Вирок № 40510506, 18.09.2014, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Провадження № 274/5392/14-к

ВИРОК Провадження № 1-кп/0274/54/14

І м е н е м У к р а ї н и

18.09.2014 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді . . . . . . . . . . . . . Яковлєва О.С.

з участю секретарів . . . . . . .Савчук Т.С., Бондарчук Н.О., Архіпової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 274/5392/13-к про обвинувачення

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Пилипівка Чуднівського району Житомирської області, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, заміжньої, пенсіонерки, проживаючої та зареєстрованої в АДРЕСА_2 раніше не судимої,

за ч. 1 ст. 121 КК України,

з участю прокурорів . . . . . Паламарчука І.О., Лисюк Л.О., Кухарчука С.П., Ващука С.Є.

потерпілої . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_10

представника потерпілої . . . . . . . . . ОСОБА_11

захисника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ОСОБА_12

обвинуваченої . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_5,

в с т а н о в и в :

05 червня 2013 року близько 08 год. 30 хв. ОСОБА_5, знаходячись на автобусній зупинці поблизу Бердичівського кооперативного ринку по вул. Леніна, 13 в м. Бердичеві, на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_10 вирішила заподіяти останній тілесні ушкодження.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_5, тримаючи в правій руці жіночу сумку, нанесла ОСОБА_10 один удар сумкою в ліву частину обличчя. В результаті злочинних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження у вигляді контузії важкого ступеню: субкон'юктивального розриву склери лівого ока, гематоми верхньої повіки лівого ока, що є тяжкими тілесними ушкодженнями, як такі, що потягнули за собою втрату працездатності більш ніж на одну третину.

Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 визнається винною, передбачена ч. 1 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала, але показала, що раніше вона робила з потерпілою і у них склались неприязні відносини. Знає, що ОСОБА_10 68 років. Потерпіла характеризується негативно, в зв'язку з чим у тої склались неприязні відносини з багатьма людьми. Напередодні події у неї також був конфлікт з ОСОБА_10 04-05 червня 2013 року близько 08 години ранку вона вийшла на автобус, щоб поїхати за продуктами на базар. Зайшовши в автобус, побачила на передньому сидінні потерпілу. Підійшла, щоб запитати, чому та до неї чіпляється. ОСОБА_10 піднялась, вдарила її два рази кулаком правої руки в праву скроню і один раз в груди. Присутні в автобусі люди їх розвели. ОСОБА_10 все рівно продовжувала до неї сваритись, казала, що вона її запам'ятає, що ще їй зробить. Автобусом доїхали до базару. Виходили люди з автобусу, вийшла і вона, і потерпіла. Вона вирішила підійти до потерпілої, щоб запитати, що та хотіла сказати. Знову почався конфлікт. Потерпіла схопила її правою рукою за футболку, порвавши її, а лівою рукою намагалась вхопити за обличчя. ОСОБА_13, який їхав з ними в автобусі і також вийшов, намагався їх розборонити, стоячи між ними та відштовхуючи в різні сторони. Вона замахнулась своєю жіночою сумкою, в якій були лише гаманець і ключі. ОСОБА_13 опустив руку і вона машинально влучила потерпілій в лице сумкою. Сумка була у неї в правій руці, вона тримала її за ручки, удар прийшовся зліва направо. Після цього вона відразу розвернулась та пішла. Про те, що вибила око, не знала, крові у потерпілої не бачила. Не чула, щоб потерпіла, чи будь-хто інший кричав, в тому числі, що око вибили, кликав на допомогу. Від конфлікту вона сама була в шоковому стані, пішла на базар. Ніхто її не наздоганяв, нічого їй не говорив, вона також не говорила, що в око дала. Про те, що вибила око потерпілій, дізналась лише дні через три. Калічити потерпілу не хотіла. Перед потерпілою не вибачалась, так як боїться ту, бо люди розказують, що потерпіла обіцяла плеснути на неї кислоту. Розуміє, що зробила погано, кається.

