Постанова № 40519364, 15.09.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 вересня 2014 р. № 820/12550/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Абоян І.І.,

за участі:

представника позивача - Мельниковой О.О.,

представника відповідача - Коваленко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс" (далі - ТОВ "Стройсервис-Плюс"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000222220 від 22.05.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим на підставі висновків акту перевірки №1178/20-36-22-03-07/35243565 від 07.05.2014 року. Позивач вважає, що висновки податкового органу в частині нереальності господарських відносин з ТОВ «Будконструкція-2012» та «ТОВ «Асток-Інвест» та спірне податкове повідомлення-рішення були прийняті без достатніх правових підстав. При цьому, позивач посилається на те, що між ним та ТОВ «Будконструкція-2012», «ТОВ «Асток-Інвест» існували реальні господарські відносини, які полягали у виконанні робіт за договором на виконання субпідрядних робіт. Зазначені господарсько-правові відносини були оформлені згідно чинного законодавства, а тому, на думку позивача, він мав право включити до податкового кредиту грошову суму, яка обчислюється виходячи із цих господарсько-правових відносин. Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню. При цьому зазначив, що під час проведення перевірки позивача встановлено порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за березень 2013р. - 69237,25 грн. та за серпень 2013р. - 89827,02 грн. Представник відповідача посилався на висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, якими встановлено відсутність реального здійснення цими підприємствами господарських операцій. Крім того, представник відповідача посилався на те, що транспортування будівельних матеріалів, придбаних на виконання замовлених послуг, здійснено на адресу офісу підприємства, а не по місцю виконання робіт або місця зберігання цих матеріалів. Також, посилався на те, що згідно акту приймання виконаних будівельних робіт №15 до договору №85 будівельні роботи прийняті раніше (17.12.2012р.), аніж вони були здані (14.03.2013р.). Таким чином, на думку відповідача, відповідні суми не можуть включатися позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Отже, податковий орган вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "Стройсервис-Плюс" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.08.2007 р., код ЄДРПОУ 35243565, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 34 том 1), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 29-30 том 1), перебуває на обліку як платник податків в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами по справі.

На підставі направлення від 28.04.2014 року №747, наказу від 23.04.2014 року №649 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Стройсервис-Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Будконструкція-2012» за період березень 2013р. та ТОВ «Асток-Інвест» за період серпень 2013р., за результатами якої складено акт №1178/20-36-22-03-07/35243565 від 07.05.2014 року (а.с. 14-28 том 1).

Висновками акту перевірки №1178/20-36-22-03-07/35243565 від 07.05.2014 року встановлені порушення позивачем: п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за березень 2013р. - 69237,25 грн. та за серпень 2013р. - 89827,02 грн.

На підставі вищезазначених висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000222220 від 22.05.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 238598,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 159065,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 79533,00 грн. (а.с. 12-13 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини включення до складу податкового кредиту у березні та у серпні 2013 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Будконструкція-2012» та «ТОВ «Асток-Інвест», за відсутності факту реально вчинених господарських операцій.

Вищевикладені обставини, на думку відповідача, призвели до заниження податку на додану вартість за березень 2013р. в сумі 69237,25 грн. та за серпень 2013р. в сумі 89827,02 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону № 996, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують, факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення) первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих робіт з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Стройсервис-Плюс" та ТОВ «Асток-Інвест» було укладено договір на виконання субпідрядних робіт № 11/1-СП від 03 липня 2013 року (а.с. 49-52 том 1).

Відповідно до цього договору субпідрядник в особі ТОВ «Асток-Інвест» зобов'язався виконати капітальний ремонт монументального комплексу по пр. Леніна.

Матеріали для виконання ремонтних робіт передавались субпідряднику ТОВ "Стройсервис-Плюс" за актом здачі-приймання матеріалів від 03.07.2013 року до договору на виконання субпідрядних робіт № 11/1-СП (а.с. 75-76 том 1).

В підтвердження виконання робіт позивачем надано до суду акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року, складені та підписані сторонами договору 15.08.2013 року (а.с. 79-81, 86-88, 93-95, 100-102, 107-109, 116-118, 124-126, 132-134, 139-141, 147-150 том 1).

