 12 серпня 2015 року. Відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами і виконати свої зобов'язання згідно з договором у повному обсязі (а.с.7-15).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.3.1 кредитного договору забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченою заставою вимоги за цим договором, виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір іпотеки нерухомого майна (житлової квартири).

Кредитні кошти були отримані відповідачем ОСОБА_2 13 серпня 2012 року, що підтверджується розпорядженням начальнику управління адміністрування (а.с.19) та заявою на отримання кредиту від 13 серпня 2012 року (а.с.20).

Крім того, із матеріалів справи убачається, що 13 серпня 2012 року між банком і співвласниками нерухомого майна ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передають, а іпотекодержатель приймає в іпотеку належне їм на праві власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (а.с.21-29).

Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов'язався повертати кредит відповідно до графіку погашення кредиту, встановленого договором, а відсотки за користування кредитом підлягали сплаті щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом.

Згідно з пунктом 1.1.3 кредитного договору у випадку невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п. 3.3.14. цього договору, процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 30% річних та починає застосовуватися за цим договором, починаючи з дня (включно) виконання умов, передбачених п. 3. 3. 14. цього договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що у випадку прострочення позичальником сплати процентів, комісії, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

За кредитним договором, як це передбачає стаття 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Проте всупереч зазначеним вище вимогам закону позичальник ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість по кредиту в розмірі 200757,81грн.

Відповідно до п. 2.12. укладеного договору іпотеки іпотекодавці на підставі договору іпотеки забезпечують як виконання всіх зобов'язань за кредитним договором, так і вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування, включаючи (але не обмежуючись) витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки. Пункт 4.1.5 договору іпотеки передбачає, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов'язання воно не буде виконано.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що боржник ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що його довіритель ОСОБА_2 не має ніякого відношення до даного кредитного договору не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_2 і його представник не надали суду жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_2 не укладав з ПАТ «Дельта Банк» 13 серпня 2012 року кредитний договір.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду, оскільки вони є власним тлумаченням представником відповідача норм чинного законодавства та обставин справи і не підтвердженні належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді :