Постанова № 40516172, 16.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6054/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Вівдиченко Т.Р., Твердохліб В.А.

при секретарі: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЕЛІТАЖ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЕЛІТАЖ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та рішення, скасування результатів перевірки та податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЕЛІТАЖ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Альтаір Компані» за період з 01 січня 2011 року по 01 вересня 2013 року; скасування результатів перевірки, викладених в акті від 27 грудня 2013 року № 2575/22-08/37078879; скасування податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2014 року № 0005902213.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ТОВ «ГРАНДЕЛІТАЖ» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено перевірку ТОВ «Гранделітаж» за результатами якої 27 грудня 2013 року складено акт перевірки відповідно до якого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати у бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від»ємного значення попереднього звітного періоду на суму 743 782 грн, у т.ч.: за лютий 2013 року - 630 грн; березень 2013 року - 156239 грн; квітень 2013 року 93572 грн; травень 2013 року 131317 грн; червень 2013 року 201942 грн; липень 2013 року 114767 грн; серпень 2013 року 44313 грн, чим порушено п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 ПК України.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2014 року №0000582208, яким позивачу визначено грошове зобов»язання з ПДВ у розмірі 743 782 грн за основним платежем та у розмірі 185 947 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, проте збільшено платіж з ПДВ на 9 346 грн та штрафні санкції на 2 336,50 грн.

У зв»язку з цим, 18 квітня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу визначено грошове зобов»язання з ПДВ у розмірі 753 128 грн за основним платежем та у розмірі 188 283 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов»язань внаслідок чого відбувається зменшення власного капталу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу ( п.138.2 ст.138 ПК).

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бух обліку та нарахування податку (пп.139.1.9, п.139.1 ст. 139 ПК).

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У п.201.1 ст. 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Із акта перевірки вбачається, що податкова перевірка ТОВ «Гранделітаж» проводилась по взаємовідносинах з ТОВ «Каліон», ТОВ «Каперсбуд» та ТОВ «Альтаір Компані».

Із матеріалів справи вбачається, що протягом 2012-2013 років позивач укладав з товариствами ряд господарських договорів.

Так, 06.11.2012 року між позивачем та ТОВ «Каліон» укладено договір субпідряду №06-11/12 відповідно до якого генпідрядник (позивач) доручає і оплачує, а субпідрядник (ТОВ «Каліон») приймає зобов»язання по виконанню будівельно-монтажних робіт із матеріалів генпідрядника на об»єкті: будівництво третьої черги мікрорайону житлових будинків і громадських будинків у м. Вишневе, Київської області, вул. Л.Українки, вул. Святошинська. Повний склад та обсяги робіт визначені договірною ціною, що є додатком № 1 до договору.

06 лютого 2013 року, 01 квітня 2013 року, 03 червня 2013 року позивач уклав аналогійні договори з ТОВ «Каліон» на тих же умовах, що і перший договір не об»єкті будівництва третьої черги мікрорайону житлових будинків і громадських будинків у м. Вишневе, Київської області, вул. Л.Українки, на улаштування фасаду на об»єкті «офісна будівля по вул. Сирецька,9 у м. Києві. Договірна ціна визначена додатком №1 до договору договір субпідряду №06-02/13 з ТОВ «Каліон»

Для підтвердження виконання умов договору позивачем до справи було долучено акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та витрати, копії платіжних доручень щодо перерахування грошових коштів контрагентами за виконані роботи.

01 липня 2013 року між позивачем та ТОВ «Альтаір Компані» укладено договір субпідряду №01-07/13 відповідно до якого субпідрядник прийняв на себе зобов»язання по виконанню будівельно-монтажних робіт на об»єкті м. Вишневе, вул. Святошинська, Л. Українки, Київської області.

01 серпня 2013 року між позивачем та ТОВ «Альтаір Компані» укладено договір субпідряду №01-18/13 відповідно до умов якого субпідрядник прийняв зобов»язання виконати будівельно-монтажні роботи із матеріалів Генпідрядника на об»єкті житлова та культурно-побутова забудова по вул. Метрологічній м. Київ, житловий будинок №110.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем долучено до справи заявки на матеріали на об»єкті по вул. Л. України у м. Вишневому та по вул. Метрологічній у м. Києві, звіт № 1 від 30 серпня 2013 року про використання матеріалів генпідрядника, акти передачі матеріалів між позивачем та ТОВ «Альтаір Компані», звіт № 2 від 30 вересня 2013 року про використання матеріалів генпідрядника, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Крім того, позивачем надано, а судом досліджено копії ліцензій Державної архітектурно-будівельної інспекції України, виданих ТОВ «Каліон» та ТОВ «Альтаір Компані», які надають право займатись господарською діяльністю, пов»язаною із створенням об»єктів архітектури, у т.ч. будівельні та монтажні роботи.

На момент укладання договорів та їх виконання обидва товариства були зареєстровані як юридичні особи та як платники ПДВ, що підтверджується долученими до справи виписками із ЄДРПОУ та податкового органу.

10 квітня 2013 року між позивачем «Капексбуд» укладено договір поставки №10-04/13 на поставку будматеріалів, найменування, кількість та ціна яких вказана в специфікаціях, рахунках-фактурах та видаткових накладних.

