Вирок № 40517426, 12.09.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №1-кп/760/765/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого -судді Зелінської М.Б.

при секретарі Данової Д.В.

за участю прокурора Рибалка І.А.

за участю захисника ОСОБА_1

за участю обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості відносно

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого директором ТОВ «Сієста Капітал», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого,

кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ст.198 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 03.06.2014 року приблизно о 16:30 годині, перебуваючи за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 125, зустрівся із своїм наглядно знайомим на ім'я ОСОБА_6. Під час зустрічі з ОСОБА_6, останній повідомив ОСОБА_2, про те, що в його користуванні перебуває викрадений автомобіль марки «Toyota Land Cruiser 200», д/н НОМЕР_1, сірого кольору, 2009 року випуску, який знаходиться в гаражному кооперативі «Берізка», що за адресою: АДРЕСА_3 та запропонував ОСОБА_2, придбати вказаний автомобіль. Після чого 04.06.2014 року приблизно о 16:00 годині, ОСОБА_2, достовірно знаючи, що автомобіль марки «Toyota Land Cruiser 200», д/н НОМЕР_1, сірого кольору, 2009 року випуску, здобутий злочинним шляхом, прибув за адресою: АДРЕСА_3 в приміщення гаражу НОМЕР_2, для огляду автомобіля, де оглянувши вказаний автомобіль вирішив його придбати. Вийшовши з приміщення вказаного гаражу ОСОБА_2, вирішив зателефонувати та повідомити про купівлю автомобіля, але в цей час останній був помічений працівниками органів внутрішніх справ та не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як був затриманий з викраденим майном працівниками органів внутрішніх справ.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.15, ст.198 КК України, тобто не закінчений замах на придбання майна, яке здобуте злочинним шляхом, але кримінальне правопорушення ним не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як він не вчинив усі дії, які вважав необхідним для доведення кримінального правопорушення до кінця.

27 серпня 2014 року між старшим прокурором прокуратури Солом'янського району м. Києва Набруско Я.В. якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні за № 12014100090004747 та обвинуваченим ОСОБА_2 укладена угода про визнання винуватості.

Згідно зазначеної угоди, ОСОБА_2 повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ст. 198 КК України, в повному обсязі підозри та зобов'язався : беззастережно визнати обвинувачення у вчиненні злочинів у судовому провадженні;

Також, вказаною угодою сторони погодились на призначення ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст. 15, ст. 198 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробуванням - іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України - при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Відповідно до ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України, в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбаченої статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди.

Так, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України віднесений до категорії середньої тяжкості, а отже угода відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 цілком розуміє положення п.1. ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогами Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_2 погоджується на призначення узгодженого сторонами покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_2

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2

Долю речових доказів визначити у відповідності із ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду від 27 серпня 2014 року у кримінальному провадженню за № 12014100090004747 про визнання винуватості, укладену між старшим прокурором прокуратури Солом'янського району м. Києва Набруско Я.В. та обвинуваченим ОСОБА_2

Визнати винним ОСОБА_2 за ч.3 ст. 15, ст. 198 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробуванням - іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати за проведення трасологічної експертизи №34 від 13.06.2014 року, яка становить 1179,36 грн; дактилоскопічної експертизи №144/д від 20.06.2014 року, яка становить 393,12 грн.; дактилоскопічної експертизи №172/д від 27.07.2014 року , яка становить 393,12 грн, загальною сумою в розмірі - 1965,60 грн.

Речові докази: - технічний паспорт на автомобіль та ключі від автомобіля марки «Toyota Land Cruiser 200», які передано під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_4 - залишити у розпорядженні власника;

- слід папілярного узору, чотири сліди структури матеріалу, які долучено до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;

-мобільний телефон марки « Самсунг» - повернути власнику.

- автомобіль «Mitsubishi Outlander», який передано під зберігальну розписку ОСОБА_5 - залишити у розпорядженні власника.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору .

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження які не був присутній в судовому засіданні.

Суддя: