Постанова № 40519931, 12.09.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 вересня 2014 року м. Чернівці справа № 824/2645/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Кордобан А.В.

представників позивача - Бурми С.В., Божеску В.М.,

представника відповідача - Іліки Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бетті Аїс Україна" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетті Аїс Україна" (далі - позивач або ТОВ "Бетті Аїс Україна") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернівецькій області (далі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2014 р. №0003562201, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 917429,00 грн., в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 821950,00 грн., №0003552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 106985 грн. 00 коп., №0003582201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 306572,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 76643,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ проведено планову документальну перевірку ТОВ "Бетті Аїс Україна" за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стало, на думку ДПІ, виведення з використання у господарській діяльності позивача морозильних вітрин (камер), які отримані позивачем від засновника в якості інвестиції (внеску до статутного капіталу) та в подальшому передані у безоплатне користування (позичку) контрагентам позивача, які придбавають у нього продукцію (морозиво) з метою подальшої реалізації її в роздріб. Однак дані морозильні вітрини (камери) з господарської діяльності позивача не виводились, а тому позивач мав право за рахунок їх використання формувати свої валові витрати та податковий кредит. У зв'язку із зазначеним позивач просить позов задовольнити.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, суду пояснили наступне.

Так, ДПІ проведено планову документальну перевірку ТОВ "Бетті Аїс Україна", яка задокументована актом від 22.07.2014 р., №1452/24-12-22-01/37533051. За наслідками розгляду акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.08.2014 р.№0003562201, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 917429,00 грн., №0003552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) на 106985 грн. 00 коп., №0003582201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ 306572,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 76643,00 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 р., №0003562201 протиправним в частині зменшення йому від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 8219500,00 грн., податкові повідомлення-рішення від 07.08.2014 р. №№0003552201, 0003582201 вважає протиправними у повному обсязі.

Відповідно до акту перевірки підставою для донарахування зазначених вище податкових повідомлень-рішень стало виведення позивачем з використання у господарській діяльності 591 морозильної вітрини (камер), які отримані ним від засновника в якості інвестиції (внеску до статутного капіталу) та в подальшому передані у безоплатне користування (позичку) його контрагентам, які придбавають продукцію (морозиво) з метою подальшої реалізації її в роздріб.

Представник позивача вважає висновки викладені в акті перевірки не обґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, 591 морозильні вітрини (камери) отримані ТОВ "Бетті Аїс Україна" у власність від його єдиного засновника комерційного товариства "Бетті Аїс СРЛ" (Румунія) з метою забезпечення власної господарської діяльності у сфері організації торгівлі морозивом, у якості фінансової інвестиції засновника через здійснення майнового внеску в обмін на корпоративні права (частки в статутному капіталі), що емітовані ТОВ "Бетті Аїс Україна». Крім цього, під час здійснення фінансової інвестиції отримані позивачем в якості внеску до статутного капіталу морозильні вітрини (камери) завозились на митну територію України зі сплатою з боку позивача ПДВ, про що свідчать вантажні митні декларації. Сума ПДВ, яка сплачена позивачем при митному оформленні морозильних вітрин у розмірі 392160,00 грн. правомірно включена до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, що, за змістом акту перевірки, не заперечується відповідачем та не є предметом спору.

Також, представник позивача суду пояснив, що ДПІ при визначенні відсутності ознак господарської діяльності в операціях з передачі позивачем своїм покупцям 591 холодильної вітрини у безоплатне користування керувалась необґрунтованими припущеннями, які не відповідають положенням Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., №2755-VI (далі - ПК України), а також не врахувала умови проведення господарських операцій, зокрема умови поставки.

При цьому представник позивача вказує, що морозильні вітрини ввезені та введені позивачем в експлуатацію з метою забезпечення належних умов зберігання та просування на ринку України морозива торгової марки "Бетті Аїс" виробництва комерційного товариства "Бетті Аїс СРЛ" (Румунія), оскільки основним видом діяльності позивача є організація торгівлі вище вказаним морозивом. З метою просування продукції, що реалізовується позивачем, задля забезпечення належних умов зберігання та збільшення обсягів продажу вказаного товару, позивач надавав власні морозильні вітрини виключно суб'єктам господарювання, які здійснюють закупівлю товарів позивача на підставі укладених договорів поставки та подальшу реалізацію таких товарів через власну торгівельну мережу, про що укладалися відповідні договори безоплатного користування морозильною вітриною.

Також, представник позивача вважає помилковою позицію ДПІ відповідно до якої, не визнано витрати позивача у складі амортизації на основні засоби. Зазначив, що надання морозильних вітрин в користування на підставі укладених договорів поставки та безоплатного користування морозильними вітринами є допоміжним видом діяльності, відтак безпосередньо стосуються основної господарської діяльності ТОВ "Бетті Аїс Україна" та укладені з метою отримання та збільшення доходу. Позивачем правомірно та відповідно до положень норм чинного податкового законодавства України здійснено нарахування амортизації на основні засоби в сумі 821950,00 грн. та відображено таке нарахування у складі адміністративних витрат декларації з податку на прибуток підприємства.

У зв'язку із зазначеним просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник ДПІ суду пояснив наступне.

Так, ДПІ проведено планову документальну перевірку ТОВ "Бетті Аїс Україна", якою виявленні порушення вимог податкового законодавства за наслідками розгляду яких, винесенні оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вважають зазначенні податкові повідомлення-рішення законними виходячи із наступного.

Так, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень 07.08.2014 р. №№0003562201, 0003552201, 0003582201, в частині їх оскарження, стало формування позивачем податкового кредиту та витрат за рахунок операцій, у яких відсутні ознаки господарської діяльності.

Зокрема, ТОВ "Бетті Аїс Україна" здійснює реалізацію морозива юридичним та фізичним особам на підставі укладених договорів поставки. Крім цього, позивачем з покупцями морозива укладено договори безоплатного користування морозильними вітринами, якими передбачена кількість переданих холодильних вітрин, їх модель, марка серія та заводський номер .

Зазначені вище морозильні вітрини у кількості 591 позивач отримав від його засновника (нерезидента) у безоплатне користування. Балансова вартість морозильних вітрин становила 1960793,00 грн. На морозильні вітрини, які передані в безоплатне користування позивачем суб'єктам господарювання - реалізаторам морозива, нараховувалась амортизація, яка відображалась у складі адміністративних витрат в сумі 821950,00 грн., а сума ПДВ сплачена митним органам та відповідно віднесена до складу податкового кредиту, при придбанні морозильних вітрин, становить 39216,00 грн.

На думку ДПІ, при передачі ТОВ "Бетті Аїс Україна" власних основних фондів у користування за договором безоплатного користування, воно не мало наміру отримати відповідний економічний ефект, тобто дані операції позбавлені ділової мети, що свідчить про те, що основні фонди позивача у власній господарській діяльності не використовувалися.

За таких обставин представник позивача вважає, що позивачем в порушення п.п.144.1,144.3 ст.144 ПК України завищено адміністративні витрати в частині віднесення амортизаційних нарахувань на 591 одиницю основних засобів балансовою вартістю 1960793,00 грн., які не використовувалися в господарській діяльності на загальну суму 821950,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 р. на 821950,00 грн. Як зазначив представник відповідача, при передачі основних фондів в тимчасове безоплатне користування вони переходять в категорію невиробничих основних засобів, а тому вони не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування.

Також, представник відповідача суду пояснив, що ТОВ "Бетті Аїс Україна" є платником ПДВ, а тому суми ПДВ у розмірі 392160,00 грн., сплачені митним органам при придбанні 591 морозильної вітрини, ним віднесенні до складу податкового кредиту за період з 01.05.2011 р. по 31.12.2013 р. Разом з цим, відповідно до п.198.5 г) ст.198 ПК України платник податків зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже з врахуванням наведеного вище, позивачем занижено податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування з необоротними активами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту по основних засобах, які не використовувалися у господарській діяльності товариства на загальну суму 392 160,00 грн., що призвело до заниження ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 85588,00 грн., завищення бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у банку на загальну суму 174743,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних періодах на загальну суму 131829,00 грн.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, в період часу з 17.06.2014 р. по 08.07.2014 р. ДПІ відповідно до затвердженого плану перевірки, на підставі направлень на перевірку, наказів №968 від 04.06.2014 р., №1114 від 01.07.2014 р., проведено планову документальну перевірку ТОВ "Бетті Аїс Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р.

Перевіркою в діяльності ТОВ "Бетті Аїс Україна" виявлені порушення вимог податкового законодавства, у т.ч. порушення вимог: п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135, п.п.144.1 п.п.144.3 ст.144, п.п. 153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 917 429,00 грн.; п. 198.5. г) ст. 198 ПК України в результаті чого: занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету (р.25 Декларації) на загальну суму 85588,00 грн., в т.ч. за вересень 2012 р. на 26247,00 грн., за жовтень 2012 р. на 19927,00 грн., за червень 2013 р. на 26379,00 грн., за серпень 2013 р. на 11838,00 грн., за листопад 2013 р. на 1197,00 грн.; завищено бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у банку (ряд. 23.1) на загальну суму 174743,00 грн., в т ч. за січень 2013 р. на 31477,00 грн., за березень 2013 р. на 10794,00 грн., за квітень 2013 р. на 6385,00 грн., за травень 2013 р. на 43771,00 грн., за червень 2013 р. на 82316,00 грн.; завищено бюджетне відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних (податкових) періодах на загальну суму 131829,00 грн., в т ч. за вересень 2011 р. на 21033,00 грн., квітень 2012 р. на 5714.00 грн., травень 2012 р. на 64226,00 грн., за червень 2012 р. на 15513, 00 грн., за серпень 2012 р. на 19 842,00 грн., за грудень 2012 р. на 5501,00 грн.

Дані порушення задокументовані актом перевірки № 1452/24-12-22-01/37533051 від 22.07.2014 р. про результати документальної планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Бетті Аїс Україна" код ЄДРПОУ 37533051 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року (далі - акт перевірки).

Згідно акту перевірки, порушення з боку ТОВ "Бетті Аїс Україна" вимог податкового законодавства, в частині їх оскарження, мали місце у зв'язку із формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок придбання та амортизації основних засобів, які не використовувались ним у господарській діяльності.

У зв'язку із зазначеним ДПІ прийнятті податкові повідомлення-рішення від 07.08.2014 р. №0003562201, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 917429,00 грн. (оскаржується в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 821950,00 грн.), №0003552201, яким збільшено позивачу грошові зобов'язання з ПДВ на суму 106985,00 грн., в тому числі за основним платежем 85588,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21397,00 грн., № 0003582201, яким зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 306572,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію ( штраф) у розмірі 76643,00 грн.

Суд вважає, що зазначені вище податкові повідомлення-рішення в частині їх оскарження є протиправними та підлягають скасуванню, виходячи із наступного.

Так, ДПІ у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ПК України визначені обов'язки органів державної податкової служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Органи державної податкової служби та їх посадові особи при прийнятті рішень у т.ч. податкових повідомлень-рішень, зобов'язані виходити із наявності в діяльності платника податків об'єктивних порушень вимог податкового законодавства, які задокументовані актом перевірки.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р., №984 під актом перевірки розуміють службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби. Відповідно до п.п.5,6 Порядку в акті перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. При цьому ці порушення в акті перевірки викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно положень ПК України, а також враховуючи принципи прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які викладенні у ч.3 ст.2 КАС України, не допускається прийняття рішень, у т.ч. податкових повідомлень-рішень на підставі припущень, які не підтверджуються відповідними доказами. У силу положень ч.2 ст.71 КАС України саме на ДПІ покладено обов'язок доказувати законність своїх рішень. При цьому під доказами в адміністративному судочинстві розуміють будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.69 КАС України). Припущення в розумінні КАС України не є доказами у справі.

Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки. Дослідженням змісту зазначеного акту перевірку суд прийшов до висновку, що він не відповідає вимогам Порядку в частині чіткого, об'єктивного відображення порушень податкового законодавства. Факти викладені у ньому не в повній мірі підтверджуються первинними документами, а інколи і суперечать їм, що у сукупності з іншими обставинами, призвело до винесення незаконних податкових повідомлень-рішень. До зазначеного суд дійшов виходячи із наступного.

Так, відповідно до довідки АА №438302 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтва №100335056 від 27.04.2011 р. про реєстрацію платника ПДВ та акту перевірки ТОВ "Бетті Аїс Україна" є юридичною особою, яка перебуває на обліку у ДПІ як платник податків та є платником ПДВ. Відповідно до КВЕД позивач здійснює діяльність у т.ч. оптову торгівлю молочними продуктами. Згідно акту перевірки та пояснень представників позивача основною діяльністю ТОВ «Бетті Аїс України» є реалізація морозива, яке по своїй сутті є замороженим солодким десертним продуктом.

