Рішення № 40515944, 08.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14365/14 08.09.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"

про відшкодування шкоди в розмірі 35 305,24 грн.

Представники:

від позивача: Галюк Ю.Г. - представник за довіреністю № 14/429 від 19.08.2014 року;

від відповідача: Томін О.О. - представник за довіреністю № 3 від 02.01.2014 року.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" про відшкодування шкоди в розмірі 35 305,24 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.02.2013 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" та товариством з обмеженою відповідальністю «Река-Море» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0636959/0402/13, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу Acura, д.н. НОМЕР_1.

20.03.2013 року на вул. Робочій у м. Дніпропетровськ сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Acura, д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки ЗІЛ 43141, д.н. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_4.

Постановою Красногвардійськго районного суду м. Дніпропетровськ від 17.04.2013 року визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

24.05.2013, 06.06.2013 року позивач на підставі звіту № 20/03/13/1 від 20.03.2013 року склав страхові акти № НОМЕР_3 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього, відповідно до яких страхове відшкодування становить 34 307,34 грн.

На виконання вимог договору страхування, страховик сплатив страхову вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 35 815,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 002739 від 28.05.2013 року та № 0030911 від 14.06.2013 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки ЗІЛ 43141, д.н. НОМЕР_4, на момент ДТП, застрахована у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес", згідно полісу № АВ/5039641.

Так, до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач направив відповідачу заяву про регресні вимоги вих. № 03-17/4284 від 23.04.2014 року, отримана останнім 25.04.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 14454085.

Проте відповідач вимогу не виконав, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.07.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.09.2014 року.

30.07.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідач - відзив на позовну заяву.

01.08.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заперечення на відзив.

У судовому засіданні 08.09.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

08.02.2013 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" та товариством з обмеженою відповідальністю «Река-Море» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0636959/0402/13, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу Acura, д.н. НОМЕР_1.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З довідки № 9174180 про дорожньо-транспортну пригоду довідки ДАІ вбачається, що 20.03.2013 року на вул. Робочій у м. Дніпропетровськ сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Acura, д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки ЗІЛ 43141, д.н. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_4.

Постановою Красногвардійськго районного суду м. Дніпропетровськ від 17.04.2013 року визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту № 20/03/13/1 від 20.03.2013 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Acura, д.н. НОМЕР_1 становить 22 923,73 грн.

З рахунку на оплату № 123 від 28.03.2013 року (ПП ОСОБА_5) вбачається, що вартість запчастин та наданих послуг становить 36 314,44 грн.

З рахунку на оплату № 1234 від 28.03.2013 року (ПП «Аеліта») вбачається, що вартість матеріалів становить 2 086,80 грн., в тому числі ПДВ - 347,80 грн.

24.05.2013 року позивач склав страховий акт № 96373 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього, відповідно до яких страхове відшкодування становить 34 307,34 грн.

На виконання вимог договору страхування, 28.05.2013 року страховик сплатив страхову вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 34 307,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0027739.

06.06.2013 року позивач склав страховий акт № 96373 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього, відповідно до яких страхове відшкодування становить 1 507, 90 грн.

На виконання вимог договору страхування, 14.06.2013 року страховик сплатив страхову вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 1 507,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0030911.

Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Транспортний засіб марки ЗІЛ 43141, д.н. НОМЕР_4, яким скоєно ДТП, що спричинило нанесення шкоди автомобілю марки Acura, д.н. НОМЕР_1, належить ОСОБА_6. Останній уклав з приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес" поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АВ/5039641, розмір франшизи - 510,00 грн.

До приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, тому позивач направив відповідачу заяву про регресні вимоги вих. № 03-17/4284 від 23.04.2014 року, отримана останнім 25.04.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 14454085.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідач частково сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 18 593,11 грн. за вирахуванням франшизи в розмірі 510,00 грн. та ПДВ.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що необхідно не враховувати суму податку на додану вартість у складі страхового відшкодування, та зазначає наступне.

За змістом глави 82 Цивільного кодексу України з урахуванням статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодування шкоди, яка виникла з деліктних відносин, спрямовано на виплату коштів, необхідних для виправлення пошкодженої речі.

При цьому, системний аналіз положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не ставить в залежність проведення страхового відшкодування від фактичного відновлення потерпілим чи іншою особою пошкодженого майна, що за змістом статті 319 Цивільного кодексу України є його правом, а не обов'язком. Тобто, потерпілий може замовити ремонт пошкодженого транспортного засобу після виплати страхового відшкодування у будь-якої особи (як платника податку на додану вартість, так і не платника цього податку).

Таким чином, підстави для визначення розміру відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування податку на додану вартість у суду відсутні.

Винятком з наведеного є внесені згідно Закону України від 05.07.2012 року №5090-VI зміни до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за змістом яких якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Згідно із частинами 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 05.07.2012 року №5090-VI цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім підпунктів 13-21 пункту 2 розділу І цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня опублікування цього Закону. Норми цього Закону не застосовуються до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, при вирішенні питань щодо суми відшкодування на суму податку на додану вартість на вартість робіт та матеріалів слід враховувати, що наведене правило підлягає застосуванню у випадку наявності одночасного існування двох обставин, а саме: укладення полісу ОСЦПВВНТЗ після 05.11.2012 року та настання дорожньо-транспортної пригоди після 05.02.2013 року.

А як вбачається з матеріалів справи поліс № АВ/5039641 укладений 31.03.2012 року.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п .9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Стаття 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлює, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 5 цього ж Закону визначено вичерпний перелік суб'єктів оціночної діяльності.

Отже, законодавчо встановлена вимога проведення оцінки майна (визначення розміру шкоди) зумовлена тим фактом, що лише фахівець з відповідною кваліфікацією, на підставі отриманого в установленому законодавством України порядку свідоцтва, з необхідним рівнем освіти, на підставі розроблених законодавчих стандартів, нормативів та з використанням спеціальних знань, рекомендацій - в праві визначати характер, обсяг пошкоджень та необхідні дії по їх усуненню, надати відповідь стосовно розміру заподіяної шкоди, визначати наявність причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та його наслідками.

Як встановлено судом, позивач сплатив своєму страхувальнику 35 815,24 грн., проте відповідно до звіту від 20.03.2013 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Acura, д.н. НОМЕР_1 з урахуванням зносу становить 22 923,73 грн.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Пунктом 2 полісу № АВ/5039641 передбачено, що франшиза складає 510,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача 22 923,73 грн. (вартість матеріального збитку відповідно до звіту № 20/03/13/1 від 20.03.2013 року) - 18 593,11 грн. (розмір страхового відшкодування відповідачем, відповідно до платіжного доручення № 5426 від 19 червня 2014 року) = 4 330.62 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки Acura, д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 1 602,83 грн., на відповідача - 224,17 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, код ЄДРПОУ 20344871) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137) шкоду в порядку регресу в розмірі 4 330 (чотири тисячі триста тридцять) грн. 62 коп., судовий збір в розмірі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 17 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 18.09.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий