Постанова № 40516129, 14.09.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2014 р. Справа № 909/510/14

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Хабіб М.І.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу ВАТ "Коломийський завод сільськогосподарських машин" № 1/261 від 06.08.2014 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2014 року

у справі № 909/510/14

за позовом: Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

до відповідача: ВАТ "Коломийський завод сільськогосподарських машин", м. Коломия

про відшкодування заподіяних збитків державі у сумі 940 760,00 грн.

за участю представників:

від прокурора: не з'явився

від позивача: Чернов Р.М. - представник

від відповідача: Кривошеєв М.М. - представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області 14.07.2014 року у справі № 909/510/14 (суддя Кобрин О.М.) задоволено позовні вимоги Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Івано-Франківській області: стягнуто з ВАТ "Коломийський завод сільськогосподарських машин" на користь Регіонального відділення ФДМ України по Івано-Франківській області 940 760,00 грн. збитків.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до проведеної позивачем перевірки стану ефективного використання та збереження державного майна, було встановлено, що майно цивільної оборони в кількості двох об'єктів (сховищ), яке не включене до статутного фонду відповідача, але перебуває на його балансі, знаходиться у незадовільному стані (затоплене), про що складено акт від 10.04.2013р. При цьому, згідно вказаного акту внаслідок псування майна сума збитків складає 940 760,00 грн..

Оскільки, положення п. 4 Наказу Фонду Державного майна України та Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 1999 року за № 414/3707 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", передбачено, що обов'язок щодо збереження майна покладено на відповідача, відтак дії (бездіяльність) останнього, що призвели до псування та нестачі спірного майна є протиправною поведінкою відповідача, яка є доведеною наявними в матеріалах справи доказами.

Крім цього, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що розмір збитків, заявлений позивачем до стягнення є доведеним, оскільки розрахунок розміру збитків проведено у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891, при цьому дії відповідача щодо збереження спірного майна стали наслідком понесення позивачем збитків, а відтак, наявний причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.

Не погодившись з вищенаведеним рішенням господарського суду, ВАТ "Коломийський завод сільськогосподарських машин" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду у даній справі та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Зокрема, скаржник зазначає, що приймаючи рішення у даній справі місцевий господарський суд покликався на п. 4 Наказу Фонду Державного майна України та Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 1999 року за № 414/3707 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі".Однак, місцевим господарським судом не враховано, що пунктом 3.1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, конкретизовано, що відповідальність визначається главою 29 розділу І Книги третьої Цивільного кодексу України - щодо захисту прав власності, та главою 51 розділу І Книги п'ятої Цивільного кодексу України - щодо правових наслідків порушення зобов'язань. Так, пунктом 3 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди, а пунктом 4 статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 1.4 Положення чітко визначено як один із способів управління державним майном, передача майна господарським товариствам на умовах відповідного договору безоплатного зберігання.

Таким чином, апелянт вважає, що відповідальність господарських товариств за збереження державного майна виникає виключно в разі передачі майна господарським товариствам на умовах відповідного договору безоплатного зберігання. Ця відповідальність визначена пунктом 3.2 Положення, де зазначено, що якщо майно перебуває у господарських товариствах на умовах договору зберігання майна з державним органом приватизації, відшкодування збитків господарськими товариствами визначається на основі ст.ст. 950, 951 ЦК України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Коломиясільмаш» договору зберігання майна з державним органом приватизації в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області не укладав і, відповідно, жодних зобов'язань щодо зберігання майна перед ним не має.

Також, апелянт вважає, що позивачем не доведено суму збитків в розмірі 940 760,00 грн, оскільки перевірку стану ефективного використання та збереження державного майна, оцінку збитків та рецензування оцінки збитків проводилось одним суб'єктом господарювання в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, який у даній справі є позивачем, тобто заінтересованою особою. Однак, ст. 104 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабміну від 10 грудня 2003 р. № 1891 передбачено, що визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. У разі коли державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах в порядку, що встановлюється Фондом державного майна. Таким чином, апелянт вважає, що позивач не був уповноважений та не мав відповідно права на проведення оцінки збитків.

Окрім цього, апелянт вважає, що позивачем не доведено наявність всіх елементів складу правопорушення для застосування такого виду господарських санкцій, як відшкодування збитків та розміру упущеної вигоди.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу № 10-09-01718 від 08.08.2014 року та представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що виходячи з положень п. 4 наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки

України № 998/68 від 19.05.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999р. за

№ 414/3707 «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів

господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі» та п. 3.1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого вищевказаним наказом № 908/68 від 19.05.1999р., ВАТ «Коломиясільмаш» несе відповідальність за збереження державного майна, що не включено до його Статутного фонду.

Окрім цього, позивач зазначає, що за результатами акту перевірки від 01.10.2013р. регіональним відділенням підготовлено два акти оцінки збитків, які підготовлено відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1891, що визначає порядок визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі та затверджені начальником регіонального відділення. Для визначення збитків регіональним відділенням здійснено стандартизовану оцінку. При цьому, оцінку прорецензовано працівником регіонального відділення, що має відповідні сертифікати (копії додаються).

Також, позивач вважає, що виходячи з положень ст.ст. 216, 217, 224 Господарського кодексу України, заявлена до стягнення сума є збитками, оскільки внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідача щодо збереження спірного майна, Держава в особі регіонального відділення зазнала збитків внаслідок псування майна цивільної оборони - двох сховищ цивільної оборони №35588 та №35587.

Прокурор відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак, усно у судовому засідання заперечив вимоги апеляційної скарги, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи і заперечення представника позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу слід без задоволння, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на балансі ВАТ "Коломиясільмаш" перебуває державне майно, яке не включене до статутного капіталу, а саме: сховище цивільної оборони (блок А) №335588 первісною вартістю 1 360 358,00 грн. та сховище цивільної оборони (блок Б) №35587 первісною вартістю 1 360 358,00 грн., що підтверджується Відомістю про державне майно станом на 01.01.2013 року. Періодично ВАТ "Коломисільмаш" здійснює інвентаризацію вказаного майна та про її результати повідомляє регіональне відділення, що підтверджується листами товариства № 1/08 від 15.01.2013 року та № 1/111 від 09.04.2013 року із відомостями інвентаризації державного майна.

10.04.2013 року РВ Фонду державного майна України по Івано-Франківській області проведено перевірку стану ефективного використання та збереження державного майна, що не включене до статутного фонду ВАТ "Коломиясільмаш", але перебуває на його балансі та встановлено, що майно цивільної оборони в кількості 2 одиниць - сховища цивільної оборони (блок А) №335588 та (блок Б) №35587, перебувають у незадовільному стані (затоплені), про що складений Акт від 10.04.2013 року (а.с. 21).

За результатами вищезазначеної перевірки позивачем 01.10.2013 року складено два акти оцінки збитків, які завдано суб'єкту господарювання в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області. Так, згідно вказаних актів сума збитків складає 470 380,000 грн. за кожен об'єкт, внаслідок псування майна, що не включене до статутного капіталу товариства. Загальна сума збитків становить 940 760,00 грн. внаслідок псування двох об'єктів (сховищ) цивільної оборони. Зазначені акти рецензовано зав. сектором оцінки державного майна ОСОБА_4, яка має право на проведення робіт з експертної оцінки майна, майнових прав та бізнесу на території України, згідно сертифікату № 2067 від 25.11.2000р..

Після проведеної перевірки стану державного майна, 03.07.2013 року позивачем на адресу відповідача направлено листа № 11-14-01402, з пропозицією в добровільному порядку відшкодувати нанесені державі збитки. Проте, зазначений лист залишений відповідачем без виконання та відповіді.

