Рішення № 40520054, 11.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17342/14 11.09.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Ново-краматорський машинобудівний

завод»

До Приватного акціонерного товариства «Кримський титан»

Про стягнення 16 041 680,76 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Турутін В.В. - по дов. № 009/юр-52 від 10.01.2014

від відповідача Лебедюк Ю.А. - по дов. № 01-02-15/259 від 09.01.2014

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Ново-краматорський машинобудівний завод» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Кримський титан» 15 656 860,36 грн. заборгованості, з яких: 13 127 050,96 грн. основного боргу, 1 043 490,90 грн. пені, 1 329 291,11 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 157 027,39 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 23/34-13/424-1 від 10.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2014 порушено провадження у справі № 910/17342/14 та призначено справу до розгляду на 02.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/17342/14 від 02.09.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 20.08.2014, розгляд справи був відкладений на 11.09.2014.

Позивачем 11.09.2014 до відділу діловодства суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 16 041 680,76 грн. заборгованості, з яких: 13 127 050,96 грн. основного боргу, 1 340 198,22 грн. пені, 1 381 799,31 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 192 632,27 грн. - 3% річних.

Позивач в судовому засіданні 11.09.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 11.09.2014 відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з наступних підстав. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 23/34-13/424-1 від 10.04.2013 позивач здійснив поставку відповідачеві екскаватора крокуючого ЕШ-10/50 вартістю 86 766 000,00 грн. Відповідач зі свого боку здійснив оплату за екскаватор: 19.04.2013 перераховано аванс у розмірі 50% від загальної суми договору, що складає 43 383 000,0грн., відповідно до пункту 3.1.1 договору. З грудня 2013 року по лютий 2014 року перераховано другий авансовий платіж у розмірі 26 255 949,04 грн., відповідно до п. 3.1.2 договору у редакції додаткової угоди № 4 від 31.01.2014. Відповідно до ч. 2 п.3.1.2 договору у редакції додаткової угоди № 4 від 31.01.14, остаточний розрахунок у розмірі 17 127 050,96 грн. здійснюється відповідачем у строк до 05.04.2014 на підставі платіжної вимоги-доручення позивача. Однак, у вказаний термін до 05.04.2014 відповідач не отримав від позивача відповідної платіжної вимоги-доручення, тобто відсутня підстава для оплати. Таким чином вважає, що строк для сплати основного боргу за договором не настав та відповідач не прострочив виконання зобов'язання. Враховуючи ситуацію, що сталася на території АРК, відповідач, який знаходиться на ній, не мав можливості здійснювати господарську діяльність та здійснювати платежі, оскільки була заблокована робота банків Криму. Отже, вини відповідача у невиконанні зобов'язань немає. Також зазначає, що сума основного боргу сторонами не узгоджена. Крім цього вказує на те, що позивачем не передано всіх документів, що передбачені при передачі екскаватора.

В судовому засіданні 11.09.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.04.2013 між Приватним акціонерним товариством «Кримський титан» (покупець) та Публічним акціонерним товариством «Ново-краматорський машинобудівний завод» (продавець) було укладено договір № 23/34-13/424-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору екскаватор крокуючий ЕШ-10/50 в кількості 1 штуки, далі - екскаватор.

Згідно з п. 2.2. договору загальна сума договору становить 86 766 000,00 грн. та включає в себе вартість екскаватора та вартість транспортування екскаватора до залізнично-дорожньої станції Вільногірськ.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого екскаватора не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 13 127 050,96 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані: пеня в розмірі 1 340 198,22 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1 381799,31 грн. та 3% річних в сумі 192 632,27 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно п. 12.1. договору договір вступає в силу від дати його підписання та діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 3.1. договору покупець зобов'язався провести розрахунок з покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця поетапно, в наступному порядку:

3.1.1. авансовий платіж в розмірі 50% від загальної суми договору, що становить 43 383 000,00 грн. - протягом 10 банківських днів від дати підписання даного договору на підставі платіжного вимоги-доручення продавця.