З вищевикладеного слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ "Бетті Аїс Україна" володіло належною податковою правосуб'єктністю, а саме було платником ПДВ, що надавало йому право, у випадках встановлених ПК України, формувати податковий кредит, а також враховуючи особливості своєї господарської діяльності могло здійснювати придбання морозильних вітрин (камер) для зберігання морозива.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що засновником позивача комерційним товариством "Бетті Аїс СРЛ" (Румунія) прийнято рішення збільшити статутний капітал ТОВ «Бетті Аїс Україна» (т.1 а.с.114-141). Зокрема, позивачем отримано у власність від засновника, з метою забезпечення власної господарської діяльності у сфері організації торгівлі морозивом, в якості фінансової інвестиції засновника через здійснення майнового внеску в обмін на корпоративні права (частки в статутному капіталі), що емітовані ТОВ "Бетті Аїс Україна» - морозильні вітрини у кількості 591. Під час здійснення фінансової інвестиції отримані ТОВ "Бетті Аїс Україна" в якості внеску до статутного капіталу морозильні вітрини завозились на митну територію України зі сплатою позивачем у ціні товару ПДВ у сумі 392160,00 грн.

Вищевказані морозильні вітрини оприбутковані позивачем по обліку як основні фонди загальною балансовою вартістю 1960793,00 грн. Відповідно до пояснень представників позивача метою ввезення на митну територію України морозильних вітрин та подальше введення їх в експлуатацію було забезпечення належних умов зберігання та просування на ринку України морозива торгової марки "Бетті Аїс" виробництва комерційного товариства "Бетті Аїс СРЛ" (Румунія), оскільки основним видом діяльності позивача є організація торгівлі вищевказаним морозивом.

Господарські операції по ввезенню на митну територію України 591 морозильної вітрини документовані вантажними митними деклараціями (т.1 а.с. 142-253).

Дослідженням наявних у справі документів бухгалтерського обліку, встановлено, що ТОВ "Бетті Аїс Україна" господарська операція по отриманню морозильних вітрин у власність в бухгалтерському обліку відображена вірно, сума ПДВ, яка сплачена позивачем при митному оформленні морозильних вітрин у розмірі 392160,00 грн. включена ним до складу податкового кредиту. Крім цього, позивачем, протягом перевіряємого ДПІ періоду, до складу валових витрат віднесено суму амортизації нарахованої по основним засобам (морозильні вітрини у кількості 591 шт.) на загальну суму 821950,00 грн.

З метою просування продукції, що реалізовується позивачем (морозива торгової марки "Бетті Аїс"), задля забезпечення належних умов зберігання та збільшення обсягів продажу вказаного товару, позивач надав власні вищезазначені морозильні вітрини у кількості 591 шт., на підставі договору безоплатного користування морозильною вітриною, суб'єктам господарювання, які здійснюють реалізацію морозива торгової марки «Бетті Аїс», згідно укладених з ними договорами поставки.

Передача морозильних вітрин від позивача суб'єктам господарювання, які здійснювали реалізацію морозива торгової марки «Бетті Аїс», документована актамм прийому-передачі холодильного обладнання, а повернення цих вітрин документована актами повернення холодильного обладнання.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що договори поставки, договори безоплатного користування морозильною вітриною, акти прийому-передачі холодильного обладнання та акти повернення холодильного обладнання, що укладені між ТОВ «Бетті Аїс Україна» та суб'єктами господарювання, які здійснювали реалізацію морозива торгової марки «Бетті Аїс», є типовими.

Так, відповідно до п.1.1 договорів безоплатного користування морозильною вітриною власник (позивач) передавав користувачам (суб'єкти господарювання) в тимчасове, безоплатне користування морозильні вітрини з метою їх встановлення в торгівельному залі користувача та використання для рекламування і реалізації третім особам виключно товарів, що постачаються власником згідно договору поставки, а користувач зобов'язується повернути вказані вітрини власнику після закінчення терміну дії цього договору, а відповідно до п.5.1 цих договорів у випадку використання користувачем вітрини для рекламування чи реалізації третім особам будь-якої продукції (товарів), крім товарів, що постачаються користувачу власником згідно угод на постачання товарів, користувач сплачує на користь власника штраф у сумі 5000 грн.

