Рішення № 40522710, 16.09.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р.Справа № 922/3134/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський про стягнення 104.407,05грн. за участю представників:

позивача: не з"явився;

відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 25.07.2014 року звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" про стягнення 3% річних за несвоєчасні розрахунки стосовно суми основного боргу у розмірі 19.436,01грн., інфляційних за несвоєчасні розрахунки стосовно суми основного боргу у розмірі 84.971,04грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2013р. у справі №922/3896/13 про стягнення з останнього 745.360,00грн. основного боргу, 28.181,40грн. пені, 65.190,91грн. інфляційних нарахувань, 69.578,69грн. 3% річних і 18.166,46грн. судового збору; в якості правових підстав позову вказує на норми ст. ст. 599, 612, 625 ЦК України.

Позивач в судове засідання 16.09.2014р. свого представника не направив, причини неявки у судове засідання суду не повідомив, докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, ухвала про відкладення розгляду справи від 02.09.2014р. отримана позивачем 08.09.2014р. (а.с. 56).

Відповідач також в судове засідання 16.09.2014р. не направив свого представника, у відзиві на позов №1376 від 29.08.2014р. (а.с. 49-52) проти задоволення позову заперечує.

Крім того, відповідач вдруге звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв"язку із хворобою юриста підприємства, та із клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи (супровідний лист №1453 від 12.09.2014р., вх.№ 31716 від 15.09.2014р.), у тому числі докази часткового виконання судового наказу від 27.11.2013р. по справі № 922/3896/13 в сумі 142.039,04грн. (платіжне доручення № Е0910ХВWW2 від 10.09.2014р.).

Вирішуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, клопотання відповідача №1375 від 29.08.2014р. (а.с. 47) про відкладення розгляду справи було задоволено судом, для надання можливості представнику відповідача бути присутнім у судовому засіданні, надати нові докази тощо). Про можливість надання нових доказів у майбутньому в клопотанні про відкладення справи не зазначено.

Клопотання позивача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами. До клопотання не додано жодного доказу, який би підтверджував, що саме особисто представник ОСОБА_1 задіяний у відповідній справі і ніхто інший зі штату Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" не в змозі захищати права відповідача у відповідному процесі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд установив наступне.

У вересні 2013 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Украни" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" про стягнення заборгованості за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті за договором про закупівлю природного газу за державні кошти від 22.12.2010 р. № 11/11-41БО-02 в загальній сумі 1021036,58 грн. з яких: борг у сумі 745360,00 грн., 140906,98 грн. пені, 65190,91 грн. інфляційних втрат та 69578,69 грн. 3% річних.

Між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі" (покупець) був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти від 22.12.2010 року № 11/11-41БО-02 (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору зазначено, що постачальник зобов'язується передати покупцеві імпортований природний газ, який використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі та на умовах цього договору.

Судами при розгляді справи № 922/3896/13 встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив протягом січня-квітня 2011 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3887926,16 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 січня 2011 року, 28 лютого 2011 року, 31 березня 2011 року, 30 квітня 2011 року.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Розглядаючи справу та оцінюючі надані сторонами доказами в їх сукупності суди попередніх інстанцій також встановили, що в порушення умов договору, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав не в повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 745360,00 грн., що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.2013р. по справі № 922/3896/13 (а.с. 10-15), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 р. (а.с. 16-20) задоволено клопотання Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" про зменшення розміру пені на 80%. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг у розмірі 745360,00 грн., пеню у розмірі 28181,40 грн., 3% річних у розмірі 69578,69 грн., інфляційних витрат у розмірі 65190,91 грн., судового збору у розмірі 18166,46 грн. В частині стягнення пені у розмірі 112725,58 грн. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2014р. касаційну скаргу Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Украни" задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 р. в частині зменшення судового збору скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про стягнення з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" судового збору в розмірі 2254,54 грн.

В решті - рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2013 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 р. залишені без змін.

