Рішення № 40512635, 17.09.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.09.14р. Справа № 904/6003/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агатем", (м. Кривий Ріг)

до Комунального підприємства "Сансервіс", (м. Кривий Ріг)

про стягнення 8 704,45 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агатем" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Комунального підприємства "Сансервіс" (далі-відповідач) про стягнення 8 704,45 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 4 482,47 грн. - пеня, 3 264,45 грн. - інфляційні втрати, 957,53 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не своєчасно було сплачено за надані йому послуги за договором на встановлення газобалонного обладнання № 10/01 від 10.01.2013р., у зв'язку з чим, позивачем нараховані штрафні санкції у сумі 8 704,45 за порушення грошового зобов'язання.

Комунальне підприємство "Сансервіс" 02.09.14р. надало до суду відзив на позовну заяву № 943 від 01.09.14р., в якому зазначає, що з вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з наступних підстав.

Для нарахування позивачем пені за прострочення договірних зобов'язань, факт такого нарахування має бути обумовлених сторонами у договорі та визначено відповідний розмір пені. Сторонами за договором не передбачалося нарахування пені взагалі, відсутніми також є нормативно-правові акти, якими було б прямо передбачено обов'язок сплати відповідачу пеню за спірним договором, отже, нарахування позивачем пені є безпідставним з точки зору закону та договору.

Також, відповідач вказує на те, що позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 3 264 грн. 45 коп., однак, позивач взяв до розрахунку період прострочення серпень 2013р. - травень 2014 року на суму боргу 29 949,20 грн., що є не зовсім вірним. Заборгованість у сумі 29 949,20 грн. згідно платіжного доручення № 2005 від 30.05.14р., була сплачена відповідачем 30 травня 2014 року. Факт оплати суми боргу 29 949,20 грн., на яку нараховувалися втрати від інфляції, було здійснено 30.05.14р., при тому, що календарний місяць травень закінчується 31 числа. Тобто, в розрахунку інфляційних збитків має братися до уваги лише повний календарний місяць прострочення, в якому мала місце інфляція. Тож, врахування у розрахунку травня 2014р. (враховуючи повну сплату боргу 30.05.14р.), є безпідставним. Таким чином, сума інфляційних збитків за травень в розмірі 1 215,93 грн. є нарахованою неправомірно.

До канцелярії суду 16.09.14р. від представника позивача подано клопотання про стягнення витрат по оплаті правової допомоги адвоката в сумі 2 000,00 грн., згідно квитанції № 020914 від 02.09.14р. на підставі договору № 14042014 від 14.04.14р., копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 58).

Позивач та відповідач у судове засідання не з'явились, причину неявки суду не повідомили, витребувані судом документи не надали, але були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання про, що свідчить розписка господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.14р.

За таких обставин господарський суд вважає, що позивач та відповідач не скористались своїм правом на участь представників у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агатем", як виконавець, та Комунальним підприємством "Сансервіс", як замовник, було укладено договір на встановлення газобалонного обладнання № 10/01.

Згідно п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначних цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку виконати комплекс робіт по встановленню ГБО (надалі - «Роботи») на належні йому дорожні транспортні засоби (далі - «ДТЗ») в кількості 3 (трьох) одиниць. Роботи виконуються із матеріалів та запасних частин виконавця. Перелік ДТЗ, на яких встановлюється ГБО, а також вартість робіт і обладнання по кожній одиниці, наведено у специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору (надалі іменується "Специфікація"). Замовник зобов'язується оплачувати такі роботи.

Відповідно до п. 3.1. договору, протягом 7 (семи) банківських днів післяпідписання цього договору виконавець направляє замовнику належним чином оформлений рахунок, в якому вказує загальну вартість робіт і ГБО згідно специфікації.

Оплата здійснюється шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок виконавця, який визначений у цьому договорі (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що розрахунок за виконані роботи, з урахуванням випадків збільшення або зменшення вартості, як це передбачено п. 2.2.3. цього договору та вартості технічної експертизи замовник здійснює протягом 150 календарних днів рівними частинами (платежами) через кожні 30 днів з моменту підписання сторонами акту передання-приймання ДТЗ, його складових після виконаних робіт (додаток № 3 до цього договору).

Згідно п. 6.1. договору, у випадку порушення зобов'язання винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.

З позовної заяви вбачається, що у встановлений договором строк виконавець виконав роботи, повернувши замовнику три одиниці ДТЗ із встановленим ГБО. Загальна вартість виконаних робіт (з урахуванням вартості встановленого обладнання) складає у сумі 40860,00 грн. і (в т.ч. ПДВ - 6810,00 грн.).

