Ухвала суду № 40525043, 16.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2014 р. м. Київ К/800/30686/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Кравцова О.В.; Єрьоміна А.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, за участю прокуратури Чернігівської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Головного управління Держземагентства у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року Головне управління Держземагентства у Чернігівській області (Управління) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області (Казначейство) про визнання дій протиправними, встановлення відсутності компетенції та зобов'язання вчинити дії.

Зазначали, що у листопаді 2013 року уклали договір про закупівлю послуг виконавця земельних торгів, а відповідач відмовився зареєструвати бюджетне зобов'язання щодо виконання цього договору, мотивувавши це рішення відсутністю у договорі ціни.

Посилаючись на те, що: ціна визначена у додатковій угоді до договору; Казначейство позбавлене права здійснювати оцінку правильності договору; документи, подані позивачем для реєстрації бюджетного зобов'язання, повністю відповідають закону, просили визнати дії Казначейства протиправними, визнати відсутність компетенції щодо надання оцінки правильності укладених позивачем договорів, зобов'язавши відповідача зареєструвати відповідне бюджетне зобов'язання та відобразити його в обліку нового бюджетного періоду (2014 рік).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 15 листопада 2013 року Управління уклало договір з Сумською товарною біржею «Сумиагропромбіржа» про закупівлю юридичних послуг (послуг виконавця земельних торгів).

Цього ж дня укладена додаткова угода до договору, яка визначає мінімальну винагороду виконавця як 50 відсотків річної орендної плати за кожну ділянку, право на користування якою буде реалізовано на аукціоні.

У додатку № 2 до цієї додаткової угоди розрахована загальна сума винагороди (112 591,31 грн) за усіма земельними ділянками, які планується здати в оренду, шляхом обчислення 50 відсотків річної орендної плати, виходячи зі стартової вартості орендної плати.

11 грудня 2013 року Управління направило до Казначейства реєстр бюджетних зобов'язань, в якому визначило суму зобов'язання за договором у розмірі 112 591,31 грн.

Відповідач відмовив у реєстрації зобов'язання, а також склав протокол про порушення бюджетного законодавства від 13 грудня 2013 року, у якому зазначив про відсутність у договорі такої істотної умови як ціна.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що Казначейство наділене повноваженнями щодо контролю за відповідністю вимогам закону кошторисів розпорядників бюджетних коштів, тому правомірно встановило неможливість реєстрації відповідного бюджетного зобов'язання.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з остаточними висновками судів.

Зі змісту договору про закупівлю послуг вбачається, що винагорода виконавцю виплачується після проведення земельних торгів, а її сума визначається в залежності від результату таких торгів. Виплата здійснюється після підписання актів прийому-передачі.

В той же час, позивач звернувся до Казначейства за реєстрацією зобов'язання, яке, за змістом згаданого договору, ще не виникло. Так, розрахована сума договору не є сталою, може зменшуватись або збільшуватись, а у разі анулювання торгів - взагалі не виплачуватись. Матеріали справи не містять доказів виконання біржею послуг. Не стверджує про це і позивач.

Оцінюючи правильність відмови у реєстрації такого зобов'язання Казначейством, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України затверджено наказом Міністерства фінансів України від 2 березня 2012 року № 309, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 року за № 419/20732.

Відповідно до підпункту 2.9 цього Порядку органи Казначейства не реєструють фінансові зобов'язання у разі: відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання; неподання або подання неповного пакета підтвердних документів щодо проведення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Наказом Державної казначейської служби України від 29 квітня 2013 року № 68 затверджені Методичні рекомендації щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань, бюджетних фінансових зобов'язань та проведення платежів.

У додатку до вказаних Рекомендацій міститься примірний перелік документів, які надаються на стадії реєстрації бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань щодо оплати послуг: договір; рахунок (у разі здійснення попередньої оплати); накладна; акт звірки; авансовий звіт; реєстр авансових звітів; акт приймання-передавання наданих послуг, акт виконаних робіт; кошторис на виконання робіт по поточному ремонту; дефектний акт; акт приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2в, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. КБ-3); заказ-наряд; копія меморіального ордеру (при сплаті банківської комісії) у випадку проведення видатків бюджету, пов'язаних з міжнародною діяльністю в іноземній валюті; заявка на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки; квитанція; кошторис на представницькі видатки; розрахунок іноземної валюти в еквіваленті до національної валюти; лист або рахунок банківської установи про підтвердження реквізитів банку; документи, що підтверджують здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти відповідно до законодавства у сфері державних закупівель; інші документи, передбачені нормативно-правовими актами.

Таким чином, за відсутності належних документів, у Казначейства не було підстав вважати, що у позивача виникло бюджетне зобов'язання, тому дії щодо відмови у його реєстрації є правильними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до того, що за правилами цивільного законодавства, у відповідному договорі ціна є визначеною, тому Казначейство безпідставно послалось на її відсутність. Погоджуючись з вказаним твердженням, колегія суддів зазначає, що це не спростовує висновок про неможливість реєстрації спірного бюджетного зобов'язання, з вищенаведених мотивів.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Держземагентства у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

О.В.Кравцов

А.В.Єрьомін