Як стверджує позивач у позовній заяві, та що не спростовано відповідачем, станом на момент звернення із даним позовом до суду (25.07.2014р.), Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі" не було виконано судове рішення у справі № 922/3896/13, докази оплати грошових коштів позивачу в сумі 754.360,00грн. (сума основної заборгованості, що утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором про закупівлю природного газу за державні кошти від 22.12.2010 року № 11/11-41БО-02) в матеріалах справи не міститься та не надано сторонами.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом про стягнення з відповідача стягнення 3% річних за несвоєчасні розрахунки стосовно суми основного боргу у розмірі 19.436,01грн. за період з 10.09.2013 року по 25.07.2014 року, та інфляційних за несвоєчасні розрахунки стосовно суми основного боргу у розмірі 84.971,04грн. за період з червня 2013 року по червень 2014 року (розрахунок а.с. 5).

В свою чергу відповідач заперечує проти позову у даній справі, посилаючись на те, що позовна заява у даній справі не є соціально спрямованою, законною і обгрунтованою, натомість спрямована на додаткове, безпідставне збагачення позивача, а також вказує на тяжке фінансове становище відповідача (відзив від 29.08.2014р. №1376, а.с. 49-52). Крім того, відповідач зазначає, що зараз він відшкодовує заборгованість НАК "Нафтогаз України" за шістьма рішеннями господарського суду на загальну суму 2.547.040,20грн., дві третини з яких, за твердженням відповідача, відшкодовані.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт постачання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" Первомайському КП "Тепломережі" природного газу за договором про закупівлю природного газу за державні кошти від 22.12.2010 року № 11/11-41БО-02 не потребує повторного доведення.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Станом на момент звернення із даним позовом до суду (25.07.2014р.), Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі" не було виконано судове рішення у справі № 922/3896/13, докази оплати грошових коштів позивачу в сумі 754.360,00грн. в матеріалах справи не міститься та не надано сторонами, часткова оплата в сумі 142.039,04грн. (платіжне доручення № Е0910ХВWW2 від 10.09.2014р.) здійснена відповідачем 10.09.2014р., тобто у період, що не включений позивачем до нарахування трьох процентів річних та інфляційних.

В силу ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України у листах від 01.06.2012р. "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України за 2010-2011р.р.", від 18.02.2014р. "Аналіз практики застосування статті 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" та Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 3.1, 4.1, 7.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", - зауважив, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями та входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Тобто, ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити кредиторові три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України п. 1.3 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зауважив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (див. постанову Вищого господарського суду України від 31.08.2011 № 16/587-22/430 та Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Враховуючи вищевикладене, прийняття судом рішення від 10.10.2013 року у справі № 922/3896/13 про стягнення заборгованості з відповідача, яке не виконане останнім у встановленому законом порядку, не припиняє грошове зобов'язання останнього перед позивачем. Три проценти річних можуть нараховуватися позивачем по день фактичного стягнення з відповідача як боржника заборгованості, оскільки до цього дня існує матеріально правовідношення (зобов'язання), на яке поширюється вимога статті 625 ЦК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання відповідача про відсутність правових підстав для застосування статті 625 ЦК України та стягнення трьох процентів річних, викладені у відзиві на позов (від 29.08.2014р. № 1376, а.с. 49-52), не ґрунтуються на законі, оскільки законодавець імперативно визначив, що кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги про стягнення 3% річних за несвоєчасні розрахунки стосовно суми основного боргу у розмірі 19.436,01грн. за період з 10.09.2013 року по 25.07.2014 року, та інфляційних за несвоєчасні розрахунки стосовно суми основного боргу у розмірі 84.971,04грн. за період з червня 2013 року по червень 2014 року, - підлягають задоволенню в повному обсязі, як обгрунтовані та такі, що підтверджуються матеріалами справи.

Судові витрати у даній справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 2.088,14грн., у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, 525, 526, ч.1 ст.530, 625 ЦК України, ст. ст. 22, 33-35, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (64102, Харківська область, м. Первомайськ, мікрорайон - 1/2, дитячий садок №9, р/р № 2603230179 в філії Первомайського відділення ВАТ Ощадбанку МФО 351017, код ЄДРПОУ 31679569) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, п/р № 2600167055003 у ПАТ Банк "Київська Русь", МФО 319092, код ЄДРПОУ 31301827) 3% річних за несвоєчасні розрахунки стосовно суми основного боргу у розмірі 19.436,01 грн., інфляційні за несвоєчасні розрахунки стосовно суми основного боргу у розмірі 84.971,04 грн., 2.088,14 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.09.2014 р.

Суддя О.В. Бринцев

/Справа №922/3134/14/