Незважаючи на часткове невизнання вини обвинуваченою, вина ОСОБА_5 повністю підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що протягом року до події вона взагалі не віталась і не дивилась в бік ОСОБА_5 Обвинувачену знає давно, так як раніше працювала з тою і у них склались неприязні відносини. Вона є головою ОСББ „Ювілейний" і 03 червня 2013 року приїхала, привезла прибиральниці зарплату, зайшла до доньки на квартиру, поставивши велосипед біля під'їзду. Коли вийшла, побачила обвинувачену, яка сиділа біля під'їзду. Поруч грались діти. Вона сказала ОСОБА_5, щоб та забирала кооператив, на що обвинувачена, не дивлячись на дітей, встала та обізвала її нецензурними словами. Вона ж сіла на веломашину та уїхала. Наступного ранку, близько 08 години, на початку 9-ї, вона взяла розсаду та сіла на передні двері в автобус на зупинці „Сабурова". На зупинці „Раскової" в автобус сіла обвинувачена, після чого прийшла до неї і вдарила рукою в ліву сторону обличчя. Втрутився молодий хлопчина, який відтягнув ОСОБА_5 Доїхали на автобусі до центрального базару на вул. Леніна. Вона попросила ОСОБА_13, який також їхав в автобусі, допомогти винести пакети з розсадою. Вийшли через передні двері. В цей час ОСОБА_5 вискочила через середні двері автобуса та кинулась до неї, нанесла два удари долонею правої руки в ліву сторону обличчя. ОСОБА_13, щоб захистити її, став між ними, підняв руку. Протягом конфлікту вона ніяких дій відносно ОСОБА_5 не вчиняла, ОСОБА_13 також лише мовчки стояв між ними і не конфліктував з обвинуваченою і та нічого не мала до ОСОБА_13 Тоді обвинувачена щось поправила в своїй жіночій сумці, посунувши на кут сумки, після чого скрутила сумку трубочкою, в тому числі і ручки. Коли ОСОБА_5 підняла сумку, ОСОБА_13 опустив руку та відійшов, видно не бажаючи втручатись. І тоді обвинувачена нанесла їй удар зверху вниз сумкою в ліве око (під час допиту спочатку на запитання захисника потерпіла відповіла, що не знає, кого хотіла вдарити обвинувачена: її чи ОСОБА_13, але при подальшому допиті вказала, що хотіла вдарити саме її, так як ще в автобусі погрожувала їй вбивством і удар наносився на висоті її росту, а не росту ОСОБА_13, який є вищим). Вона тільки відчула біль і почула, що люди кажуть: „Ока немає". Йшла кров, ОСОБА_14 дала їй серветку і далі вона пішла до лікарні. Місяць вона лежала в лікарні, ока не стало. До цього часу вона лікується, відчуває постійний сильний біль. Коли на вулиці жарко, то око сльозиться, а коли холодно - протез примерзає. Через те, що око залишилось одне, на даний час у неї проблеми з сітчаткою на здоровому оці і вона сліпне. Обвинувачена ж постійно вдома, не вибачилась, насміхається з неї, веде себе нахабно, говорить, що їй нічого не буде і вона не вірить, що обвинувачена хворіє. При призначенні покарання просить покарати обвинувачену суворо, призначити їй покарання у виді позбавлення волі, як передбачено у статті.

Свідок ОСОБА_15 показала, що не знає ні обвинувачену, ні потерпілу. В червні 2013 року близько 08 години ранку вона їхала на роботу. Їхала в автобусі по вул. Раскової. До автобусу зайшла ОСОБА_5, побачила жінку, яка сиділа відразу за водієм. Це була ОСОБА_10 ОСОБА_5 почала висловлювати нецензурні слова на адресу потерпілої і почала пробиратись в автобусі до тієї. Підійшовши, обвинувачена намагалась вдарити ОСОБА_10 Потерпіла піднялась і намагалась відштовхнути ОСОБА_5 Якийсь чоловік - свідок, і інші люди відтягували ОСОБА_5 від потерпілої. Почувши конфлікт, водій зупинив автобус, зробив зауваження обвинуваченій. ОСОБА_5 трохи заспокоїлась, деякий час їхала тихо, але потім знову до самого ринку висловлювала нецензурні слова на адресу потерпілої. Потерпіла відповідала, але без матюків. На зупинці біля базару через вікно вона побачила, як потерпіла вийшла з автобусу через передні двері, а обвинувачена - через середні. Вийшовши з автобуса, ОСОБА_5 відразу підскочила до потерпілої і продовжила конфлікт. Під час цього конфлікту вона побачила, як обвинувачена замахнулась своєю чорною жіночою сумкою з металевою застібкою і вдарила потерпілу цією сумкою в голову. Удар прийшовся зверху вниз, в ліву частину голови, після чого потерпіла підняла руки до місця удару. Після цього обвинувачена розвернулась і пішла на базар. Коли ОСОБА_10 відняла руки від обличчя, там було видно кров. Люди навколо почали кричати, що вибили око. Через деякий час вона зайшла до павільйону на ринку, де побачила ОСОБА_5 Вона сказала обвинуваченій: „Ви ж вибили око!". На це обвинувачена відповіла, що так потерпілій і треба, а якщо вона буде виступати, то і вона отримає.

