Постанова № 40519382, 10.09.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 року справа № 823/2404/14

м. Черкаси

11 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Паламара П.Г.,

при секретарі - Шоколенко Т.М.,

за участю представника відповідача Барабаш О.П. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агровет Атлантик» до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровет Атлантик» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним наказу від 26.06.2014р. №201 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агровет Атлантик» з питань взаємовідносин з ТОВ «ЮКЕЙ ГРУП» за період лютий 2014 року та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000572200 від 24.07.2014р. щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що вважає протиправним наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з огляду на порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України, щодо підстав для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями не погоджується,вважає їх протиправними з огляду на те, що висновки викладені в акті перевірки є незаконні, не підтверджуються даними первинних документів та зроблені на підставі припущень, факт господарських відносин та виконання договірних зобов'язань в повному обсязі підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, а тому вони підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агровет Атлантик» зареєстроване як юридична особа Монастирищенською районною державною адміністрацією Черкаської області 14.04.2006р. за №10121020000000199, ідентифікаційний код 34323885.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Христинівської ОДПІ від 26.06.2014 року № 201, на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПКУ), посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Агровет Атлантик» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських відносинах із платником податків ТОВ «Юкей Груп» за період за лютий 2014р., їх реальності та повноти відображення в обліку, про що складено акт від 11.07.2014 року №78/23-20-22-041/34323885.

В акті зроблено висновок щодо порушення ТОВ «Агровет Атлантик»:

1. вимог п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2014 року на суму 62797 грн.;

2. документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Агровет Атлантик» (код 34323885) із ТОВ «Юкей Груп» (код 37275735) за лютий 2014р. на загальну суму ПДВ - 180711 грн. та контрагента - покупця ТОВ «Філдес Україна» (код 36426518) на загальну суму ПДВ 117914.

Не погоджуючись з висновком акту перевірки позивач 17.07.2014 року подав заперечення до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Рішенням відповідача від 23.07.2014 року № 2090/10 заперечення позивача залишено без задоволення, а висновок акту перевірки залишено без змін.

24.07.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000572200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 94 196, 00 грн., із яких 62 797, 00 грн. основний платіж та 31 399,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПКУ).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон України №996).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України № 996 - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підтвердження реальності вчинених операцій й виконання господарських зобов'язань щодо отримання товару ТОВ «Агровет Атлантик» надано суду та досліджено договір ТОВ «Юкей Груп» (постачальник) та ТОВ «Агровет Атлантик» (покупець) № 389 від 27.01.2014р., відповідно до якого постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму. Поставка товару здійснювалася на підставі видаткових накладних від 26 лютого 2014р. №91, від 27 лютого 2014р. №92, від 28 лютого 2014р. №93, податкових накладних за порядковим № 91 від 26.02.2014р., №92 від 27.02.2014р., №93 від 28.02.2014р., товарно-транспортними накладними №2602 від 26.02.2014р., №2702 від 27.02.2014р., №2802 від 28.02.2014р.

Оплату за отриманий товар позивачем проведено перерахуванням коштів на рахунок постачальника ТОВ «Юкей Груп», що підтверджується платіжним дорученням №14 від 03 березня 2014 року на суму 43 500 грн. 00 коп., №53 від 20 березня 2014 року на суму 30 000 грн. 00 коп., №60 від 21 березня 2014 року на суму 30 000 грн. 00 коп. та №73 від 25 березня 2014 року на суму 48 426 грн. 60 коп.

Отже, ТОВ «Агровет Атлантик» та ТОВ «Юкей Груп» належним чином оформили договірні правовідносини, первинні документи бухгалтерської й податкової звітності.

ТОВ «Юкей Груп» зареєстроване як юридична особа 22.09.2010 року (код ЄДРПОУ 37275735).

Крім того, позивачем надано суду та досліджено договір ТОВ «Агровет Атлантик» (постачальник) та ТОВ «Фідленс - Україна» (покупець) № 01/03/2012 від 29.02.2012р., відповідно до якого постачальник продає, а покупець купує на умовах даного договору товар, найменування, кількість, асортимент, ціна та умовах поставки («Інкотермс») визначаються додатково. Виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними № ПП 000000347 від 26.02.2014р., № ПП 000000350 від 28.02.2014р., податковою накладною від 26.02.2014р. №148.

Факт розрахунку ТОВ «Фідленс - Україна» за отримання товару від ТОВ «Агровет Атлантик» підтверджується платіжними дорученнями №162 від 03.03.2014р., №180 від 04.03.2014р., № 198 від 05.03.2014р., №226 від 07.03.2014р., №231 від 11.03.2014р., №332 від 20.03.2014р., №10018 від 21.03.2014р., №349 від 21.03.2014р., №360 від 24.03.2014р., №410 від 25.03.2014р., №427 від 25.03.2014р., №468 від 26.03.2014р., №469 від 26.03.2014р.

Отже, судом встановлено, що умови укладених договорів № 389 від 27.01.2014р. та № 01/03/2012 від 29.02.2012р. виконані, про що свідчать первинні податкові та бухгалтерські документи.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідно до п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України несе платник податків. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до ст. 47 ПКУ відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за наявності у ТОВ «Агровет Атлантик» первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за перевіряємий період, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним на скасування наказу.

На виконання вимог оспорюваного наказу позивачем на запит відповідача надано витребувані документи щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Юкей Груп» без заперечень.

На час розгляду справи документальну позапланову невиїзну перевірку, призначену наказом, проведено, за її наслідками складено відповідний акт про результати перевірки.

Суд зазначає, що наказ Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області від 26.06.2014р. №201 вичерпав свою дію, а тому не підлягає скасуванню.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 ст.94 КАС України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 9, 69-70, 86, 94, 97, 122, ст.ст.158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 24.07.2014 року № 0000572200.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агровет Атлантик» сплачений судовий збір в сумі 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 39 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлений 15 вересня 2014 року