Ухвала суду № 40516157, 17.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3932/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.10.13 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Белактріс» звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.02.2013 року № 0000112203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2013 року №0000112203 в частині нарахування суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 345 796 грн. 50 коп., з яких: 230 531 грн. - за основним платежем; 115 265 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Броварська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Оксі Консалтинг» та ПП «Київжитлоспецсервіс» за період з 01.03.2012 року по 30.11.2012 року, за результатами якої складено акт від 07.02.2013 року № 86/22-5/35612272.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог:

п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 392102 грн., в т.ч.: у серпні 2012 року на 230531 грн., у жовтні 2012 року на 28229 грн., у листопаді 2012 року на 133342 грн.;

ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.;

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 18.02.2013 року № 0000112203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 588 153 грн.

Підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість, у перевіряємий період, слугували висновки відповідача, що укладені позивачем з контрагентами правочини не мали реального характеру, а надані первинні документи не підтверджують реальність проведення господарських операцій.

В основу висновків, щодо взаємовідносин позивача з контрагентами було покладено:

акти ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №501/3-22-30-36557181 від 01.08.2012 року та №681/3-22-30-36557181 від 10 жовтня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Київжитлоспецсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків»;

акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19 грудня 2012 року №5560/22-4/38106194 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оксі Консалтинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будасістентс» за серпень 2012 року»;

Так, з метою виконання умов контракту від 02.02.2012 року № 21/2012 із державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України (щодо прокладання зовнішніх інженерних мереж) та договору від 22.09.2011 року № 22/09-2011 із товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Інтеб» (виконання робіт по влаштуванню трубних переходів методом горизонтально-спрямованого буріння), позивачем було укладено договори із ТОВ «Оксі Консалтинг» та ПП «Київжитлоспецсервіс».

В свою чергу, між позивачем (замовник) та ТОВ «Оксі Консалтинг» (підрядник) було укладено договір підряду на виконання підготовчих будівельних робіт від 16 серпня 2012 року №01/08, за умовами якого підрядник зобов'язується своїми силами і засобами на свій ризик виконати та здати в установлені строки роботи по капітальному будівництву на об'єкті «База технічного обслуговування на землях Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області». Договірна ціна вартості робіт є твердою та визначена додатками до договору.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії наступних документів: довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року; акт приймання виконаних будівельних робіт № 1/08 за серпень 2012 року, локальний кошторис № 2-1-1, № 2-1-2, № 2-1-3; підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна; банківські виписки.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «Оксі Консалтинг» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 17 серпня 2012 року №17/08/12-1, відповідно до якого продавець у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар (бентоніт, труби та інші товари). Ціна товару визначається в додатку, згідно виставленого рахунку-фактури.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано копії таких документів: рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні.

Окрім того, між тими самими сторонами було укладено договір оренди від 16.08.2012 року № 16/08/2012, відповідно до якого орендодавець (ТОВ «Оксі Консалтинг») зобов'язується передати орендарю (позивач) у тимчасове платне користування-оренду: кран на автомобільному ходу вантажопідйомністю 10 тонн, машину поливально-мийну (цистерна КАМАЗ), машину ілососну КО-505А (викачування бурового розчину) для використання в господарській діяльності орендаря.)

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано: рахунки на оплату послуг, акт надання послуг, податкова накладна.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Оксі Консалтинг» (виконавець) було укладено договір про надання автотранспортних послуг від 01 жовтня 2012 року № 10/01, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати послуги автомобілів бортових, вантажопідємністю до 5 т., а саме - ЗИЛ 130, реєстраційний номер НОМЕР_2, з водіями виконавця на об'єкті замовника, розташованого за адресою: м. Київ, Печерський район, на перетині б-ру Дружби Народів та Наддніпрянського шосе.

На підтвердження виконання зазначеного договору, позивачем надано копії таких документів: рахунок на оплату; акт надання послуг; податкова накладна.

Позивачем разом із товарно-транспортними накладними додано копії подорожніх листів. Також позивачем подано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 та акт звіряння взаємних розрахунків із таким суб'єктом господарювання та засвідчену копію книги обліку довіреностей за 2008-2013 роки.

З метою підтвердження наявності складських приміщень було також подано належним чином засвідчену копію договору оренди майстерні від 1 серпня 2012 року №2/2012 за адресою: м. Бровари, вул. Кутузова, 6 та акт приймання-передачі нежитлового приміщення.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За п. 198.6 ст. 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того, Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абз. 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що для формування податку на додану вартість, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Оксі Консалтінг», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для формування податку на додану вартість з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів з вищевказаним контрагентом та мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Крім того, в обґрунтування законності спірного податкового повідомлення-рішення апелянт посилається на висновки акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19 грудня 2012 року №5560/22-4/38106194 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оксі Консалтинг», зокрема, щодо відсутності первинної документації, відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, складських приміщень, тощо.

В даному випадку, апеляційна інстанція не може не зауважити, що апелянтом було залишено поза увагою той факт, що в зазначеному вище акті зустрічної звірки предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даним контрагентом, по яких формувався податковий кредит, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентом.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Доводи апелянта, що позивачем не надано документального підтвердження транспортування товару від постачальника до покупця і таким чином не підтверджено факт здійснення господарської операції, колегією суддів оцінюються критично, оскільки апеляційним судом, при дослідженні матеріалів справи, оцінюються докази як кожен окремо так і в сукупності, що в свою чергу дало можливість колегії суддів прийти до висновку, що позивачем надано достатньо переконливих доказів на підтвердження здійснення господарської операції.

Крім того, відповідно до Закону України: «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 року у справі № К/9991/65729/11.

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Укладаючи угоду із контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження його господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій з ТОВ «Оксі Консалтинг». Отже, спірне податкове повідомлення-рішення в частині формування податку на додану в результаті здійснення господарської діяльності з ТОВ «Оксі Консалтинг» прийняті податковим органом передчасно.

Не надано також добутих, у визначений процесуальним законодавством спосіб, доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, викладені в актах обставини, не є підставою вважати правочини недійсними, або такими, що не відбулись, та не спростовують реальності виконання господарських операцій, оскільки угоди не визнані недійсними судами, а також позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Зазначена позиція відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

Щодо господарських відносин з ПП «Київжитлоспецсервіс», то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що хоча позивачем і надано документи на підтвердження здійснення господарської діяльності з ПП «Київжитлоспецсервіс», вирок суду, яким встановлено легалізацію даного контрагента, без наміру здійснення господарської діяльності, з метою використання його в злочинних схемах, ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансової господарської діяльності інших суб'єктів господарювання, унеможливлює врахування наданих позивачем документів як таких, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.10.13 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Карпушова О.В.