В якості доказу виконання умов зазначеного договору позивач надав видаткові накладні на придбання будматеріалів у яких зазначено їх найменування, кількість та ціна, податкові накладні, журнал-ордер і відомість по рахунках 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками.

На момент укладання договору та його виконання товариство було зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з ЄДР.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, укладенню всіх договорів з зазначеними вище товариствами передарували укладення договір з іншими товариствами на виконання позивачем робіт по влаштуванню фасадів будинків по вул. Л. України, вул. Святошинській у м. Вишневому, по вул. Метрологічній у м. Києві, тощо.

Так, 05.03.2013 року між позивачем та ТОВ «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» укладено договір № 2-05-03/13 за умовами якого позивач власними або залученими силами зобов»язується виконати роботи по облаштуванню фасадів секцій Г-13, Д-14 та Г-15 на об»єкті по вул. Л. Українки у м. Вишневе Київської області.

23 січня 2012 року між позивачем та вищезазначеним товариством укладався аналогічний договір підряду № 201-20.12 щодо об»єкту по вул. Л. України у м. Вишневе.

27 червня 2011 року укладено договір позивачем з ТОВ «КСМ-Груп», предметом якого є об»єкт житлова культурно-побутова забудова по вул. Метрологічній у м. Києві.

Відповідно до декларацій про готовність об»єків до експлуатації, житлові будинки по вул. Л. Українки та по вул. Святошинській у м. Вишневе був прийнятий в експлуатацію, що свідчить про виконання всіх робіт по його будівництву, у т.ч. і робіт, які виконувались позивачем.

Крім того, позивачем надано і інші документи, що були долучені та досліджені судом та, які свідчать про реальність господарських операцій по укладених позивачем та його контрагентами господарських договорів на виконання будівельних робіт за перевіряємий податковим органом період.

Що стосується вироку Солом»янського районного суду м. Києва від 01.04.2014 року відносно ОСОБА_2, яким було останню засуджено за фіктивне підприємство, в т.ч. і щодо ТОВ «Альтаір Компані», то колегія суддів вважає, що він не може бути доказом того, що позивач не здійснював господарської діяльності, пов»язаної з договірними відносинами з даним та іншими товариствами.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є недійним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам и 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд не вбачає підстав, визначених чинним цивільним законодавством, для визнання недійсними (нікчемними) правочинів, що укладались між позивачем та його контрагентами. Доказів, які б свідчили про недійсність договорів, відповідачем не надано.

Крім того, податковий орган не надав доказів, які б свідчили, що позивачу було відомо про виявлені в діяльності ТОВ «ВКФ «Мілана» порушення.

Так, у справі «Булвес»АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини визнав що платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про низ знати.

Порушення кримінальної справи та вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 17 квітня 2014 року та повідомлення про зміну підозри від 10 червня 2014 року відносно керівника ТОВ «Грантделітаж» ОСОБА_3 за ст. 212 ч.2 КК України, колегія суддів вважає не може слугувати доказом відсутності господарської діяльності у товаристві по взаємовідносинах з ТОВ «Каліон», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Альтаір Компані» стосовно виконання договорів, укладених у перевіряємому періоді, оскільки, як зазначено вище судом, в ході розгляду справи встановлено виконання умов договорів.

Крім того, колегія суддів враховує, що на час розгляду даної справи вирок суду відносно ОСОБА_3, яким би встановлено вину останнього у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 ч 2 КК України, а також встановлено обставини вчиненого злочину, у т.ч. і ті, які вказані у повідомленні, відсутній. Тому, вказана підозра, а також покази свідків, що надавались в ході досудового слідства, не можуть бути визнані доказами у даній справі та прийняті до уваги.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позивач повністю підтвердив факт здійснення ним господарської діяльності з контрагентами ТОВ «Каліон», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Альтаір Компані», а отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог. В цих підстав, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ «Гранделітаж» задовольнити, постанову суду в частині вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення скасувати та ухвалити в цій частині нову про задоволення позову.

В решті постанова суду першої інстанції є правильною і законною, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, перевірка податковим органом проводилась на підставі наказу від 17 грудня 2013 року №1640, копія якого разом з повідомленням від 17.12.2013 року про початок проведення перевірки була направлена на адресу позивача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Перевірка призначалась у зв»язку з отриманням відповідачем податкової інформації стосовно фактів, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, а також за наслідками перевірок інших платників податків.

Згідно пп. 20.1. 4 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України зазначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: пп. 78.1.1 - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, суд першої інстанції надав правильну оцінку даним правовідносинам та вірно відмовив у задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача.

Правильними є висновки суду першої інстанції і щодо вимог позивача про скасування результатів , викладених в акті перевірки.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, акт перевірки та внесені до нього дані є лише засобом документування дій контролюючого органу, тобто акт є службовим документом, у якому зафіксовано відповідні порушення податкового законодавства і не може вважатись рішенням органу владних повноважень, який породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов»язки.

Крім того, відповідно до п.86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Згідно ст. 198,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення та прийняття в цій частині нової постанови про задоволення позову .

В іншій частині постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЕЛІТАЖ» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 року скасувати в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення та ухвалити в цій частині нову постанову наступного змісту.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18 квітня 2014 року №0005902213.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Вівдиченко Т.Р.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 18 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Твердохліб В.А.