3.1.2. попередня оплата в розмірі 50 % від загальної суми договору, що становить 43 383 000,00 грн. - протягом 10 банківських днів від дати повідомлення продавцем покупця про готовність к відвантаженню екскаватора, на підставі платіжного вимоги-доручення продавця.

Додатковою угодою № 4 від 31.01.2014 пункт 3.1.2. договору змінено та викладено в наступній редакції:

«Другий авансовий платіж в розмірі 26 255 949,04 грн. проводиться покупцем в строк до 06.02.2014 на підставі платіжного вимоги-доручення продавця.

Остаточний розрахунок в розмірі 17 127 050,96 грн. проводиться покупцем в строк до 05.04.2014 на підставі платіжного вимоги-доручення продавця.»

З банківської виписки ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що 19.04.2013 згідно платіжного доручення № 65920 відповідач сплатив позивачу суму авансу за екскаватор в розмірі 43 383 000,00 грн.

Як свідчать банківські виписки, на виконання п. 3.1.2. договору в редакції додаткової угоди № 4 від 31.01.2014 відповідачем було перераховано позивачу кошти в загальному розмірі 26 255 949,04 грн. платіжними дорученнями наступним чином: № 96692 від 20.12.2013 на суму 2 278 584,08 грн., № 96763 від 20.12.2013 на суму 5 721 415,92 грн., № 3397 від 30.01.2014 на суму 1 255 949,04 грн., № 3451 від 30.01.2014 на суму 7 000 000,00 грн., № 3489 від 31.01.2014 на суму 5 000 000,00 грн., № 4070 від 05.02.2014 на суму 5 000 000,00 грн.,

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно акту приймання-передачі № 1 від 06.03.2014 передав, а відповідач прийняв екскаватор крокуючий ЕШ-10-50.

В подальшому, відповідачем було перераховано позивачу кошти в загальному розмірі 4 000 000,00 грн. платіжними дорученнями наступним чином: № 14782 від 15.05.2014 на суму 1 000 000,00 грн., №18258 від 06.06.2014 на суму 1 000 000,00 грн., 21609 від 04.07.2014 на суму 500 000,00 грн., № 22808 від 14.07.2014 на суму 500 000,00 грн.,№ 25879 від 31.07.2014 на суму 500 000,00 грн., № 26212 від 04.08.2014 на суму 500 000,00 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п. 6.2.1. договору покупець зобов'язався сплатити вартість екскаватора у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого екскаватора у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 13 127 050,96 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 13 127 050,96 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за екскаватор не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що за затримку оплату за екскаватор, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за який нараховується пеня, від суми не сплаченого в строк платежу, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті екскаватора відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 1 340 198,22 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 340 198,22 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті екскаватора, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 381 799,31 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 192 632,27 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 381 799,31 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 192 632,27 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача на відсутність виставленої позивачем платіжної вимоги-доручення не приймаються судом до уваги, оскільки вартість екскаватора фіксована та умовами договору визначено строк його оплати, а тому відповідач мав можливість здійснити оплату без відповідної вимоги.

Посилання відповідача на відсутність можливості здійснення оплати внаслідок ситуації на території АРК, не підтверджуються матеріалами справи, а навпаки відповідач протягом 2014 року майже щомісяця здійснював перерахування коштів.

Стосовно тверджень відповідача про те, що позивачем не передано всіх необхідних документів на екскаватор суд відзначає, що умовами договору не визначено, що оплата екскаватора залежить від моменту передачі всіх документів на нього, а тому не приймаються до уваги судом.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ново-краматорський машинобудівний завод» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кримський титан» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, літера А, код ЄДРПОУ 32785994) на користь Публічного акціонерного товариства «Ново-краматорський машинобудівний завод» (84305, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5, код ЄДРПОУ 05763599) 13 127 050 (тринадцять мільйонів сто двадцять сім тисяч п'ятдесят) грн. 96 коп. основного боргу, 1 340 198 (один мільйон триста сорок тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 22 коп. пені, 1 381 799 (один мільйон триста вісімдесят одну тисячу сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 31 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 192 632 (сто дев'яносто дві тисячі шістсот тридцять дві) грн. 27 коп. - 3% річних, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 17.09.2014.

СуддяВ.В.Сівакова