Факт виконання робіт підтверджується актами здачі-приймання ДТЗ після надання послуг з встановлення ГБО від 21.01.2013р. та від 23.01.2013р., актом виконаних робіт № 6 від 31.01.2013р. на суму 13620,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2270,00 грн.), актом виконаних робіт № 7 від 31.01.2013р. на суму 13620,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2270,00 грн.), актом виконаних робіт № 8 від 31.01.2013р. на суму 13620,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2270,00 грн.).

Матеріалами справи встановлено, що позивачем та відповідачем підписано всього три акти здачі-приймання ДТЗ після надання послуг з встановлення ГБО, з яких один підписаний - 21.01.2013р. і два - 23.01.2013р. Таким чином, розрахунок мав бути проведений в такі строки і в таких сумах виходячи з наступного:

1. За актом здачі-приймання ДТЗ після надання послуг з встановлення ГБО від 21.01.2013р.:

- включно по 20.02.2013р. - в сумі 2724,00 грн.;

- включно по 22.03.2013р. - в сумі 2724,00 грн.;

- включно по 21.04.2013р. - в сумі 2724,00 грн.;

- включно по 21.05.2013р. - в сумі 2724,00 грн.;

- включно по 20.06.2013р. - в сумі 2724,00 грн.

2. За двома актами здачі-приймання ДТЗ після надання послуг з встановлення ГБО від 23.01.2013р.:

- включно по 22.02.2013р. - в сумі 5448,00 грн.;

- включно по 24.03.2013р. - в сумі 5448,00 грн.;

- включно по 23.04.2013р. - в сумі 5448,00 грн.;

- включно по 23.05.2013р. - в сумі 5448,00 грн.;

- включно по 22.06.2013р. - в сумі 5448,00 грн.

Проте, позивач зазначає, що відповідач у встановлений строк свої зобов'язання в повному обсязі не виконав.

Не сплативши своєчасно за надані послуги з встановлення ГБО на ДТЗ, КП "Сансервіс" порушило грошове зобов'язання, чим скоїло господарське правопорушення та завдало ТОВ "Агатем" майнової шкоди.

За результатами розгляду господарської справи № 904/2848/14 (суддя Рудь І.А.) за позовом ТОВ "Агатем" до КП "Сансервіс" про стягнення заборгованості за договором на встановлення газобалонного обладнання № 10/01 від 10 січня 2013 року господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 15 липня 2014 року припинив провадження у справі, в зв'язку із повною сплатою відповідачем заборгованості в сумі 29 949,20 грн., згідно платіжного доручення № 2005 від 30 травня 2014 року.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач у встановлений строк свої зобов'язання за договором № 10/01 від 10 січня 2013 року виконав несвоєчасно, позивач просить суд стягнути з КП "Сансервіс" пеню у сумі 4 482,47 грн., інфляційні втрати у сумі 3 264,45 грн. та 3% річних у сумі 957,53 грн., згідно розрахунку, який додається до позовної заяви (а.с. 11 - 13).

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки з грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Враховуючи викладене, а також те, що договором не передбачено стягнення будь-якої пені, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 4 482,47 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 3 264,45 грн. та 3% річних у сумі 957,53 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі п. 2 договору № 14042014 від 14.04.14р., копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 58), позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача витрати по оплаті правової допомоги адвоката у сумі 2 000,00 грн., згідно квитанції № 020914 від 02.09.14р. (а.с. 60).

Матеріалами справи встановлено, що надані документи позивачем, які свідчать про його витрати, пов'язані з отриманням адвокатських послуг по складанню позовної заяви та участю адвоката у судових засіданнях, а саме: договір № 14042014 від 14.04.14р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1563 від 19.06.06р. та оригінал квитанції № 020914 від 02.09.14р. про оплату у сумі 2 000,00 грн.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат і згідно зі статтею 48 цього Кодексу вони визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Статтею 12 цього Закону передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Враховуючи вищевикладене, вимогу позивача щодо стягнення суми судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 547, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Сансервіс" (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, буд. 15, прим. 15; п/р 26001000083346 в ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ, МФО 300023, код ЄДРОПУ 30644336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агатем" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Горького, 10; п/р 26001000083346 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 34545609) - 3 264 (три тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 957 (дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 53 коп. 3% річних, 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрати за адвокатські послуги, 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.09.14р.

Суддя І.Ю. Дубінін