Аналізом зазначених положень договорів безоплатного користування морозильною вітриною встановлено, що метою їх укладення було рекламування морозива торгової марки «Бетті Аїс», а також оперативне поширення місць збуту такого морозива, що слідує із створенням позивачем для суб'єктів господарювання всіх умов для розміщення такої продукції в місцях продажу.

По своїй природі морозиво, будучи замороженим солодким десертним продуктом, не може зберігатись поза межами морозильної камери, тому для його реалізації такі камери є необхідними. Враховуючи те, що морозильні камери по відношенню до самого морозива, є високовартісними, не кожен суб'єкт господарювання, який здійснює реалізацію такого морозива (у даному разі це переважно фізичні особи-підприємці) може дозволити собі придбати їх у власність, а відповідно не зможе здійснювати і саму реалізацію морозива, що призведе до зменшення доходу у т.ч. і ТОВ «Бетті Аїс України».

Відповідно до ч.1 ст.42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно абз.1-3 ч.1 ст.44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Враховуючи зазначені положення Господарського кодексу України ТОВ «Бетті Аїс Україна», в межах вимог чинного законодавства України, з метою отримання доходу, розроблено схему реалізації морозива, шляхом використання інших суб'єктів господарювання (реалізаторів такого морозива), яким для здійснення реалізації надавались морозильні камери, які зовні містили рекламну атрибутику морозива торгової марки «Бетті Аїс», що слідує із наявних у справі фотоілюстрацій. При цьому суд зазначає, що така схема зменшує витрати позивача (у т.ч. адміністративні) та відповідає вимогам ПК України.

У даному разі, позивачем не виводились з використання у його господарській діяльності 591 морозильні вітрини (камери) та відповідно вони обліковувались на рахунках позивача, як основні засоби, що використовуються у господарській діяльності.

Як зазначалось судом вище, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (в частині їх оскарження) фактично стало, на думку ДПІ, виведення позивачем з використання у господарській діяльності 591 морозильної вітрини (камери), що унеможливлює, згідно вимог ПК України, за рахунок амортизації формувати адміністративні витрати та не надає право вносити до податкового кредиту суми ПДВ сплачені у зв'язку із придбанням такого кредиту.

Так, відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ст.3 Господарського кодексу України господарською діяльністю визначено діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

По природі своєї діяльності позивач здійснював господарсько-торговельну діяльність, під якою відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України розуміється діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Розкриття поняття "допоміжна діяльність", як складової частини діяльності у сфері оптової торгівлі, надано в Наказі Держкомстату України від 23.12.2011 року № 396 "Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності" (далі - Методологічні основи та пояснення). Так, у відповідності до пункту 51 Методологічних основ та пояснень варто розрізняти основний і другорядні види економічної діяльності, з одного боку, і допоміжну діяльність - з іншого. Основний і другорядні види економічної діяльності зазвичай здійснюються за допомогою різних допоміжних видів діяльності, таких як бухгалтерський облік, перевезення, збереження, закупівля, стимулювання збуту, ремонт і технічне обслуговування тощо. Таким чином, допоміжні види діяльності існують винятково для підтримки основної і другорядної діяльності одиниці і полягають у виробництві товарів і наданні послуг, призначених виключно для споживання у рамках цієї одиниці. Методологічні основи та пояснення містять тлумачення щодо застосування секції "О" "Оптова та роздрібна торгівля" чинного класифікатора видів економічної діяльності, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року N 457, та роз'ясняють, що ця секція включає оптову та роздрібну торгівлю (тобто продаж без перероблення) будь-якими видами товарів і надання допоміжних послуг, пов'язаних із торгівлею товарами. Оптова та роздрібна торгівля є кінцевим етапом у реалізації (розподіленні, дистрибуції) товарів, яка включає в себе допоміжні операції в торгівлі, зокрема, такі як зберігання (у т. ч. заморожування та охолодження). Оптовою торгівлею, за змістом вказаних нормативно-правових актів, вважається перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів роздрібним торговцям, підприємствам й організаціям або іншим оптовикам, діяльність агентів чи посередників з купівлі товарів від імені подібних осіб або продажу товарів подібним особам і компаніям. Як зазначено в поясненнях Методологічних основ та поясненнях, до застосування секції "Є" "Оптова та роздрібна торгівля" чинного класифікатора видів економічної діяльності Оптові торговці зазвичай за власний рахунок виконують допоміжні операції, зокрема, збирання (компонування), сортування великих партій товарів, поділ і перефасування товарів меншими партіями (наприклад, фармацевтичних товарів), зберігання, охолодження, доставку й установлення товарів, акції для своїх споживачів, дизайн етикеток тощо. Слід зазначити, що маркетинг також вважається допоміжною діяльністю у сфері оптової торгівлі, оскільки такий вид діяльності спрямований на просування товару на певному ринку шляхом стимулювання його збуту.

