Ухвала суду № 40506153, 10.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/36513/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 по справі №2а-0570/3758/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.02.2011 №0000101502/0/1422/15-213/34604386/10.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Будьонівському районі міста Донецька 18.06.2011 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.07.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Будьонівському районі міста Донецька посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» подано засобами телекомунікаційного зв'язку до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року разом із реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

На підтвердження прийняття декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року позивачем отримано від відповідача другу квитанцію із реквізитами прийнятого документа.

Листом від 21.08.2010 №11089/10/15-213 Державна податкова інспекція у Будьонівському районі міста Донецька повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» про невизнання декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року у зв'язку із її заповненням всупереч порядку заповнення відповідної звітності.

На вказаний лист позивачем було надано відповідь від 07.09.2010 №1508 з повідомленням, що у випадку неправильного заповнення податкової декларації платнику податків має бути направлена друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі міста Донецька проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» з питань своєчасності подання податкової звітності по податку на додану вартість, за наслідками якої складено акт від 08.02.2011 №85/15-211/34604386.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року та несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі міста Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2011 №0000101502/0/1422/15-213/34604386/10, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00грн.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно до вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Підпунктом 4.1.2. пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

За приписами частини п'ятої підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Форма податкової декларації визначена Порядком заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 положення якого кореспондуються з вимогами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Пунктом 4.3 вказаного Порядку передбачено аналогічні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підстави для невизнання податкової звітності податковим органом.

Вказаними нормами передбачено вичерпні умови, невиконання яких надає право податковому органу не визнати податкову декларацію як таку, а саме: не зазначення у декларації обов'язкових реквізитів, не підписання її відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

Відповідно до пункту 1 Інструкції про подання електронної податкової звітності, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011, квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді;

квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Згідно з пунктом 7.6 зазначеної Інструкції якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження прийняття декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» отримано від Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька другу квитанцію про прийняття податкової звітності.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» своєчасно та є прийнятою відповідачем в електронному вигляді.

Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» подано засобами телекомунікаційного зв'язку до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року разом із реєстром виданих та отриманих податкових накладних, прийняття податкової декларації та реєстру підтверджено відповідними квитанціями №2, з яких вбачається, що ці документи були доставлені до районного рівня ДПА України 19.01.2011.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо своєчасності подання товариством декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин щодо своєчасного подання позивачем податкової звітності, висновки судів попередніх інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька від 08.02.2011 №0000101502/0/1422/15-213/34604386/10, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00грн., є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 по справі №2а-0570/3758/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв