Постанова № 40511728, 08.09.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2014 року Справа № 813/5913/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,

представника позивача Матвійчук Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова до Головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.07.2014р. ВП № 44024811,

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі міста Львова (надалі-УПФУ у Галицькому районі м. Львова) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просить визнати протиправними дії державного виконавця при винесенні постанови від 30.07.2014р. про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП №4402811) та скасувати постанову державного виконавця від 30.07.2014р. про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП №4402811).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що виконання судового рішення, на підставі якого було відкрито дане виконавче провадження, має проводитись на підставі положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанови КМУ від 03.08.2011р. №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» виключно органами казначейства, відтак виконавчий збір з позивача не повинен стягуватись. Окрім цього позивач зазначив, що ним оскаржено до суду постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні даний позов підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачі участі повноважних представників в судовому засіданні не забезпечили, письмового заперечення не подали. Клопотань про розгляд справи без їх участі до суду не надіслали.

Відповідно до положень статті 128 КАС України справа вирішена на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 01.09.2010р. частково задоволено позов ОСОБА_2 до УПФУ в Галицькому районі м.Львова про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зокрема, визнано дії управління ПФУ в Галицькому районі м. Львова незаконними та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату гр. ОСОБА_2 пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 22.11.2007р. до 31.12.2007 р. та з 22.05.2008р. до 21.11.2008р.

На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист №2-2610 від 11.07.2011р.

15.07.2011р. державним виконавцем Сихівського ВДВС Львівського МУЮ відкрито виконавче провадження ВП № 27617370.

Управлінням ПФУ в Галицькому районі м. Львова здійснено нарахування суми заборгованості за вказаним рішенням, однак у зв'язку з відсутністю надходжень коштів з Державного бюджету України виплати стягувачу не проведено.

26.08.2011р. державним виконавцем закінчено виконавче провадження № 27617370 та встановлено, що рішення суду виконано в частині нарахування підвищення пенсії, а в частині виплати коштів рішення суду не виконано та виконати без участі боржника рішення суду не можливо, тому виконавчий лист підлягає поверненню до органу який його видав.

17.07.2013р. гр. ОСОБА_2 звернувся до Сихівського районного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі № 2-2610/10.

Ухвалою суду від 08.08.2013р. вказану заяву задоволено та ухвалено стягнути з управління ПФУ в Галицькому районі м. Львова пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 22.11.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 21.11.2008р. Позивачем оскаржено вказане рішення, проте апеляційна та касаційна скарги управління ПФУ в Галицькому районі м. Львова залишені без задоволення. 23.06.2014р. Сихівським районним судом міста Львова видано виконавчий лист № 464/6748/13-а, на підставі якого, постановою державного виконавця відділу ПВР УДВС ГУЮ від 14.07.2014р. ВП № 44024811 відкрито виконавче провадження.

У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду у наданий у постанові про відкриття виконавчого провадження строк, 30.07.2014р. державним виконавцем відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову від ВП № 44024811 про стягнення з боржника виконавчого збору.

При вирішенні справи суд керувався наступним.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, згідно з ч. 2 ст. 3 Закону, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В свою чергу Постановою КМУ від 03.08.2011р. №845, затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників.

Даний порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до ст. 19 Закону "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення

Як вбачається з положень статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору,накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

За ст. 2 ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:державний орган;державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Указом Президента України від 06.04.2012 р. № 384/201 1 затверджено положення про Пенсійний фонд України, відповідного до якого Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. УПФУ у Галицькому районі м. Львова є територіальним органом Пенсійного фонду України.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави суду дійти висновку, що стягнення за вищевказаним виконавчим документом проводиться відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011р. №845, відтак підстави для стягнення з боржника у виконавчому провадженні виконавчого збору відсутні.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не представлено доказів щодо правомірності своїх дій при винесенні спірної постанови.

Судом не береться до уваги твердження позивача щодо оскарження постанови провідкриття виконавчого провадження ВП №4402811, оскільки саме по собі оскарження вказаної постанови без наявності рішення, що набрало законної сили не несе жодного правового наслідку.

Відповідно до ч3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши подані докази та проаналізувавши положення вказаних норм законодавства, суд дійшов висновку, що у державного виконавця відсутні були підстави для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.07.2014р. ВП 440248112, відтак оскаржувана постанова винесена без належних на це підстав та підлягає скасуванню.

Крім цього, суд вважає за необхідне у резолютивній частині постанови у відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України зазначити про протиправність спірної постанови.

Щодо позовної вимоги про визнання дій державного виконавця при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору протиправними, суд заначає, що дії щодо винесення постанови, самі по собі (без постанови), не мають самостійного правового значення, не породжують у позивача жодних обов'язків, а отже й не порушують прав та інтересів позивача. У зв'язку з цим адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає..

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у вигляді судового збору зі сторін не стягуються.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Романа Н.О. від 30.07.2014р. ВП № 44024811 про стягнення з боржника виконавчого збору.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.