Відповідно до п.п.14.1.108 п. 14.1. ст.14 ПК України до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу.

Таким чином, узагальнюючі викладене вище, слід прийти до висновку, що розміщення продукції ТОВ "Бетті Аїс Україна" юридичними та фізичними особами, які закуповують таку продукцію у позивача на підставі наявних договорів поставки з метою її подальшого продажу, в тому числі вроздріб, фактично надають позивачу маркетингові послуги, які полягають у розміщенні виключно товарів позивача у морозильних вітринах, розташованих на власній торгівельній площі в торгівельній мережі вказаних юридичних і фізичних осіб, використовуючи при цьому отримані у безоплатне користування від ТОВ "Бетті Аїс Україна" для цих цілей морозильні камери, які, до того ж, містять на собі рекламне зображення продукції позивача.

Отже, набуття позивачем у власність морозильних вітрин та подальше їх надання у безоплатне користування власним контрагентам з метою просування та збільшення збуту продукції, оптова торгівля яка є основним видом господарської діяльності позивача спрямована на найбільш ефективну організацію поставок такої продукції контрагентам, її рекламу, належне зберігання та її просування на ринку через збільшення в такий спосіб обсягів реалізації, а відтак її доходу.

Основною метою передавання суб'єктам господарювання морозильних вітрин з боку позивача було отримання доходу. Сама передача таких вітрин суб'єктам господарювання заохочувала останніх до співпраці з ТОВ «Беті Аїс Україна», оскільки вони при мінімальних витратах могли розпочати свій бізнес, використовуючи при цьому основні засоби позивача. При цьому суд зазначає, що відповідно до п.4.3 договорів поставки, які зазначені вище, оплата товару покупцем здійснюється не пізніше 14 календарних днів з дня отримання товару, що надає право покупцю розраховуватись за товар після його фактичної реалізації, що також свідчить про послідовну, продуману торгівельну політику на ринку реалізації морозива з боку позивача, яка заохочує суб'єктів господарювання на співпрацю з ним.

Зазначене у своїй сукупності свідчить, як і про наявність повного взаємозв'язку між основною господарською діяльністю позивача у сфері торгівлі морозивом торгової марки "Бетті Аїс" та допоміжним видом господарської діяльності у вигляді використання 591 морозильної вітрини з метою просування на ринку морозива вказаної торгової марки, так і про взаємозв'язок між укладеними позивачем з його контрагентами договором поставки та договором безоплатного користування морозильною вітриною.

У досліджених правовідносинах з боку ТОВ «Бетті Аїс Україна», при передачі морозильних камер суб'єктам господарювання, у кожній окремій операції просліджувалась розумна економічна причина, реалізація якої привела до отримання позивачем доходу, що не заперечується відповідачем. Суд, враховуючи об'єктивні реалії ринку споживчої кооперації, вважає, що ТОВ «Бетті Аїс Україна», використовуючи механізм передачі морозильних камер суб'єктам господарювання, які здійснюють реалізацію його продукції, збільшило кількість своїх покупців та відповідно збільшило розмір доходів.

За таких обставин, суд вважає, до ТОВ «Бетті Аїс Україна» у розумінні ПК України та Господарського кодексу України використовувало, у перевіряємий ДПІ період, 591 морозильну камеру в межах власної господарської діяльності, за результатами якої отримувала доход.

Щодо здійснення нарахування амортизації на основні засоби, суд зазначає наступне.

