Рішення № 40522900, 17.09.2014, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/445/14-ц

38

2/339/229/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О.С.

секретаря Галів І.Б.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засідання справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

Звернувшись до суду із позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно, позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що його бабуся ОСОБА_3 та дідусь ОСОБА_1 на законних підставах збудували житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1, але не виготовили правовстановлюючих документів на них.

Після смерті діда ОСОБА_1 спадщину прийняла тільки дружина померлого ОСОБА_3, оскільки вона постійно проживала з ним. Інший спадкоємець за законом, син померлого ОСОБА_2 не зголосився про прийняття спадщини.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт в користь позивача, який постійно з нею проживав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Однак будучи спадкоємцем за заповітом, він не може оформити спадкові права, оскільки нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документу на вказане будинковолодіння, власником якого була ОСОБА_3 та пропуском ним строку для звернення про прийняття спадщини, що не відповідає дійсності, оскільки він вважає, що прийняв спадщину, так як постійно проживав із спадкодавцем, що підтверджується відповідними довідками. Тому просить встановити факт проживання із спадкодавцем на час смерті, що свыдчить про прийняття ним спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини не звертався, а навпаки, прийняв спадщину, продовжуючи проживати і надалі в будинку спадкодавця.

Відповідач подав заяву слухати справу без їх участі, вказуючи, що не заперечує щодо вимог позивача і на спадкове майно не претендує. (а.с.23).

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, а не на час смерті спадкодавця, оскільки на цей час застосовується законодавство, що стосується лише питання спадкування.

Предметом даного спору є будинковолодіння в АДРЕСА_1, правовстановлюючі документи на який ніким не виготовлялися.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи ОСОБА_1 на законних підставах здійснив будівництво вказаного житлового будинку який 22 грудня 1965року згідно акту про закінчення будівництва введений в експлуатацію, а в липні 1966року видано заключення про реєстрацію будинковолодіння , в якому зазначено, що його власником є ОСОБА_1 (а.с.18-20).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер і після його смерті відкрилася спадщина на вказане будинковолодіння.

Статтями 524, 529, 549ЦК України ( в редакції 1963р.) передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом та заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є , в рівних частках, діти, дружина, батьки померлого.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (днем смерті спадкодавця).

Як встановлено ст. 538 цього ж Кодексу, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців із дня відкриття останньої він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем її відкриття заяву про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК, статті 34, 35, 38 Закону від 2 вересня 1993р. "Про нотаріат".)

Дія зазначених норм закону поширюється на спадкоємців як за заповітом, так і за законом.

Встановлено, що через відсутність заповіту спадкування після смерті ОСОБА_1 здійснюється за законом : його дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_2 (відповідач). Однак тільки дружина ОСОБА_3 , яка проживала з ОСОБА_1 та вступила в управління майном прийняла спадщину, а відповідач не вчиняв ніяких дій, передбачених ст..538 ЦК (в ред..1963року) для її прийняття.

Отже, ОСОБА_3 набула в порядку спадкування право власності на вказане будинковолодіння.

За життя ОСОБА_3 розпорядилася своїм майном, склавши 13.04.2010року заповіт в користь позивача. ( а.с.10).

Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8) відкрилася спадщини на вказане майно, спадкування здійснюється за правилами ЦК 2004року.

Як зазначено в ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи , яка померла (спадкодавця) до іншої особи (спадкоємця).

Згідно з положеннями частин 1,2 ст. 1220, ч.1 ст.1222, ч.3 ст.1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття cпадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частинами 1,3 ст. 1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 Кодексу він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч.1 ст.1270 ЦК строк.

Положеннями ч.ч.1, 6 ст.29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з вимогами ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.23 Постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», будь-яка особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Як вбачається з наданих матеріалів, зокрема паспортних даних - позивач зареєстрований з 1995року на проживання в с. Дідушичі Стрийського району, Львівської області.

В той же час позивач стверджував, що він разом із сім'єю більше 10 років проживає в АДРЕСА_1 , що підтверджується також актом обстеження від 28 серпня 2014року. Окрім того, в довідці, виданій ЖКП 26.08.2014року також зазначено, що ОСОБА_4 була зареєстрована до дня смерті по АДРЕСА_1 і з нею разом проживав позивач із сім'єю. Аналіз наведених доказів підтверджує факт проживання позивача на день відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_1) разом із спадкодавцем.

Але у видачі свідоцтва на спадщину на житловий будинок йому відмовлено нотаріусом , так як не представлене свідоцтво про право власності померлої на цей житловий будинок та непідтверджено факту проживання із спадкодавцем (а.с.9).

Отже, позивач, вважається таким, що прийняв спадщину у вигляді будинковолодіння після смерті ОСОБА_3 і вона належить йому з часу її відкриття.

З висновку про технічний стан житлового будинку вбачається, що дане будинковолодіння складається із житлового будинку "А", площею 70,7 кв.м.; літньої кухні "Б", площею 10,3 кв.м., стайні "В", площею 15,9 кв.м., гаражу "Г", площею 15,4кв.м., стодоли"Д",площею 35,2 кв.м., вбиральні, криниці, воріт, огорожі.

На підставі наведеного, ст. 524, 529, 549ЦК України ( в редакції 1963р) ч.1,3 ст. 1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК керуючись ст.ст. 214,215ЦПК України,суд,-

Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 і складається згідно технічного паспорту із : житлового будинку "А", площею 70,7 кв.м.; літньої кухні "Б", площею 10,3 кв.м., стайні "В", площею 15,9 кв.м., гаражу "Г", площею 15,4кв.м., стодоли"Д",площею 35,2 кв.м., вбиральні, криниці, воріт, огорожі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо особи, які брали участь в справі , не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, то вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Головенко О.С