Ухвала суду № 40521756, 11.09.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/2857/14 Головуючий у 1-й інстанції Галянчук Н.М.

Суддя-доповідач Воробйова І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Кочеткової І.В.

суддів: Воробйової І.А.

Краснокутської О.М.

при секретарі: Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Запорізький територіальний паливний концерн» на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 травня 2014 року у справі за заявою Відкритого акціонерного товариства «Запорізький територіальний паливний концерн» про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при товарній біржі «Перший Міжрегіональний Арбітраж» від 02 грудня 2008 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року відкрите акціонерне товариство «Запорізький територіальний паливний концерн» (далі - ВАТ «Запорізький територіальний паливний концерн») звернулося до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що 2 грудня 2008 року третейський суд прийняв рішення у справі, яка йому непідвідомча, чим порушено вимоги ст. 6 Закону України «Про третейські суди», а, крім того, спір стосувався нерухомого майна, яким володіє товариство і їх не залучили до участі у справі. Про вказане рішення їм стало відомо у грудні 2011 року, у зв'язку з чим заявник просив рішення третейського суду скасувати.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05 вересня 2012 року, у задоволенні заяви ВАТ «Запорізький територіальний паливний концерн» про скасування рішення постійно діючого третейського суду при ТБ «Всеукраїнський Перший Міжрегіональний Арбітраж» від 02 грудня 2008 року відмовлено.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України від 06 лютого 2013 року касаційну скаргу ВАТ «Запорізький територіальний паливний концерн» задоволено частково, ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 вересня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 травня 2014 року у задоволенні заяви ВАТ «Запорізький територіальний паливний концерн» відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ВАТ «Запорізький територіальний паливний концерн» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою заяву задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, що права товариства рішенням третейського суду не порушені, оскільки вирішено питання щодо нерухомого майна, розташованого за іншою адресою, яке не належить заявнику. Крім того, суд виходив із того, що заявник ВАТ «Запорізький територіальний паливний концерн» не був стороною при розгляді третейським судом справи, а тому на підставі ст.51 Закону України «Про третейські суди» ( в редакції, що діяла на момент винесення рішення третейського суду) не мав права на оскарження.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Судом встановлено, що рішенням постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Перший Міжрегіональний Арбітраж» від 02 грудня 2008 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 вирішено присвоїти битовці літ. А, загальною площею 10,9 кв.м, паркану №1, воротам №2, підпірній стіні №3 та замощенню І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, поштову адресу :АДРЕСА_1; визначити право приватної власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на зазначений об»єкт, зобов»язати ОТ»Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати вказане право приватної власності.

Відповідно до ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 389-1 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про третейські суди" (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення третейського суду) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

У відповідності до ч.4 ст.389-4 ЦПК України, суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 389-5 цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваним заявником рішенням постійно діючого Третейського суду визнано право власності за ОСОБА_3на битовку літ.А. загальною площею 10,9 кв.м за адресою АДРЕСА_1, яке було самочинно ним збудоване на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

На решту об»єктів право власності на які набув ОСОБА_3за оскаржуваним заявником рішенням постійно діючого третейського суду, а саме: паркан №1, ворота №2., підпірну стінку №3 та замощення І, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 відповідачем у третейському спорі ОСОБА_4, - теж не було оформлено права власності у встановленому законом порядку.

Проте, як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи на об»єкт нерухомості, розташований за адресою АДРЕСА_2. первинна інвентаризація об»єкта нерухомості була проведена 16.03.2004 року за замовленням ВАТ «Запорізький територіальний паливний концерн» . До інвентаризації 16.03.2004 року замовником була надана земельна ділянка площею 4019 кв.м, на якій розташовані: будівля авто вагової літ.А інв. 31352, гараж з побутовими приміщеннями літ.Б інв.№2351, навіс літ.В, вбиральня літ Г, паркан №1 інв.№2353, паркан №2, ворота №3, підпірна стінка №4, ворота №5, замощення І інв.№2352.

