Ухвала суду № 40515353, 11.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 р.Справа № 818/1357/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2014р. по справі № 818/1357/14

за позовом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі по тексту - позивач, ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 14.05.2014 року № 0001232204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість - на суму 1850 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2014р. по справі №818/1357/14 адміністративний позов дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 14.05.2014 № 0001232204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість - на суму 1850 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" судовий збір в розмірі 182 грн. 70 коп., сплачений при зверненні до суду.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, ненадання належної правової оцінки матеріалам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2014р. по справі №818/1357/14 у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Полімер-Універсал» з огляду на ненадання до перевірки сертифікатів та паспортів якості на товар. Наголошує на відсутності у контрагента позивача ТОВ «Полімер-Універсал» необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Стверджує, що надані позивачем податкова накладна та первинні документи не є належною підставою для формування податкового кредиту за результатами відносин із вказаним контрагентом, оскільки позивачем не надано доказів фактичного здійснення відповідних господарських операцій. Беручи до уваги викладене, вважає вірними висновки акту перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за травень 2013 року в розмірі 1233 грн., та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 14.05.2014 року №0001232204.

Позивач у надісланих до суду запереченнях просив суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, оскаржувану постанову суду першої інстанції залишити без змін. Стверджує, що позивачем до перевірки було надано всі необхідні докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Полімер-Універсал» (видаткова накладна, товарний чек перевізника про надання транспортних послуг, виписка з ЄДРПОУ щодо перевізника, звіт про використання коштів, наданих під звіт, заборна відомість, акт про встановлення гідроциліндрів). Зазначив, що документи про якість продукції не є обов'язковими до зберігання та не свідчать про зміни в активах підприємства, а тому ненадання позивачем таких документів не є підставою для визнання господарських операцій між ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ТОВ «Полімер-Універсал» такими, що не направлені на настання реальних правових наслідків. Вважає необґрунтованим твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача ТОВ «Полімер-Універсал» необхідних умов для досягнення результатів підприємницьої діяльності в силу трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, оскільки в обґрунтування таких доводів відповідач в акті перевірки послався виключно на постанову прокурора по кримінальному провадженню № 3201308028000045 про призначення документальної виїзної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, правильності, повноти нарахування та сплати ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Полімер-Універсал». Крім того, таке твердження не є підставою для висновку про неспроможність здійснення господарських операцій, оскільки чинним законодавством не заборонено використовування орендованих основних засобів та найманої праці осіб, залучених за цивільно-правовими договорами. Вказує на відсутність обов'язку ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» нести відповідальність за дії постачальників або їх контрагентів. Враховуючи викладене, наполягає на правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ «Полімер-Універсал», вважає спірне повідомлення-рішення протиправним, а рішення суду першої інстанції - законним та обґрунтованим.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача за період з 01.02.2013 року по 30.09.2013 року, за результатами якої складено акт від 25.04.2014 року № 1499/22- /31931024/153 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» код СДРПОУ 31931024 період з 01.02.2013 по 30.09.2013» (а.с.6-12).

Зазначеним актом зафіксовано порушення позивачем пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення р.19 податкової декларації з ПДВ за травень 2013 року на суму 1233 грн. та занижено податок на додану вартість всього на суму 1233 грн., у т.ч. за червень 2013 року на суму 1233 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2014 року №0001232204 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем з податку додану вартість на суму 1850 грн., у т.ч. за основним платежем - 1 233 грн. та штрафна санкція - 617 грн. (а.с. 13).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 14.05.2014 року, ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулось до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем було правомірно віднесено суми податку на додану вартість в розмірі - 1 233 грн. до складу податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "Полімер Універсал".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для висновку про порушення ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" вимог пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугувало твердження відповідача про відсутність реального характеру господарської операції між позивачем та ТОВ "Полімер Універсал".

У свою чергу, такий висновок зроблено відповідачем з посиланням на відсутність сертифікатів та паспортів якості товарно-матеріальних цінностей, отриманих позивачем від ТОВ "Полімер Універсал", а також на неможливість здійснення останнім підприємницької діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, у травні 2013 року ДП «Сумський Облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на підставі усної домовленості отримало від TOB «Полімер Універсал» товарно-матеріальні цінності, а саме - гідроциліндр 125.63.710.070.00 (2 шт.) загальною вартість 7400 грн.

Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної (а.с.15), податкової накладної (а.с.18), яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних та додатку до податкової декларації.

На підтвердження проведення розрахунку позивачем надано до матеріалів справи копію платіжного доручення від 21.05.2013 року (а.с.17). Операція відображена в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується відповідачем по справі.

Транспортування придбаного товару здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_1, що підтверджується товарним чеком, звітом про використання коштів, виданих на відрядження, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.19, 21).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що зазначені документи надавались позивачем на перевірку, були досліджені та відображені відповідачем в акті перевірки.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкова накладна - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, зауваження щодо змісту та форми податкової чи видаткової накладної в акті перевірки відсутні.

Колегія суддів зазначає, що використання придбаного товару підтверджується заборною відомістю та актом встановлення гідроциліндрів, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 27-28).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність господарської операції з придбання позивачем гідроциліндрів 125.63.710.070.00 (2 шт.) у ТОВ «Полімер-Універсал» повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а придбання товару здійснено в межах власної господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що відповідач в акті перевірки в обґрунтування твердження про безтоварність спірної господарської операції між позивачем та ТОВ «Полімер-Універсал» посилається на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Між тим, з акту перевірки неможливо достовірно встановити, у кого саме - у ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" чи у ТОВ «Полімер-Універсал» - відсутні вищевказані умови для здійснення підприємницької діяльності.

Щодо вищенаведених посилань відповідача колегія суддів вказує, що наявність вказаних ресурсів у позивача засвідчена відповідачем у вступній частині акту про результати документальної позапланової виїзної звірки ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», де зокрема вказана наявність у позивача: 19 відокремлених структурних підрозділів, 864 працюючих, земельна ділянка в постійному користуванні, в оперативному управлінні виробничі та офісні приміщення, асфальтобетонні заводи, емульсіонно-бітумні бази, 330 одиниць транспортних засобів, комп'ютерна техніка та офісне обладнання.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок вартості товарів, придбаних у контрагента ТОВ «Полімер-Універсал» на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної реалізації товарів вказаним контрагентом позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами, та, крім того, не позбавляє правового значення виписані ним податкову накладну та первинні документи по реальній господарській операції, факт здійснення та оплати якої підтверджений документально; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів сторонами не заперечується.

Слід також вказати, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідачем в обґрунтування узгодженості дій позивача з його контрагентом, з метою отримання неправомірних податкових вигод, або обізнаності позивача щодо недобросовісності таких постачальників належних та допустимих доказів не надано.

Отже, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні спірних угод дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, та не виявлено ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції.

З приводу тверджень відповідача про ненадання до перевірки сертифікатів та паспортів якості продукції, колегія суддів зазначає, що технічна документація на продукцію та документи про сертифікацію не можуть бути віднесені до категорії визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов'язань.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, будь-які документи, якими підтверджується якість, безпечність або відповідність товарів, подання яких вимагає відповідач, самі по собі не свідчать про здійснення господарських операцій з такими товарами та зміни в зв'язку з цим в структурі активів та зобов'язань позивача. Такі документи не є підставою для відображення в бухгалтерському чи податковому обліку будь-яких операцій з товарами. Крім того, відповідач не наділений повноваженнями контролю за якістю та відповідністю товарів в обігу.

З огляду на викладене, враховуючи наявність інших документів, оформлених в ході господарської операції з придбання позивачем гідроциліндрів у ТОВ «Полімер-Універсал», до яких зауваження в ході перевірки були відсутні, колегія суддів вважає, що ненадання позивачем сертифікатів та паспортів якості не є свідченням безтоварності вказаної господарської операції.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту за червень 2013 року суму ПДВ у розмірі 1233,33 грн. за результатами реальної господарської операції із ТОВ «Полімер-Універсал», повністю підтвердженій первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 14.05.2014 № 0001232204, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість - у загальному розмірі 1850 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, визначені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2014р. по справі № 818/1357/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.