У відповідності до п.п. г), д) п.п. 138.10.3. п. 138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються: зокрема, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, а також витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона). Виключний перелік витрат, які не включаються до складу витрат з метою оподаткування визначений ст.139 ПК України, в переліку яких відсутні витрати на амортизацію основних засобів, які задіяні у допоміжній господарській діяльності, спрямованій на забезпечення зберігання товарів та просування їх на певному ринку і збільшення їх збуту. При цьому суд зазначає, що відповідно до п.140.5 ст.140 ПК України, установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Поняття "амортизація" наведене в п.п. 14.1.3 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого "амортизація" - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно п. 144.1 ст. 144 ПК України амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Оскільки, 591 морозильні вітрини є майновою інвестицією в статутний капітал ТОВ "Бетті Аїс Україна", як було встановлено судом вище, ТОВ "Бетті Аїс Україна" до складу валових витрат, за період що перевірявся, віднесено суму амортизації нарахованої по основним засобам 4-ї групи (машини та обладнання) на загальну суму 821 950, 00 грн.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 р. (далі - Положення №92) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

У п.4 Положення №92 зазначено, що основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

При цьому, строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством/установою або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством/установою обсяг продукції (робіт, послуг).

Підпунктом 145.1.2 пункту 145.1. ст. 145 ПК України визначено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Судом встановлено, що введення в експлутацію основних засобів 4-ї групи (морозильних вітрин) позивачем підтверджується наказами "Про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів".

Відповідно до п. 144.3 ст. 144 ПК України не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. При цьому термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Як встановлено судом вище, надання морозильних вітрин в користування на підставі укладених договорів поставки та безоплатного користування морозильними вітринами є допоміжним видом діяльності, відтак безпосередньо стосуються основної господарської діяльності ТОВ "Бетті Аїс Україна" та були укладені з метою отримання та збільшення доходу. ТОВ "Бетті Аїс Україна" правомірно та відповідно до положень норм чинного податкового законодавства України здійснено нарахування амортизації на основні засоби в сумі 821950, 00 грн. та відображено таке нарахування у складі адміністративних витрат декларації з податку на прибуток підприємства.

Щодо ПДВ.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, при цьому відповідно п.п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.198.2 ст.198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення досліджуваних правовідносин) для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.8 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

За таких обставин, враховуючи те, що 591 морозильні вітрини використовувались у господарській діяльності позивача, а також відсутність будь-яких ознак дефектності операцій по поставки зазначеного обладнання на митну територію України, слідує, що позивачем правомірно за рахунок сплачених ним сум ПДВ, при придбанні цього обладнання, сформовано податковий кредит.

Таким чином, висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ «Бетті Аїс Україна» п.п. г) п.198.5 ст.198 ПК України, внаслідок чого воно зобов'язано задекларувати податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 392160,00 грн. є протиправними.

Відповідно до пп.14.1.157 п.14.1 ПК України податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи.

Як зазначалось судом, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у зв'язку з тим, що на її думку позивачем використовувалися морозильні камери поза межами власної господарської діяльності. Однак судом вище встановлено, що зазначені висновки ДПІ є неправомірними, а тому податкові повідомлення-рішення від 07.08.2014 р. №№0003562201, 0003552201, 0003582201, в частині їх оскарження, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього, пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з ПДВ. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. При цьому з урахуванням норм ст.ст.61,44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Позивач по справі обґрунтовано довів свої вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень в частині їх оскарження, а ДПІ не надала суду доказів, які б свідчили про порушення ТОВ "Бетті Аїс Україна" вимог ПК України.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бетті Аїс Україна" до Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2014 р. №0003562201, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 917429,00 грн., в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 821950,00 грн., №0003552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 106985 грн. 00 коп., №0003582201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 306572,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 76643,00 грн. - підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.94 КАС України суд повертає позивачеві сплачений ним судовий збір у сумі 487,20 грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бетті Аїс Україна" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003562201 від 07.08.2014 р., яким товариству з обмеженою відповідальністю "Бетті Аїс Україна" Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 917429 (дев'ятсот сімнадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 00 коп. у частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 821950 (вісімсот двадцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003582201 від 07.08.2014 р., яким товариству з обмеженою відповідальністю "Бетті Аїс Україна" Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 306572 (триста шість тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 76643 (сімдесят шість тисяч шістсот сорок три) грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003552201 від 07.08.2014 р., яким товариству з обмеженою відповідальністю "Бетті Аїс Україна" Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 106985 (сто шість тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., з них за основним платежем 85588 (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 21397 (двадцять одна тисяча триста дев'яносто сім) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бетті Аїс Україна" (код ЄДРПОУ 37533051) судові витрати у вигляді сплаченого платіжним дорученням №2806 від 13.08.2014 р. судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.В. Анісімов

У судовому засіданні 12 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову складено в повному обсязі 17 вересня 2014 року .