Постанова № 40515899, 18.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2014 року 14:33 № 826/13545/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до

треті особи

Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області

Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго»,

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про

визнання протиправною та скасування вимоги від 05.06.2014р.,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (далі по тексту – відповідач), треті особи - Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго», Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача №2314/10322 від 05.06.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана вимога прийнята протиправно.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з’явилися, заперечення проти позову не надали.

В судовому засіданні 17.09.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

5 червня 2014 року Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області винесено вимогу №2314/10322 державного виконавця в порядку ст. 5, ст. 11 Закону №606 та ст. 62 Закону №2121, якою позивача зобов’язано негайно з момент утримання даної вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені ПАТ “Укрсоцбанк”, шляхом перерахування відділу за рахунок власних коштів ПАТ “Укрсоцбанк” сум помилкових переказів з рахунку НКП “Нікопольтеплоенерего” №26006011163216 за період з 03.02.2014 р. по 11.03.2014 р. за наступними реквізитами: Головне управління юстиції у Дніпропетровській області, депозитний рахунок №37315004010743, ГУДКУ у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 34984907, МФО 805012. Одночасно, в даній вимозі зазначається про необхідність особисто з’явитись 17.06.2014р. до відділу за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 56, к.314 з метою надання: доказів виконання даної вимоги, пояснень, відповідей на питання, у тому числі, стосовно причин руху коштів НКП “Ніколопольтеплоенерго” на рахунку №26006011163216 у ПАТ “Укрсоцбанк”, необхідних для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності за порушення законодавства про виконавче провадження.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» №606 (далі по тексту – Закон №606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

В провадженні відповідача перебуває зведене виконавче провадження №38147620, щодо примусового виконання рішень про стягнення заборгованості з НКП “Ніколопольтеплоенерго”.

Пунктом 5 ч. 3 ст.11 Закону №606 передбачено, що державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 4 ст. 52 Закону №606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Частиною першою та другою статті 57 Закону №606 визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно частини четвертої статті 65 Закону №606 державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника від 14.02.2013р., відповідно до якої постановлено накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках банківських установ (в тому числі і Нікопольській філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” №26081100048752 та №26033100048001) та належать боржнику (НКП “Ніколопольтеплоенерго”). Дана постанова направлена позивачу супровідним листом №123/4/33626 від 14.02.2013р. та отримана позивачем 20.02.2013р.

Одночасно, відповідно до супровідного листа виконавчої служби №123/4/33626 від 14.02.2013р., позивачу роз’яснено положення ст. 52 Закону №606, відповідно до якого арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Крім того, 03.03.2014р. відповідачем винесено постанову про арешт коштів, відповідно до якої накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках в Публічному акціонерному товариству “Укрсоцбанк” та належать боржнику (НКП “Ніколопольтеплоенерго”).

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» №2121 (далі по тексту – Закон №2121) визначено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Частиною другою та третьою статті 59 Закону №2121 визначено, що зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму”. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми. Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

Водночас, п. 10.1 Інструкції Національного банку від 21.01.2004, №22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (далі по тексту – Інструкція №22) передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до ст.1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.

В п. 10.2 та п. 10.4 Інструкції №22 передбачено, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків. Банк, у якому відкрито рахунок/рахунки клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.

Водночас, суд критично ставиться до посилання позивача про не прийняття до виконання постанови відповідача від 14.02.2013р. про арешт коштів боржника до виконання, оскільки ні положеннями Закону №606, ні Закону №2121, ні Інструкції №22, ні іншого нормативно-правового акту не передбачено право банківської установи не приймати до виконання постанову державного виконавця про арешт коштів боржника.

Враховуючи вказане, постанова від 14.02.2013р. про арешт коштів була діюча, і позивач зобов’язаний був її виконувати, в тому числі і дотримуватись положень п.10.10 Інструкції №22, відповідно до якої у разі закриття рахунку за ініціативою клієнта, у випадках реорганізації чи ліквідації юридичних осіб або з ініціативи банку арешт, накладений на кошти, не припиняється і документ про їх арешт продовжує обліковуватися за відповідним позабалансовим рахунком.

Крім того, суд критично ставиться до посилання позивача, що оскільки рахунок №26006011163216 був відкритий НКП “Ніколопольтеплоенерго” лише 27.01.2014 р., тому на нього не поширюється обов’язок зупинення видаткових операцій.

Так, ч. 4 ст.6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» №2346 (далі по тексту – Закон №2346) передбачено, що у разі відкриття рахунка клієнтом, щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, банк зупиняє видаткові операції з такого рахунка на суму обтяження та повідомляє державному виконавцеві про відкриття рахунка.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивач жодних дій щодо зупинення видаткових операцій не вчинив, кошти з рахунку №26006011163216 перераховував, про що свідчить виписка по особовому рахунку.

Таким чином, суд погоджується із позицією виконавчої служби про протиправність не зупинення позивачем видаткових операцій НКП “Ніколопольтеплоенерго” на рахунку №26006011163216, що відкритий у ПАТ “Укрсоцбанк”.

Відповідно до пп. 32.3.1 п. 32.3 ст. 32 Закону №2346 у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. Аналогічна за змістом норма визначена в п.2.36 Інструкції №22, зокрема якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного отримувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані.

В п. 1.23 ст. 1 Закону №2346 визначено, що помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. При цьому, п.1.23 ст.1 Закону №2346 передбачено, що неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Оскільки, кошти з рахунку НКП “Ніколопольтеплоенерго” №26006011163216, що відкритий у ПАТ “Укрсоцбанк” списані саме з вини позивача, тому оскаржувана вимога в частині зобов’язання перерахувати кошти за рахунок власних коштів банку є правомірною та обґрунтованою, а тому в задоволені позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» має бути відмовлено повністю.

При прийнятті рішення у справі, суд також враховує постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2014р. у справі №826/8746/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування вимоги №2.3-14/10013 від 30.05.2014 р., яка набрала законної сили 29.08.2014р. та якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено та підписано 18.09.2014р.

Суддя В.В. Амельохін