До вказаного договору було складено договірні ціни на капітальний ремонт, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) (а.с. 53-74, 77-78, 82-85, 89-92, 96-99, 103-106, 110-115, 119-123, 127-131, 135-138, 142-146, 151-154 том 1).

Також були виписані податкові накладні № 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 від 15.08.2013 року на загальну суму 538962,10 грн., в т.ч. ПДВ - 89827,01 грн. (а.с. 111-120 том 2).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту за відповідний період, що не заперечується сторонами по справі.

В підтвердження проведення розрахунків між ТОВ «Стройсервис-Плюс» та субпідрядником у безготівковій формі позивачем надано до суду витяг з реєстру розрахункових документів (а.с. 126 том 2), з якого вбачається, що на час проведення перевірки сума розрахунку склала - 333883,75 грн.

Також, між ТОВ "Стройсервис-Плюс" та ТОВ «Будконструкція-2012» було укладено субпідрядний договір № 85/1-С від 12 лютого 2013 року (а.с. 155-158 том 1).

Відповідно до цього договору субпідрядник в особі ТОВ «Будконструкція-2012» зобов'язався виконати капітальний ремонт скверу по вул. 23-го Серпня.

Матеріали для виконання ремонтних робіт передавались субпідряднику ТОВ "Стройсервис-Плюс" за актом здачі-приймання матеріалів від 12.02.2013 року до договору на виконання субпідрядних робіт № 85/1-С (а.с. 48-50 том 2).

В підтвердження виконання робіт позивачем надано до суду акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 року, складені та підписані сторонами договору 14.03.2013 року (а.с. 53-57 том 2, а.с. 66-69, 75-81, 93-96, 102-105 том 2).

До вказаного договору було складено договірні ціни на капітальний ремонт, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) (а.с. 159-200 том 1, а.с. 1-47, 51-52, 58-65, 70-74, 82-92, 97-101, 106-110 том 2).

Також були виписані податкові накладні № 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 від 15.08.2013 року на загальну суму 538962,10 грн., в т.ч. ПДВ - 89827,01 грн. (а.с. 111-120 том 2).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту за відповідний період, що не заперечується сторонами по справі.

В підтвердження проведення розрахунків між ТОВ «Стройсервис-Плюс» та субпідрядником у безготівковій формі в повному обсязі позивачем надано до суду витяг з реєстру розрахункових документів (а.с. 126 том 2).

На підтвердження пов'язаності отриманих робіт від ТОВ «Будконструкція-2012» та «ТОВ «Асток-Інвест» з власною господарською діяльністю позивачем надані відповідні документи з контрагентом - замовником - Департаментом комунального господарства Харківської міської ради, а саме: Генеральний договір на закупівлю робіт за державні кошти №11 від 06.02.2013 року (а.с. 129-134 том 2) разом з календарним планом, графіком виконання робіт, протоколом угоди про договірну ціну, договірними цінами, розрахунками витрат, локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів, довідкою про вартість виконаних робіт та витрат, актом приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 129-250а том 2); Генеральний договір №85 від 16.09.2010 року (а.с. 26-31 том 3) разом з додатковими угодами, повідомленням про акцепт пропозиції конкурсних торгів, календарним планом, графіком виконання робіт, протоколом угоди про договірну ціну, договірною ціною, розрахунками витрат, локальним кошторисом, підсумковими відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних робіт та витрат, актами приймання виконаних будівельних робіт, виписками з банку (а.с. 1-24, 26-74, 172-174, 233-235б том 3).

Дослідивши субпідрядні договори, укладені позивачем з ТОВ «Будконструкція-2012» та «ТОВ «Асток-Інвест», та надані позивачем документи на підтвердження реальності вказаних господарських операцій, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

З наданих позивачем до суду актів приймання виконаних будівельних робіт вбачається, що субпідрядні роботи ТОВ «Будконструкція-2012» та «ТОВ «Асток-Інвест» були виконані у березні та серпні 2013 року, акти приймання виконаних будівельних робіт підписані 14.03.2013 року та 15.08.2013 року відповідно (а.с. 79-81, 86-88, 93-95, 100-102, 107-109, 116-118, 124-126, 132-134, 139-141, 147-150 том 1, а.с. 53-57 том 2, а.с. 66-69, 75-81, 93-96, 102-105 том 2).