Як пояснив свідок ОСОБА_13, приблизно восени 2013 року близько 09 години ранку він їхав на роботу. В автобусі разом з ним їхали і обвинувачена, і потерпіла, обох з яких він давно знає. І раніше чув, що між тими виникали конфлікти, а в той день він став свідком такого конфлікту. В автобусі побачив ОСОБА_10, підійшов, почали розмовляти. Раптом з кінця автобусу підійшла ОСОБА_5 і почала сваритись з потерпілою, хоча остання ніби нічого не зробила, щоб її ображали. Він, як сусід, став між ними, щоб розборонити. ОСОБА_5 вела себе дуже агресивно, навіть молодому хлопцеві довелось її відтягувати за руку. Так доїхали до базару. Потерпіла попросила допомогти винести розсаду. Він згодився, допоміг винести, поставив біля автобусу. В цей момент помітив, що до потерпілої знову підійшла ОСОБА_5 і продовжила з'ясовувати стосунки. Він знову опинився між жінками і намагався їх розборонити. Ніяких активних дій при цьому не вчиняв, нікого не відтягував, рук не підіймав. До нього претензій не було, його не били і не мали бити. Оскільки поспішав на роботу і не хотів втручатись, намагався втекти. Лицем він був до потерпілої, обвинувачена знаходилась ззаду чи збоку. Ніяких ударів, тілесних ушкоджень він не бачив, а вискочив і пішов на роботу. І лише потім йому розповіли, що обвинувачена вибила око потерпілій, але сам цього не бачив.

З показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що вона знає обвинувачену та потерпілу давно, так як з 1976 до 1981 року працювала з ними. 05 червня 2013 року близько 08 години ранку вони всі їхали одним автобусом. Вона всю дорогу говорила по мобільному телефону зі своєю дочкою і тому на навколишня обстановку особливої уваги не звертала. Дійсно була якась перепалка на півдорозі, на вул. Раскової, ОСОБА_5 запитувала потерпілу, скільки та буде її зачіпати, обвинувачена з потерпілою сварились, люди в автобусі ще робили їм зауваження, що діти в автобусі. На базарі вона вийшла з автобусу на середні двері, продовжуючи говорити по телефону. Бачила, як виходив ОСОБА_13 через передні двері. Вона відійшла на декілька метрів до аптеки, де продовжувала розмовляти по телефону і тому сварки, бійки на зупинці, самого удару не бачила. Пам'ятає, що ніби якийсь чоловік намагався когось стримати, але чи обвинувачену, чи потерпілу, сказати не може. Коли вже закінчила розмовляти по телефону і йшла, бачила на обличчі у потерпілої кров, але до потерпілої не підходила, серветок не давала. До цього в автобусі на потерпілій тілесних ушкоджень не бачила.

Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що влітку чи навесні 2013 року близько 09-10 години ранку вона їхала в автобусі. Також в автобусі їхали ОСОБА_5 і ОСОБА_10 Під час поїздки була якась сварка спереду автобусу і водій ще зупиняв автобус та казав перестати сваритись, бо виставить з автобусу. На базарі вона вийшла з автобусу останньою. Стояло багато людей, які обступили потерпілу. Потерпіла трималась за око. Спочатку вона не зрозуміла, що трапилось, а коли підійшла - ОСОБА_5 вже стояла окремо та пішла в іншу сторону. Саму бійку не бачила, так як коли вийшла з автобусу, то вони вже не бились. У ОСОБА_5 в той день дійсно була жіноча сумка, чорного чи темно-синього кольору, квадратної форми, на вигляд порожня, так як була сплющеною.

Будучи допитаним за клопотанням захисту, свідок ОСОБА_17 показав, що саму подію не бачив, очевидцем не був, знає зі слів батька, але може сказати, що потерпіла веде себе провокативно, дістаючи людей. Про саму подію батько розповідав, що в той день їхав в автобусі з обвинуваченою і потерпілою. В самому автобусі між тими був конфлікт, який почала потерпіла. Вийшли з автобуса на базарі. Батько стояв до ОСОБА_10 лицем, а за спиною стояла ОСОБА_5, і батько чи то руку підняв і опустив, чи щось таке, батько цього точно не пам'ятає. Про удари батько не розказував. На його думку, обвинувачена вдарила потерпілу тому, що та її довела.

