Ухвала суду № 40508458, 08.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2014 року Справа № 876/4335/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року у справі №2-а-2423/09/0770 за позовом Приватного акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

23.04.2009р. Закрите акціонерне товариство «Мукачівський лісокомбінат» (далі-Товариство) звернулося з адміністративним позовом в суд до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі-ДПІ), правонаступником якої є Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Закарпатській області, та з врахуванням поданих уточнень просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №1221/23-01/274157/7963, №1222/23-01/274157/7964 та №1219/23-01/274157/7961 від 09.04.2009р.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року уточнений позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДПІ оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на підставі проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства по взаєморозрахункам з ПП ОСОБА_2 за період з 01.07.2008 року по 01.02.2009 року встановлено, що укладений між позивачем та ПП ОСОБА_2 договір, не спричинив реальних наслідків, оскільки постачання товару не здійснювалось, відповідні угоди, податкові та видаткові накладні потрібні били лише для формування валових витрат, податкового кредиту. Окрім того, спірні правовідносини були предметом досудової перевірки, в рамках якої допитувався ПП ОСОБА_2, проте при прийняті рішення судом не надана належна оцінка цим свідчення, та як наслідок прийнято неправосудне рішення.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи, що у відповідності до вимог ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та заперечення позивача на апеляційну скаргу в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 23.03.2009р. по 27.03.2009р. ДПІ проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаєморозрахункам з ПП ОСОБА_2 за період з 01.07.2008 року по 01.02.2009 року, якою встановлено порушення п.п.5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.9, п.5.3, ст.5 Закону України №283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 83645,00 грн., в тому числі за III квартал 2008 року на суму 68076,00 грн., за IV - й квартал 2008 року на суму 15569,00 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №168), в результаті чого донараховано податок на додану вартість (далі-ПДВ) в сумі 40677,00 грн., в тому числі за липень 2008 року в сумі 40677,00 грн. та п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст.7 Закону №168, в результаті чого зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 186421,00 грн., в тому числі за вересень 2008 року в сумі 96087,00 грн., за жовтень 2008 року в сумі 90334,00 грн., що викладено в акті перевірки №677/23-01/00274157 від 01 квітня 2009 року.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 9 квітня 2009 року №1221/23-01/274157/7963, яким визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ на суму 40677,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 20338,50грн.; №1219/23-01/274157/7961, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 186421,00 грн.; №1222/23-01/274157/7964, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств на суму 83645,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 23536,60 грн., з якими не погодилось Товариство оскарживши їх до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит. Пунктом 7.4 статті 7 Закону №168 визначено поняття податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Підпунктом 7.7.1 та 7.7.2 п.7.1 ст.7 Закону № 168 законодавцем визначено поняття по порядок бюджетного відшкодування. Враховуючи те, що сума ПДВ, яка віднесена платником податку до складу податкового кредиту, є величиною, яка впливає на суму бюджетного відшкодування цього податку, суд, вирішуючи питання про наявність у особи права на бюджетне відшкодування ПДВ, повинен встановити факт правомірності формування податкового кредиту такого платника податку за відповідні періоди.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПП ОСОБА_2 укладено Договір від 28.07.2008 року за № 01/08/08, у відповідності до якого ПП ОСОБА_2 продає, а позивач купує пиловник буковий 1-гатунку А, пиловник буковий 1-гатунку В, пиловник буковий 2-гатунку, пиловник буковий 3-гатунку, техсировину, пиловник хвойний, техсировина хвойна, дрова хвойні в довготі. Загальна кількість поставленого товару складає близько 100 м. куб. щомісяця. Предмет даного договору пов'язаний з предметом діяльності Товариства

У відповідності до п. 2 Договору від 28.07.2008 року за № 01/08/08, товар може поставлятися транспортом позивача або ПП ОСОБА_2, витрати на паливо при поставці товару несе ПП ОСОБА_2 Крім того, зобов'язання ПП ОСОБА_2 по поставці товару вважаються виконаними після підписання акту прийому - передачі товару по кількості та якості на складі позивача. Позивач зобов'язується прийняти товар на протязі одного робочого дня і видати акт прийому - передачі товару ПП ОСОБА_2

Як встановлено ДПІ під час перевірки, на виконання умов договору Товариством перераховано ПП ОСОБА_2 кошти, що стало підставою виписки податкових накладних.

Закарпатським окружним адміністративним судом за позовом ДПІ до Товариства та ПП ОСОБА_2 у справі №2а-3653/09/0770 про стягнення заборгованості у сумі 332 308,00 грн., яка виникла у зв'язку з укладенням нікчемного Договору від 28.07.2008 року за №01/08/08 встановлено, що суми коштів в розмірі 1 723 000,00грн. були повернені на поточний рахунок Товариства та відповідно надано розрахунки кількісних та вартісних показників до податкових накладних за період серпня-вересня 2008 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.10.2010 року по справі №2а-3653/09/0770, яка залишена без змін Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог ДПІ відмовлено, що у відповідності до вимог ст.72 КАС України не підлягає доказуванню.

Як вбачається з постанови про закриття кримінальної справи від 23.04.2009р., складеної після проведення позапланової виїзної перевірки, слідчим податкової міліції встановлено, що вході проведення дослідчої перевірки проведено документальну перевірки ПП ОСОБА_2, за наслідком якої встановлено відсутність порушень діючого законодавства України з боку підприємця, в частині декларування та сплати ним ПДВ.

В постанові про закриття провадження у справі також зазначено, що службовими особами Товариства, на підставі наданих ПП ОСОБА_2 рахунків кількісних та вартісних показників до податкових накладних, складено та подано до ДПІ Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з самостійно виявленими помилками, відповідно до яких, суми податкового кредиту з ПДВ, які були заявлені до бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень-жовтень 2008 року самостійно зняті з бюджетного відшкодування та відкореговано суми податкового кредиту та суми рядка 26 податкової декларації з ПДВ. Докази того, що дана постанова скасована прокурором Закарпатської області матеріалах справи не містять.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Слід зауважити, що Наказом ДПА України від 11.06.2004р. №327, яким затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який був зареєстрований в Мінюсті 25.08.2005р. за №925/11205 згідно п.1.7 якого, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Як це зазначено в п.2.3.4 цього наказу, не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджуючих доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Аналіз досліджуваного акта перевірки в контексті постанови про закриття провадження у справі, дає можливість колегії суддів дійти висновку, що такий не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством, і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій та без оцінки факту коригування показників декларації з ПДВ по факту повернення коштів як передоплати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Договір від 28.07.2008 року за № 01/08/08 укладений між позивачем та ПП ОСОБА_2 відповідає вимогам, встановленим ст. 638 ЦК України.

Аналізуючи вище викладене колегія суддів зазначає, що ДПІ не доведено жодними належними та допустимими доказами заниження податку на прибуток в сумі 83 645,00грн. за III та IV квартал 2008 року, зменшення суми податкового кредиту за липень 2008 року в сумі 40677,00 грн. та зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 186421,00 грн. за вересень та жовтень 2008 року по Договору від 28.07.2008 року за №01/08/08, укладено Товариством з ПП ОСОБА_2, який в судовому порядку недійсним не визнавався та суми ПДВ по факту передоплати згідно якого Товариством відкореговані на підставі поданих до ДПІ уточнюючих розрахунків.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року у справі №2-а-2423/09/0770- без змін.

Ухвала набирає законної з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 12.09.2014р.