Рішення № 40526162, 11.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17682/14 11.09.14За позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк"

третя особа ТОВ "Індастріал Девелопмент"

про стягнення 28483,20 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від прокуратури Пантюхов О.В.(посв. № 011863 від 28.10.2012)

Від позивача Кривошея Д.А.(за довіреністю)

Від відповідача не прибув

Від третьої особи не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернулася до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 28483,20 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням договору на поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів для речової служби № 286/3/14/5 від 14.03.2014.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.08.2014 порушено провадження у справі №910/17682/14 та призначено до розгляду на 11.09.2014.

Представники прокуратури та позивача з'явилися в судове засідання 11.09.2014, надали пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 11.09.2014 не з'явилися, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.

Ухвала суду від 27.08.2014 отримана відповідачем 04.09.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 04070 1299127 7 (в матеріалах справи).

Ухвала суду від 27.08.2014 отримана третьою особою 04.09.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 39621 0180234 2 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач та третя особа повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач та третя особа були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників прокуратури та позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Пред'явлення даної позовної заяви Київською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України викликано винятково захистом інтересів держави.

Згідно ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва прокуратурою у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів.

Формою цього представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами про захист прав та інтересів держави, а також участь у розгляді справ судами.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оборону України" та статті 15 Закону України "Про Збройні Сили України" фінансування потреб національної оборони та Збройних Сил України здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України, а отже шкода, яка спричиняється Міністерству оборони України, є безпосередня шкода інтересам держави.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. З вищезазначеного Закону та пп. 1, 6 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Відтак шкода, яка спричиняється Міністерству оборони України невиконанням зобов'язань постачальників продукції оборонного призначення, є безпосередньо шкода інтересам держави.

14.03.2014 між Міністерством оборони України (далі Позивач-Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Індастріал Девелопмент» (далі Постачальник - Третя сторона) укладено Договір № 286/3/14/5 на поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів для речової служби - черевики хромові з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення у кількості 1 840 пар, вартістю 569 664,00 грн.

Строк постачання товару визначено п. 1.2. Договору до 31.03.2014 включно.

Згідно п. 4.1. Договору оплата Замовником фактично поставленої продукції здійснюється протягом 90 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України) з дати надання Постачальником належно оформленого рахунку-фактури на поставлений товар. До рахунку-фактури додається: акт приймального контролю (якості) товару, видаткова накладна Постачальника, повідомлення- підтвердження.

Продукція постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження.

Згідно з умовами документації конкурсних торгів та п.11.1. Договору, Третьою стороною надано Замовнику (Позивачу) в рахунок забезпечення виконання умов Договору від 14.03.2014 №286/3/14/5 банківську гарантію від 07.03.2014 №04КІ/21 /1620/ЮР на суму 28 483,20 грн. видану Публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" (далі - Відповідач).

Наданою банківською гарантією Відповідач зобов'язувався безумовно та безвідклично виплатити Бенефіціару суму що визначена гарантією у випадку невиконання (неналежного виконання) Принципалом умов Договору стосовно асортименту, якості, кількості та строків і виключно за цінами згідно положень Договору.

Строк дії Гарантії від 07.03.2014 №04КІ/21/1620/ЮР до 02.02.2015.

Проте, всупереч умовам Договору від 14.03.14 №286/3/14/5 Третьою стороною продукцію для державних потреб матеріально-технічних засобів для речової служби, черевики хромові з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення, у кількості 1 840 пар, вартістю 569 664,00 грн. у строк до 31.03.2014 Міністерству оборони України не поставлено.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що передбачено ч.1 ст.610 ЦК України

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.2. ст. 560 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.200 ГК України Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Згідно з вимогами Постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 "Про затвердження положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", де зазначено: що "Гарантія" - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі.

"Безвідклична гарантія" - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром, 'Безумовна гарантія" - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

Зі змісту банківської гарантії від 07.03.2014 №04КІ/21/1620/ЮР вбачається, що Гарант бере на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання протягом 3-х (трьох) банківських днів, з дати отримання від Бенефіціара письмової вимоги(надалі-Повідомлення), сплатити Бенефіціару суму що не перевищує 28 483,20 грн.

Міністерством оборони України на адресу Відповідача направлено вимогу від 29.04.2014 №286/8/2622 підписану уповноваженою особою з посиланням на повне не невиконання Третьою стороною умов договору від 14.03.14 №286/3/14/5.

Відповідач своїм листом повідомив Міністерство оборони України про відмову у задоволенні Вимоги від 08.05.2014 №509/07, посилаючись на те, що зазначена вимога нібито підписана не повноважною особою.

28.05.2014 Міністерством оборони України на адресу Відповідача направлено повторну вимогу №220/3493 підписану Заступником Міністра оборони України однак, листом від 04.06.2014 № 603/07 Відповідач повторно відмовив Міністерству оборони України у задоволенні вимоги з формальних та необґрунтованих причин.

Вимоги Міністерством оборони України складені у відповідності з Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 «Про затвердження положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах», де зокрема зазначено, що вимога складається бенефіціаром і подається за довільною письмовою формою (в якій має зазначатися причина порушення принципалом основного зобов'язання, забезпеченого гарантією) або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту/банку - контргаранту.

Виходячи з наведеного необхідно прийти до висновку, що в результаті невиконання Відповідачем умов наданої банківської гарантії від 07.03.2014 №04КІ/21/1620/ЮР завдано шкоди безпосередньо інтересам Держави, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення заборгованості за невиконання третьою особою своїх договірних зобов'язань.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми банківської гарантії за невиконання третьою особою - товариством з обмеженою відповідальністю «Індастріал Девелопмент» умов договору від 14.03.14 №286/3/14/5 в сумі 28 483,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача в дохід державного бюджету України стягуються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Фортуна Банк» (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35-В, код ЄДРПОУ 26254732) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) суму банківської гарантії в розмірі 28 483 (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 20 коп.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Фортуна Банк» (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35-В, код ЄДРПОУ 26254732) в дохід державного бюджету України судовий збір в розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 17.09.2014