З показань допитаної за клопотанням захисту свідка ОСОБА_18 вбачається, що на початку червня 2013 року вона зустріла ОСОБА_5, яка йшла і плакала. Обвинувачена спитала, де приймає дільничний, розповіла, що її постійно ображає ОСОБА_10 Також, оскільки вона швачка, ОСОБА_5 принесла їй порвану футболку і, плачучи, розповіла, що за 2-3 дні до того підійшла до потерпілої, спитала ту, чого її чіпає. На це потерпіла почала ображати ОСОБА_5, бити, а коли вийшла з автобусу, потягнула обвинувачену за футболку і порвала її на плечах з обох сторін. Вона ж зашивала цю футболку обвинуваченої.

Свідок ОСОБА_19, будучи допитаною за клопотанням захисту, пояснила, що протягом 30 років проживає в одному районі з обвинуваченою і потерпілою. Обвинувачену може охарактеризувати лише позитивно, а з потерпілою у неї давно склались неприязні відносини. З приводу конфлікту ОСОБА_5 розповідала, що зайшла в автобус, а ОСОБА_10 її зачепила і розпочався конфлікт. Про деталі конфлікту їй нічого не відомо.

Крім того, вина ОСОБА_5 також підтверджується:

- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 05.06.13, з якого видно, що попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину ОСОБА_10 заявила про спричинення їй тілесних ушкоджень цього ж дня о 08 год. 30 хв. на автобусній зупинці біля кооперативного ринку громадянкою ОСОБА_5 (а.п. 22);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 531 від 18.07.13, відповідно до якого у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді контузії важкого ступеню: субкон'юктивального розриву склери лівого ока, гематоми верхньої повіки лівого ока. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмету, що можливо за обставин, вказаних у постанові, тобто при нанесенні одного удару жіночою сумкою в обличчя. Згідно таблиць процентної втрати працездатності, втрата зору на одне око тягне за собою втрату працездатності більш ніж на 1/3, що може відповідати тяжким тілесним ушкодження. Не виключається можливість утворення даних тілесних ушкоджень в час, вказаний в постанові, тобто 05.06.13 близько 08 год. 30 хв. (а.п. 27-28);

- даними протоколу огляду місця події від 09.08.13, при проведенні якого в Бердичівському МВ УМВС у ОСОБА_5 вилучено надану нею добровільно жіночу сумку з матерії чорного кольору, якою зі слів обвинуваченої вона нанесла удар потерпілій 05.06.13 (а.п. 42);

- даними протоколу слідчого експерименту від 10 серпня 2013 року з ілюстративною таблицею до нього, за участю потерпілої ОСОБА_10, відповідно до якого остання показала, яким чином ОСОБА_5 заподіяла їй тілесні ушкодження - тримаючи жіночу сумку в правій руці, нанесла цією сумкою удар зверху вниз в ліву частину обличчя, в ділянці лівого ока. Дані протоколу про місце, спосіб вчинення злочину та механізм дій ОСОБА_5 відповідають показанням потерпілої, свідка ОСОБА_15, висновку судово-медичної експертизи та іншим матеріалам провадження (а.п. 44-45);

- даними протоколу слідчого експерименту від 09 серпня 2013 року з ілюстративною таблицею до нього, за участю підозрюваної ОСОБА_5, відповідно до якого остання показала, яким чином заподіяла тілесні ушкодження потерпілій - замахнувшись своєю жіночою сумкою (на фото вона коричневого з чорним кольору), яку тримала в правій руці, нанесла цією сумкою один удар потерпілій в ліву частину обличчя. З фототаблиці вбачається, що удар наносився знизу вверх, але в цій частині дані протоколу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки статист, на якому ОСОБА_5 демонструвала нанесення удару, значно вищий як за неї, так і за потерпілу. В решті дані протоколу про місце, спосіб вчинення злочину та механізм дій відповідають показанням потерпілої, свідка ОСОБА_15, висновку судово-медичної експертизи та іншим матеріалам провадження (а.п. 46-47);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 629 від 27.08.13, згідно з яким, враховуючи локалізацію та характер виявлених тілесних ушкоджень, спричинення їх за обставин, вказаних як самою потерпілою, так і ОСОБА_5 при проведенні слідчих експериментів за їх участю, не виключається можливим (а.п. 49-50).