Відповідно до пункту 4 Наказу Фонду Державного майна України та Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 1999 року за № 414/3707 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно із пунктом 3.1. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого вищевказаним наказом № 908/68 від 19.05.1999 року, відповідальність за збереження та ефективне використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначається главою 29 розділу I Книги третьої Цивільного кодексу України - щодо захисту прав власності, та главою 51 розділу I Книги п'ятої Цивільного кодексу України - щодо правових наслідків порушення зобов'язань.

Пунктом 4 зазначеного Положення на Регіональні відділення Фонду державного майна України покладено обов'язок щодо звітності про стан управління державним майном, яке не ввійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, у порядку, визначеному наказом Фонду державного майна України від 09.06.1999 року № 1077 "Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій стосовно державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилось у них на балансі".

Згідно з частиною 2 ст. 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Вказана норма кореспондується з приписом абзацу другого частини 1 ст. 175 Господарського кодексу України, в якому визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Оскільки, відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується за загальним правилом за наявності вини несправного боржника.

У цивільному праві діє припущення (презумпція) вини особи, яка вчинила правопорушення.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань.

Згідно із ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виходячи з цих засад має встановлюватися і наявність або відсутність вини.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення також їх внаслідок наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Терміном "збитки" позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище -наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Відповідно до частини 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України є відшкодування збитків.

Як зазначалось вище, на відповідача покладено обов'язок щодо збереження майна цивільної оборони в кількості 2 одиниць - сховища цивільної оборони (блок А) №335588 та (блок Б) №35587, а тому дії (бездіяльність) відповідача, щодо збереження вищенаведеного майна призвели до псування останнього, судом правомірно розцінюються як протиправна поведінка відповідача, внаслідок якої позивач зазнав збитків на суму 940 760,00 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому збитками, в розумінні частини 2 ст. 224 Господарського кодексу України, окрім іншого, є втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (частина 1 ст. 225 Господарського кодексу України). Водночас, юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправність поведінки особи; шкода як результат протиправної поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, що заподіяла шкоду.

Таким чином, враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідно до Наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", на відповідача було покладено обов'язок щодо збереження державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Коломиясільмаш" в процесі приватизації, проте внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідача щодо збереження цього майна, держава в особі РВ Фонду державного майна України по Івано-Франківській області зазнала збитків, які правомірно визначені відповідно до вимог законодавства.

Щодо тверджень скаржника, що між ВАТ "Коломиясільмаш" договору зберігання майна з державним органом приватизації в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області не було укладено і відповідно жодних зобов'язань щодо зберігання майна перед ним немає, судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 216 ГК України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, тобто обов'язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин саме право на відшкодування збитків.

Окрім цього, колегія суддів вважає необґрунтованим покликання апелянта на те, що позивачем не доведено суму збитків в розмірі 940 760,00 грн., так як перевірку стану ефективного використання та збереження державного майна, оцінку збитків та рецензування оцінки збитків проводилось одним суб'єктом господарювання в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, який у даній справі є позивачем, тобто заінтересованою особою, оскільки положення ст. 104 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабміну від 10 грудня 2003 р. № 1891 не містять прямої вказівки на проведення експертної оцінки іншою експертною установою, а надають державному органу або органу місцевого самоврядування право на обрання виконавця такої оцінки на конкурсних засадах в порядку, що встановлюється Фондом державного майна. Крім того, колегія суддів зазначає, що аналогічний висновок, викладено у постанові Вищого господарського суду України від 01.07.2014 року у справі № 909/1075/13, предметом розгляду якої є стягнення збитків за пошкодження майна (2 дизель-генератори та 2 баки), які були предметом перевірки, що відображено в акті від 10.04.2013 року, який є доказом і у даній справі.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає, що такі не спростовують висновки покладені в основу судового рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

З аналізу вищевказаного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що місцевим господарським судом вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального га процесуального права, тому його належить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

З врахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2014 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ВАТ "Коломийський завод сільськогосподарських машин" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст. ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Хабіб М.І.

суддя Якімець Г.Г.