Між тім, акти приймання виконаних будівельних робіт з генеральним підрядчиком складені та підписані за липень 2013 року та грудень 2012 року, тобто раніше ніж виконані субпідрядні роботи (а.с. 238-243 том 2, а.с. 1-4, 12-16, 44-50 том 3).

Крім того, з досліджених у судовому засіданні документів наданих позивачем на підтвердження закупівлі будівельних матеріалів необхідних для виконання замовлених робіт у ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, а саме: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (а.с. 103-115, 175-216, 223-225а том 3), вбачається, що будівельні матеріали були доставлені на адресу: 61044, м. Харків, пр. Московський, 259.

У судовому засіданні представником позивача зазначено, що також вбачається зі змісту акту перевірки, що за адресою: 61044, м. Харків, пр. Московський, 259, знаходиться офіс підприємства на другому поверсі, що є також його податковою адресою.

Проте, доказів транспортування зазначених будівельних матеріалів на адресу проведення будівельних робіт, а також доказів розвантаження та оприбуткування цих матеріалів, позивачем до суду не надано.

Представник позивача в судовому засіданні не зміг надати пояснення, яким чином закуплені будівельні матеріали розвантажувались за адресою офісу підприємства та транспортувались на адресу проведення будівельних робіт, враховуючи їх обсяг закупівлі та характеристики цих матеріалів.

Податкові накладні, платіжні доручення є необхідними, але не вичерпаними документами для підтвердження факту здійснення господарських операцій за цими договорами оскільки, як вже зазначено судом, дії з перерахування позивачем коштів без фактичного отримання послуг (робіт) та відсутності об'єктивних умов для їх виконання виключають встановлені законом підстави на віднесення до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Між тим, як встановлено податковим органом у рамках заходів з проведення зустрічного контролю по контрагентам позивача встановлено відсутність основних фондів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для виконання спірних будівельних робіт.

Крім того, позивачем не надано доказів неможливості власними силами виконати спірні роботи та доцільності придбання цих робіт саме у ТОВ "Грифон Буд" та ТОВ фірма "Максвел".

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані докази не доводять реальність операцій за договорами субпідряду позивача з ТОВ «Будконструкція-2012» та «ТОВ «Асток-Інвест».

Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо.

Проте, надані до суду первинні (бухгалтерські) документи не доказують наявність реального здійснення вказаних господарських операцій з ТОВ «Будконструкція-2012» та «ТОВ «Асток-Інвест», фактичного руху активів та зміни у власному капіталі.

Відсутність документального підтвердження належними первинними документами господарських операцій з ТОВ «Будконструкція-2012» та «ТОВ «Асток-Інвест» свідчить про правомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням.

Крім того, з акту перевірки позивача вбачається, що при проведенні перевірки податковим органом були враховані висновки актів від 13.02.2014 року №488/26-55-22-07/38239950, акт від 28.01.2014 року №53/20-33-22-03-07/14083774 (а.с. 122-165 том 3) про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, якими встановлено відсутність реального здійснення цими підприємствами господарських операцій, відсутність об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів (робіт, послуг), податкові накладні на продаж товарів (робіт, послуг) ТОВ «Асток-Інвест» не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, що вказує на те, що підприємство (його посадові особи) не могло здійснювати господарську діяльність з постачання товарів, здійснення робіт та послуг, що саме унеможливлює виконання замовлених послуг по капітальному ремонту.

Доказів спростування вказаних висновків або визнання протиправними дій податкових органів щодо проведення вказаних зустрічних звірок контрагентів до суду не надано.

Суд не приймає до уваги надану позивачем постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 року по справі №804/3317/14 (а.с. 225б-232 том 3), якою визнано протиправними дії Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо коригування (виключення) на підставі акту від 28.01.2014 року №53/20-33-22-03-07/14083774 з електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» та інших електронних баз та систем даних, суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Асток-Інвест» у податкових деклараціях за період липень 2013 р. - жовтень 2013 р. - оскільки вказана постанова не набрала законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяв в порядку, на підставі та межах повноважень, передбачених законом, вимоги позивача про його скасування є необґрунтованими, через що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18.09.2014 року.

Суддя Піскун В.О.