Показання обвинуваченої та доводи захисту про те, що тілесні ушкодження потерпілій були спричинені із необережності, ОСОБА_5 наносячи удар не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді вибиття ока потерпілій, хоча повинна і могла їх передбачити, а тому дії ОСОБА_5 потрібно кваліфікувати не за ч. 1 ст. 121 КК України, а за ст. 128 КК України, суд розцінює виходячи із наступного.

Так, відповідно до ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, а непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Захисником же визначається вина підзахисної у формі необережності, а саме у виді злочинної недбалості, тобто, як визначено у ч. 3 ст. 25 КК України, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

Досліджені у провадженні докази вказують на те, що ОСОБА_5 свідомо наносила удар сумкою, що нею самою і не заперечується. При цьому суд враховує, що обвинуваченою наносився удар стороннім предметом в життєво важливий орган - голову, ОСОБА_5 бачила куди вона наносить удар і свідомо наносила цей удар саме у це місце. Показання обвинуваченої в частині, що в момент нанесення удару між нею та потерпілою перебувала рука ОСОБА_13, який раптово її убрав, повністю спростовуються як показаннями потерпілої, так і свідків ОСОБА_15, яка до події не знала ні обвинуваченої, ні потерпілої, тобто її показання є об'єктивними, та самого ОСОБА_13, які заперечили наявність руки ОСОБА_13 перед потерпілою в момент нанесення удару. На цю ж обставину, що ОСОБА_5 не наносила удар по руці ОСОБА_13, свідчать і показання всіх інших допитаних у провадженні свідків, які підтверджують відсутність конфліктів у ОСОБА_5 з ОСОБА_13, відсутність дій ОСОБА_13 у відношенні до обвинуваченої, які б потребували від неї нанесення будь-яких ударів. Крім того, спрямованість умислу ОСОБА_5 на вчинення неправомірних дій саме щодо ОСОБА_10 підтверджується показаннями всіх свідків, які їхали разом в автобусі і які розповіли про агресивну поведінку ОСОБА_5 у відношенні до потерпілої. На це ж вказують і показання самої обвинуваченої, в яких вона зазначає, що і першого разу в автобусі, і другого разу на зупинці саме вона першою підходила до потерпілої, а не навпаки.

Щодо передбачення і свідомості припускання наслідків, то відповідно до висновку судово-медичної експертизи виявлені у потерпілої тілесні ушкодження у вигляді контузії ока виникли в результаті улару жіночою сумкою. Не від падіння, не від випадкового влучання стороннім предметом, а саме від свідомого удару. Наносячи удар потерпілій жіночою сумкою, ОСОБА_5 не могла не передбачати настання наслідків від удару стороннім предметом в обличчя, оскільки від такого удару в будь-якому випадку відбудуться різні шкідливі наслідки - садно, крововилив, втрата ока чи відчуття фізичного болю тощо. Так ці наслідки будуть різними за ступенем небезпеки, але вони можуть настати в будь-якому випадку, що не може не усвідомлювати будь-яка дієздатна фізична особа. Судом приймається до уваги показання обвинуваченої про те, що вона не бажала калічити потерпілу, але судом враховується, що наносячи удар сумкою в обличчя, обвинувачена, хоча і не бажала настання саме таких наслідків, але передбачала можливість настання шкідливих результатів від своїх дій, однак їй було все рівно, що це буде. За таких обставин кримінальна відповідальність настає за наслідки, що фактично настали.

Наведе дає можливість зробити загальний висновок про наявність у ОСОБА_5 вини у формі умислу, у видах непрямого та неконкретизованого, оскільки вона, наносячи удар жіночою сумкою в обличчя потерпілої, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала настання від своїх дій різних шкідливих наслідків і хоча не бажала втрати ока потерпілою, але свідомо припускала можливість настання певних невизначених суспільно небезпечних наслідків, до настання кожного з яких вона ставилась байдуже.

Суб'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, характеризується умисною формою вини. Умисел може бути як прямим, так і непрямим, що і є у даному кримінальному провадженні, тому дії ОСОБА_5 мають бути кваліфіковані саме за цією нормою кримінального закону.

На підставі викладеного, оцінивши наведені докази в їхній сукупності, суд вважає вину обвинуваченої ОСОБА_5 доведеною повністю та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, тобто тілесного ушкодження, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченій, суд визнає: часткове добровільне відшкодування завданого збитку. Суд не визнає такою обставиною щире каяття, оскільки ОСОБА_5 визнає вину лише частково, не вибачилась перед потерпілою та відшкодувала завдані збитки лише на невелику суму завданого навіть матеріального збитку.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченій, суд визнає: вчинення злочину щодо особи похилого віку.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд керується загальними засадами призначення покарання - ст. 65 КК України, і враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про особу винної та обставини, що пом'якшують і обтяжують її покарання.

Відповідно до ст. 12 ч.ч. 1, 4 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, є тяжким злочином.

Обвинувачена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, не притягувалась до адміністративної відповідальності, пенсіонерка, перебуває на обліку в онкологічному кабінеті Бердичівської ЦМЛ та в Житомирському обласному онкологічному диспансері з приводу захворювання правої грудної залози.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги санкцію статті, суд призначає покарання у виді позбавлення волі. Разом з тим, реальне відбуття обвинуваченою призначеної міри покарання, враховуючи, що обвинувачена є особою похилого віку, онкохворою, раніше не притягувалась ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, має позитивні характеристики, ніяким чином не сприятиме досягненню мети покарання, визначеній у ст. 50 КК України, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Враховуючи пенсійний вік обвинуваченої, відсутність джерел доходів крім пенсії, суд обмежений у виборі мір покарання, навіть при можливому застосуванні положень ст. 69 КК України. Саме тому, на думку суду, єдиною можливою формою призначення покарання є призначення покарання у виді позбавлення волі зі звільненням відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, що є достатнім і необхідним для досягнення мети покарання.

Обговоривши можливість застосування ст. 69 КК України, суд не знаходить підстав для такого застосування, оскільки всі пом'якшуючі покарання обставини враховані судом при призначенні покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про стягнення заподіяної злочином матеріальної шкоди судом задовольняється частково, а саме на лікування потерпілої на суму, яку підтверджено наданими документами (фіскальні чеки а.п. 74-78, 119, 153) та визнано обвинуваченою без врахування суми, яку було сплачено потерпілій обвинуваченою поштовим переказом 28.08.13 (а.п. 90). Судом не може бути стягнено кошти за сплачені потерпілою благодійні внески, оскільки їх внесення не має прямого причинного зв'язку із спричиненням шкоди злочином і є добровільним. Також судом не може бути стягнено на користь потерпілої витрати на правову допомогу, оскільки розмір таких витрат не підтверджено жодним із досліджених доказів. Разом з тим, суд частково задовольняє цивільний позов ОСОБА_10 щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 70000 грн. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує, що така шкода заподіяна злочинними діями обвинуваченої, враховує глибину, характер та обсяг душевних страждань потерпілої, яка втратила зір на одне око, вже ніколи не зможе відносити свій попередній стан здоров'я, вимушена прикладати постійні зусилля на збереження навіть того погіршеного стану здоров'я, який склався у неї внаслідок злочинних дій обвинуваченої, не отримала жодної моральної сатисфакції, вибачення з боку обвинуваченої. При цьому суд приймає до уваги вік, стан здоров'я обвинуваченої, її соціальний статус, керується принципом розумності і достатності, і вважає, що визначений розмір відшкодування є достатньою справедливою сатисфакцією.

Враховуючи задоволення цивільного позову, для його забезпечення суд за клопотанням цивільного позивача та її представника накладає арешт на майно обвинуваченої.

Дані про процесуальні витрати матеріали провадження не містять.

Підстав для зміни обраного щодо обвинуваченої запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, враховуючи призначене покарання, особу та поведінку обвинуваченої під час досудового розслідування і судового розгляду, до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням протягом 3 (трьох) років іспитового строку, якщо вона протягом визначеного судом строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

На підставі пп. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_5 (ід. номер НОМЕР_1) на користь потерпілої ОСОБА_10 1392 (одну тисячу триста дев'яносто дві) грн. 93 коп. матеріальної шкоди та 70000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди. Решту позовних вимог ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Накласти арешт на майно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1: на квартиру АДРЕСА_1.

Речовий доказ у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили: жіночу сумку з синтетичного матеріалу чорного кольору, яка передана на зберігання до камери зберігання речових доказів при Бердичівському МВ УМВС України в Житомирській області - конфіскувати.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченої ОСОБА_5 залишити попередній - особисте зобов'язання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченій та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий - суддя О.С. Яковлєв