Рішення № 40526506, 18.09.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/1872/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Корольова Г. Ю.Номер провадження 22-ц/788/1702/14 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І. Категорія - 50

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Дубровної В. В. , Сибільової Л. О.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 липня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и л а:

Звертаючись з позовом ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_3 16685, 25 грн. пені та 11579,06 грн. заборгованість по сплаті аліментів.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 липня 2014 року позов задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість по сплаті аліментів за період з грудня 2012 року по 18 жовтня 2013 року в розмірі 9855,34 грн. та пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 1000 грн., а всього на загальну суму 10855,34 грн., вирішено питання щодо судового збору.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, пояснення ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи сторони з 05 березня 1993 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 1996 року був розірваний та з відповідача на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Постановою від 14 листопада 2013 року державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції закінчено виконавче провадження у зв'язку з досягненням дитиною повноліття. Заборгованості по сплаті аліментів не має (а.с.9), що підтверджено листом на адресу ОСОБА_4 начальника відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про закінчення виконання судового рішення (а.с. 10).

Згідно довідки про доходи ОСОБА_3 працював у Службі автомобільних доріг у Сумській області і з його заробітної плати стягувалися аліменти на утримання дитини (а.с. 11).

З довідки Управління ВД ФСНВ України в Сумській області від 14 січня 2013 року вбачається, що ОСОБА_3 щомісячно одержує страхові виплати в розмірі 3 725,81 грн., у жовтні 2013 року виплачено 15 600 грн. на медичну реабілітацію за рахунок дирекції (а.с.13).

Позивач звертаючись до суду з вимогами про стягнення аліментів та неустойки (пені), надала до суду відповідні розрахунки сум заборгованості.

Вказані факти з достатньою повнотою встановлені судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму (правова позиція згідно з постановою Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-81цс13).

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне чи часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплаті аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання. Ухилення від сплати аліментів завжди припускає винні навмисні дії (бездіяльність).

Місцевий суд з врахуванням обставин справи дійшов правильного висновку про наявність заборгованості у ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання дочки, які повинні були відраховуватися з страхових виплат отриманих останнім через трудове каліцтво, за рахунок Управлінням ВД ФСНВ в Сумській області, внаслідок чого виникла відповідальність у вигляді неустойки (пені) за кожен день прострочення сплати аліментів.

Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Під час розгляду справи суд повинен встановити обставини, з якими закон пов'язує звільнення від відповідальності платника аліментів за їх прострочення або зменшення розміру неустойки.

Місцевим судом обґрунтовано зменшено розмір пені за спірний період, при цьому місцевим судом взято до уваги, що відповідач після отримання травми відразу ж потрапив до лікувального закладу і тривалий час перебував в ньому, знаходився на лікарняних та реабілітації інваліда, ставши інвалідом 2 групи, продовжує сплачувати аліменти на утримання цієї ж доньки на час навчання та щомісячно потребує ліки на покращення свого здоров'я.

Повного звільнення платника аліментів від сплати неустойки (пені) законом не передбачено.

Посилання ОСОБА_3 на відсутність його вини у виникненні заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 1996 року він зобов'язаний сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, доходу, а ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено його обов'язок, як боржника у виконавчому провадженні, надавати державному виконавцю достовірні відомості про свої доходи та письмово повідомити про кошти належні йому від інших осіб. Проте ОСОБА_3 жодних дій на виконання вказаних обов'язків не вчинив, що і потягло виникнення заборгованості.

Інші доводи апелянта щодо цього висновків суду також не спростовують.

Проте колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині стягнення судового збору з ОСОБА_3

Зокрема, стягуючи з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп., суд не звернув уваги на те, що останній є інвалідом 2 групи, про що свідчить довідка МСЕК, а отже звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року. За таких обставин, відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК України судовий збір сплачений ОСОБА_4 при зверненні з позовною заявою підлягає компенсації за рахунок держави.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судового збору підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення у відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 липня 2014 року в частині стягнення судового збору скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення.

Сплачений ОСОБА_4 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 243,60 грн. компенсувати їй за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -