Постанова № 40526086, 26.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26 серпня 2014 року 10 год. 04 хв. № 826/11513/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю позивача, без участі представника відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання незаконними дій (бездіяльності) відповідача, скасування його рішення та зобов'язання його вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 26 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 06 серпня 2014 року надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) про визнання незаконними дій (бездіяльності) відповідача, скасування постанови відповідача від 27 червня 2014 року ВП № 40570931 про повернення виконавчого документа стягувачу (далі - оскаржувана постанова), а також зобов'язання відповідача в особі державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Дякона Назарія Миколайовича протягом місяця виконати виконавче провадження за № 40570931.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки дії (бездіяльність) та рішення відповідача суперечать нормам чинного законодавства та, як наслідок, порушують права та законні інтереси позивача.

Ухвалою суду від 08 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 26 серпня 2014 року судом, згідно з ч. 1 ст. 52 КАС України, допущено заміну первинного відповідача на належного - управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач).

У ході судового розгляду справи позивач підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. При цьому, 15 серпня 2014 року до суду через канцелярію від представника відповідача надійшли письмові пояснення, які по суті є запереченнями проти позову, разом із доказами та їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державним виконавцем відповідача 11 листопада 2013 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40570931 про примусове виконання виконавчого листа № 2а-6742/11, виданого 03 жовтня 2013 року Дарницьким районним судом міста Києва, щодо зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації (далі - Київський міський центр) провести позивачу перерахунок та виплату, з урахуванням проведених виплат, одноразової щорічної допомоги до 05 травня відповідно до ст. 13 Закону України "Про соціальних захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, за 2011 рік (далі - виконавче провадження).

Вказаною постановою Київському міському центру (боржнику у виконавчому провадженні) надано строк для добровільного виконання судового рішення до 18 листопада 2013 року.

У подальшому, 27 червня 2014 року державним виконавцем відповідача прийнято оскаржувану постанову, якою виконавчий лист № 2а-6742/11 повернуто позивачу (стягувачу у виконавчому провадженні).

Суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що судове рішення виконати не має можливості у зв'язку з відсутністю бюджетних призначень на вказані цілі. Поряд з цим, державний виконавець відповідача посилається на письмове повідомлення Київського міського центру.

У матеріалах справи міститься копія такого повідомлення, оформленого у формі листа, від 25 червня 2014 року № 09/1754-11, у якому зазначено, що Київський міський центр не має можливості здійснити виплату допомог на виконання судових рішень у зв'язку з відсутністю бюджетних призначень на вказані цілі.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 87, ч.ч. 1, 2 ст. 23, ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2014 року № 251/04/67-14, Законом України "Про державний бюджет України на 2014 рік" Міністерству соціальної політики України, як головному розпоряднику бюджетних коштів, кошти на виконання судових рішень не передбачені.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

При цьому, суд зазначає, що обов'язковість судових рішень безпосередньо закріплена нормами Конституції України та не потребує додаткового закріплення у судовому рішенні.

Зокрема, згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі "Жовнер проти України", державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Крім того, відповідно до п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 13 липня 2006 року у справі "Васильєв проти України", виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.

Тобто, посилання Київського міського центру на неможливість виконання судового рішення щодо реалізації виплати допомоги у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів є необґрунтованими, оскільки держава повинна виконувати прийняті на себе зобов'язання. Відсутність коштів для виплати стягнутої за судовим рішенням допомоги не може бути підставою для невиконання судових рішень, оскільки, як уже зазначено вище, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Поряд з цим, згідно з нормами постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача в особі державного виконавця Дякона Назарія Миколайовича протягом місяця виконати виконавче провадження не підлягає задоволенню.

При цьому, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України та зважаючи на необхідність повного захисту прав та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача вжити заходів щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-6742/11, виданого 03 жовтня 2013 року Дарницьким районним судом міста Києва.

Стосовно процесуального строку для звернення позивача до суду з позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 99, ч.ч. 1, 2 ст. 181 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, враховуючи вище викладені норми та зважаючи, що копію оскаржуваної постанови позивач отримав засобами поштового зв'язку 30 липня 2014 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями поштового конверту та довідки поштового відділення, суд прийшов до висновку про дотримання позивачем встановленого КАС України процесуального строку для звернення до суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов ОСОБА_2 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання незаконними дій (бездіяльності) відповідача, скасування його рішення та зобов'язання його вчинити певні дії підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку із задоволенням позову та відсутністю судових витрат, здійснених позивачем, такі витрати відповідно до задоволених вимог позивачу не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 181, 267 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, прийняту 27 червня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Дяконом Назарієм Миколайовичем у рамках виконавчого провадження ВП № 40570931.

3. Зобов'язати державну виконавчу службу Головного управління юстиції у місті Києві вжити заходів щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-6742/11, виданого 03 жовтня 2013 року Дарницьким районним судом міста Києва.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5. Зобов'язати державну виконавчу службу Головного управління юстиції у місті Києві протягом десяти днів із дня набрання судовим рішенням законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення у частині вжитих заходів щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-6742/11, виданого 03 жовтня 2013 року Дарницьким районним судом міста Києва.

6. Роз'яснити, що за наслідками розгляду звіту про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту та накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 02 вересня 2014 року