Рішення № 40512692, 17.09.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/1473/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/2984/14

Головуючий у 1-й інстанції Юхно С. П.

Доповідач Панченко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів:Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

При секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про захист прав споживачів, стягнення пені, трьох процентів річних, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про захист прав споживачів, стягнення пені, трьох процентів річних та моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2014 року вказаний позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», код ЄДРПОУ 19017842, індивідуальний податковий номер 190178426653, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 976 грн. 55 коп., пеню в сумі 5629 грн. 99 коп., моральну шкоду в сумі 400 грн. 00 коп., а всього 7006 грн. 54 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт вважає рішення суду необґрунтованим та незаконним, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводі апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч.3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 09 січня 2014 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу «Новорічний подарунок VIP Квартальний» № 722530/2014.

Відповідно до п. 1.1 договору - предметом договору є розміщення вкладником в банк строкового вкладу на умовах депозитного продукту «Новорічний подарунок VIP Квартальний» в доларах США на строк 13 місяців, з дня укладення договору, з щомісячною виплатою процентів, надалі вклад. Для обліку вкладу банк відкриває на ім'я вкладника вкладний рахунок НОМЕР_2.

Пункти 1.2 та 1.3 договору передбачають, що банк відкриває на ім'я вкладника рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» НОМЕР_3, надалі - рахунок -кореспондент. На цей рахунок - кореспондент банк перераховує проценти за збереження вкладу та може бути перерахований вклад по закінченню строку його дії. Нараховані проценти за збереження вкладу з капіталізацією процентів банк перераховує на рахунок. Сума поточного вкладу - 13 000, 00 доларів США.

Також, 09 січня 2014 року позивач та банк уклали договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» НОМЕР_4, згідно якого банк відкрив на ім'я позивача іменний вкладний рахунок на умовах вкладу на вимогу «Для виплат» в доларах США НОМЕР_4.

У відповідності до умов договору банківського вкладу «Новорічний подарунок VIP Квартальний», 09 січня позивач перерахувала на свій вкладний рахунок у банку кошти у сумі 13 000, 00 доларів США (квитанція № 310111).

Позивач скориставшись своїм правом про повернення вкладу, у відповідності з приписами Правил відкриття та обслуговування вкладних та поточних рахунків фізичних осіб у ПАТ «ВіЕйБі Банк», 18 лютого 2014 року звернулася до банку із заявою, яка відділенням № 111 банку отримана в той же день, про свій намір 25 лютого 2014 року забрати депозитні кошти в сумі 13128 доларів США 22 центи.

25 лютого 2014 року на іменний вкладний рахунок на умовах вкладу на вимогу «Для виплат» НОМЕР_4 ОСОБА_4 перераховано 13001 доларів США 64 центи.

Крім того, дія договору банківського вкладу «Новорічний подарунок VIP Квартальний» від 09 січня 2014 року на підставі заяви позивача від 18 лютого 2014 року припинена.

У зв'язку з тим, що 25 лютого 2014 року позивачу кошти не видані вона в цей же день повторно звернулася до банку із заявою про повернення їй депозитних коштів, яка отримана відділенням банку № 111.

У послідуючому, оскільки кошти не були повернуті, 03 березня 2014 року позивач знову звернулася до банку з аналогічною заявою, яка отримана відділенням банку № 111 в цей же день.

04 березня 2014 року, 05 березня 2014 року, 17 березня 2014 року, 20 березня 2014 року та 25 березня 2014 року позивачу видано 3700 доларів США, що підтверджується квитанціями.

Як слідує з пояснень позивача, банк їй в період з червня по серпень 2014 року кожного дня виплачував по 300 доларів США. Останню суму їй виплачено 01 серпня 2014 року, тому на даний час вона не має претензій до відповідача в частині повернення вкладу.

Згідно зі ст. 629, абз.1 ч.2 ст. 1060 та абз. 2 ч. 6 ст. 1061 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно правової позиції ВСУ (постанова №6-140цс13 від 25 грудня 2013 року), під терміном «повернення вкладу і нарахованих процентів» слід розуміти наявність у вкладника реальної можливості отримати та розпорядитися на свій розсуд вкладом. Отже, у подібних спорах доказуванню підлягає той факт, що після перерахування банком суми вкладу і процентів на поточний рахунок вкладник позбавлений реальної можливості розпорядитися своїми коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

З урахуванням викладеного, вірним є висновок суду першої інстанції відносно того, що оскільки термін дії договору закінчився 24.03.2014 року, то саме в цей день відповідач був зобов'язаний повернути позивачу вклад (депозит) та нараховані на нього проценти.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши, що відповідач фактично прострочив виконання свого грошового зобов'язання щодо повернення вкладу, місцевий суд вірно зазначив, що позивач має право вимагати суми трьох процентів річних за кожен день прострочення з 26 лютого 2014 року до 05 червня 2014 року, а саме за 100 днів прострочення в сумі 976 грн. 55 коп., а тому позов в цій частині є доведеним та підлягає до задоволення.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-140цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Крім того, керуючись нормами ст. ст. 549, 551 ЦК України, які визначають поняття неустойки та її розмір, та встановивши, що договором банківського вкладу на вимогу «Для виплат» від 09 січня 2014 року не передбачено розмір неустойки, суд ухвалив рішення про стягнення пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної ставки НБУ в сумі 5629 грн. 99 коп.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, так як дані правовідносини є договірними.

Оскільки неустойка у вигляді пені в якості забезпечення виконання банком грошових зобов'язань за депозитним договором, його умовами не передбачалася, то і правових підстав для її стягнення суд не мав.

В свою чергу, безпідставними є посилання позивача на ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання», оскільки даним нормативно-правовим актом урегулюванні відносини між юридичними особами.

Разом з цим, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, місцевий суд взявши до уваги розмір грошового зобов'язання внаслідок його прострочення банком, строк невиконання даного зобов'язання, прийшов до висновку, що позивач у зв'язку з такими неправомірними діями відповідача зазнала моральних страждань, які суд оцінив у розмірі 400 грн.

Однак, колегія суддів також, не погоджується з таким висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення на її користь моральної шкоди, вважає рішення суду в цій частині необґрунтованим та передчасним, виходячи з наступного.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: - коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; - у випадках, передбачених Цивільним Кодексом України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; - при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Виходячи, з наведених положень закону, моральна шкода при порушенні зобов'язання підлягає відшкодуванню, тільки у випадках, коли таке передбачено договором або законом. Оскільки положення договору укладеного між сторонами та відповідно норми закону, які регулюють подібні правовідносини, не містять відповідних умов, підстави для стягнення моральної шкоди на користь позивачки відсутні.

При винесені рішення, місцевим судом вказані обставини справи та наведені вище положення закону, не враховані в повній мірі, та зроблено висновок, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, що відповідно до положень п.4 ч.1. ст. 309 ЦПК України є підставою для його часткового скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволення позову про стягнення моральної шкоди.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2014 року в частині задоволення позову про стягнення пені в сумі 5 629 грн. 99 коп. та моральної шкоди в сумі 400 грн. 00 коп. - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову у зазначеній частині - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Панченко О.О.

Судді: /підпис/ Бутенко С.Б. /підпис/ Обідіна О.І.

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ___ Панченко О.О.