Ухвала суду № 40525063, 21.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" серпня 2014 р. м. Київ К/800/23636/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Головчук С.В., Ємельянової В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2014 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача - УПФ України в м. Кременчуці Полтавської області щодо формування та надсилання вимоги про сплату боргу від 05.02.2013 року № Ф-83 та скасувати вказану вимогу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправною та скасовано вимогу відповідача про сплату боргу від 05.02.2013 року № Ф-83.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем, за відсутності відповідних даних в картці особових рахунків позивача, сформовано вимогу про сплату боргу від 05.02.2013 року № Ф-83 з порушенням пунктів 8.2 та 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, відповідач зазначає, що позивачем було неправильно подано звіт за 2010 рік про суми нарахування внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, позивачем визначена сума, на яку нараховується внесок в розмірі меншому за розмір мінімального страхового внеску фізичної особи-підприємця у сумі 0 грн., що суперечить вимогам Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець 11.11.2009 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області і є платником страхових внесків та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області як платник єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивачем 20.01.2011 року подано до відповідача звіт за 2010 рік, згідно якого сплаті підлягає сума єдиного внеску у розмірі 1 008 грн., яка була сплачена позивачем. При цьому, встановлено переплату позивачем вказаного внеску за зазначений період.

Відповідачем в 2013 року, у зв'язку з поданням ФОП ОСОБА_4 звіту за 2010 рік, було встановлено, що позивачем занижено суму страхового внеску, а тому йому донараховано мінімальний страховий внесок за 2010 рік у розмірі 632,46 грн.

05.02.2013 року позивачу була направлена вимога про сплату боргу № Ф-83. Згідно якої, станом на 01.02.2013 року заборгованість зі сплати страхових внесків, штрафів (фінансових санкцій) та пені за позивачем становить 632,46 грн.

Не погодившись з вказаною вимогою позивач 13.03.2013 року звернувся до відповідача із заявою про узгодження вимоги про сплату боргу від 05.02.2013 року № Ф-83.

Рішенням № 2 від 20.03.2013 року відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви та не знайшов підстав для скасування оскаржуваної вимоги.

Позивач 16.07.2013 року подав Пенсійному фонду України скаргу на рішення № 2 по заяві про узгодження вимоги про сплату боргу від 05.02.2013 року № Ф-83.

Рішенням про результати розгляду скарги від 23.09.2013 року № 25085/09-10 Пенсійний фонд України рішення відповідача № 2 від 20.03.2013 року залишив без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначалось вище, позивач перебуває на обліку у відповідача та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 33,2%.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано до органів Пенсійного фонду розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за 2010 рік (а. с. 71-72), відповідно до якого загальна сума страхових внесків складає 1008 грн.

В період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону, пунктом 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція) платники подають до органу Пенсійного фонду для реєстрації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, розрахунок зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в якому вказуються самостійно обчислені суми зобов'язань.

Статтею 20 Закону визначено порядок обчислення та сплати страхових внесків.

В абзаці 1 частини 6 вказаної статті зазначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частинами 1, 2, 5, 9 статті 106 Закону передбачалось, що у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3 ч. 9 статті 106 Закону за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Згідно з п. 4 ст. 9 статті 106 Закону за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнано такими, що втратили чинність, частини 1 - 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 1 січня 2011 року, встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Механізм стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, в момент винекнення спірних правовідносин регулювався також і Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Так, відповідно до пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (в редакції чинній на момент виникнення заборгованості) органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.

У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Відповідно до пункту 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).

Частинами 2, 3 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті).

Частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків застрахованої особи, серед іншого, повинна містити такі відомості як розмір страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за відповідний місяць. Тобто, картка особових рахунків платника внесків має в обов'язковому порядку містити дані щодо розміру наявної в такого платника внесків недоїмки. У випадку наявності такої недоїмки, саме на підставі облікових даних картки формується вимога про сплату боргу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у картцу особового рахунку позивача за період з 01 січня 2004 року по 30 січня 2014 року вбачається, що заборгованість зі сплати внесків у розмірі 632,46 грн. за позивачем не обліковується. Натомість, станом на 05.02.2013 року, дату прийняття вимоги про сплату боргу, за позивачем рахується переплата у розмірі 992,32 грн.

Враховуючи вищевикладене та недотримання відповідачем вимог пунктів 8.2 та 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а саме відсутність доказів порушень сплати позивачем страхових внесків за липень-вересень 2010 року у відповідному акті документальної перевірки та відсутність у картці особового рахунку позивача даних щодо недоїмки по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 632,46 грн., суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що вимога відповідача від 05.02.2013 року № Ф-83 є протиправною та підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухваленні, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2014 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року у справі № 816/5942/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

С.В. Головчук

В.І. Ємельянова