Згідно матеріалів справи вбачається що між ВАТ «Запорізький територіальний паливний концерн» та ОСОБА_3 мається спір щодо оформлення земельної ділянки по АДРЕСА_2, АДРЕСА_1.

На виконання ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.12.2013 року була проведена інвентаризація об»єкта розташованого за адресою АДРЕСА_2, під час проведення якої було співставлено об»єкти нерухомого майна , які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, співставлено території цих об»єктів та інші об»єкти що на них знаходяться.

За результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка з поштовою адресою АДРЕСА_1, з розташованим на ній об»єктом нерухомості - битовкою літ.А, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3, є складовою частиною земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2, на якій знаходяться об»єкти нерухомості - будівля авто вагової літ.А інв. №1352, гараж з побутовими приміщеннями літ.Б інв. №2351. навіс літ.В, вбиральня літ.Г. належними ВАТ «Запорізткий територіальний паливний концерн» та яка була представлена до інвентаризації 25.06.2008 року ПП ОСОБА_3 як самостійна ділянка площею 2439 кв.м. ( а.с.137-138).

Крім того, не дивлячись на те, що ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» є самостійною юридичною особою , вони не були учасником третейського розгляду, а відносно його обов»язків було прийнято рішення третейського суду, яким зобов»язано ОП ЗМБТІ зареєструвати право приватної власності за ПП ОСОБА_3

У відповідності до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

За положеннями статті 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнано лише за рішенням суду загальної юрисдикції.

Відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди", в чинній на момент ухвалення оскаржуваного заявником рішення постійно діючого третейського суду, справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції, не підвідомчі третейським судам.

Враховуючи те, що оскаржуваним заявником рішенням третейський суд визнав право власності на самочинно збудоване та реконструйоване нерухоме майно, тобто вирішив справу, не підвідомчу третейському суду, таке рішення в силу вимог ч.4 ст. 389-4 ЦПК України підлягає обов"язковому скасуванню незалежно від доводів заявника, який його оскаржує.

Правильним є також висновок суду першої інстанції про те, що заявником не порушено строків звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, які встановлені ч.2 ст.389-1 ЦПК України, оскільки для нього початок перебігу трьохмісячного строку обраховується з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про прийняття рішення третейським судом, а з наданих заявником документів встановлено, що він дізнався про оскаржуване ним рішення третейського суду лише 13.12.2011 року при ознайомлені з матеріалами перевірки у Ленінському РВ ЗМУ УМВСУкраїни в Запорізькій області.

Колегія суддів погоджується з наявністю підстав для поновлення строку на оскарження рішення третейського суду, оскільки його пропущено з поважних причин .

Так, як зазначено в Ухвалі ВССУ від 06 лютого 2013 року по цій справі, що присутність представника заявника на нараді 17 лютого 2010 року в Управлінні земельних ресурсів м.Запоріжжя та ознайомлення останнього із рішенням третейського суду не підтверджено жодним належним доказом.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для скасування рішення третейського суду, а тому вважає за необхідне ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 травня 2014 року у цій справі скасувати, задовольнити заяву Відкритого акціонерного товариства «Запорізький територіальний паливний концерн» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Перший міжрегіональний арбітраж» у справі №240366 від 02.12.208 року.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький територіальний паливний концерн»задовольнити.

Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 травня 2014 року у цій справі скасувати

Заяву Відкритого акціонерного товариства «Запорізький територіальний паливний концерн»задовольнити.

Скасувати Рішення постійно діючого Третейського суду при товарній біржі «Перший Міжрегіональний Арбітраж» у справі №240366 від 02.12.2008 року за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права приватної власності фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на битовку літ.А загальною площею 10,9 кв.м, паркан №1, ворота №2, підпірну стінку №3 та замощення І, що розташовані за адресою місто Запоріжжя, вулиця Шушенська та присвоєння об»єкту нерухомості поштової адреси АДРЕСА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: