Ухвала суду № 40505965, 04.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2014 року м.Київ К/800/59689/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Логвиненко А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Севастопольської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03 вересня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія» до Севастопольської міської ради про визнання частково протиправним та скасування окремих умов пункту рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія звернулось до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради про визнання частково протиправним та скасування окремих умов п.2.2 рішення ХІ сесії Севастопольської міської Ради від 18 червня 2013 року №5764 «Про внесення змін до договору оренди від 15 квітня 2005 року, зареєстрованого 29 травня 2005 року за №298, земельної ділянки загальною площею 1,4965 га, розташованої по пр-ту Октябрьської Революції,48, переданої для будівництва та обслуговування громадсько-торгового центру ТОВ «Опт-Індустрія», якими передбачається внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині викладення п.4.1 в редакції, відповідно до якої річна орендна плата за користування земельною ділянкою з 07 лютого 2012 року до моменту державної реєстрації додаткової угоди, встановлюється відповідно до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням міської Ради від 14 жовтня 2003 року №1348 (із змінами і доповненнями) у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рада не мала право приймати рішення, яким фактично в односторонньому порядку збільшила нормативну ставку орендної плати з 3% до 5% від нормативної оцінки земельної ділянки за минулий період, що не відповідає вимогам ст.30 Закону України «Про оренду землі», ст.58 Конституції України, ч.2 ст.5 Цивільного кодексу України, ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано п.2.2 рішення ХІ сесії Севастопольської міської Ради від 18 червня 2013 року №5764 «Про внесення змін до договору оренди від 15 квітня 2005 року, зареєстрованого 29 травня 2005 року за №298, земельної ділянки загальною площею 1,4965 га, розташованої по пр-ту Октябрьської Революції,48, переданої для будівництва та обслуговування громадсько-торгового центру ТОВ «Опт-Індустрія», в частині викладення п.4.1 договору в редакції, за якою річна орендна плата за користування земельною ділянкою з 07 лютого 2012 року до моменту державної реєстрації додаткової угоди, встановлюється відповідно до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради від 14 жовтня 2003 року №1348 (із змінами і доповненнями) у розмірі 5% (п'яти відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Севастопольська міська рада звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та закрити провадження.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржуване рішення щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки є актом індивідуальної дії, прийнятим радою як колегіальним представницьким органом місцевого самоврядування у якості волевиявлення сторони за господарським договором, у якому міська рада виступає як рівний учасник земельних відносин, реалізуючи свої права власника земельних ділянок. Тому вважає, що спір не може бути розглянутий за правилами встановленими КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія» у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15 квітня 2005 року між відповідачем - Севастопольською міською Радою (орендодавець) та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія» (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець відповідно до рішення Севастопольської міської Ради від 19 жовтня 2004 року №288 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування громадсько-торгового центру з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови, наданих для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, розташовану у м.Севастополі по пр.Октябрьської Революції.

Згідно п.2.1 договору об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 1,4965 га.

Відповідно до п.3.1 договору договір укладений строком на 25 (двадцять п'ять) років.

У п.4.1 договору сторони узгодили, що річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради №1348 від 14 жовтня 2003 року (далі - Методика) у розмірі 2,5% (двох з половиною відсотків) від грошової оцінки земельної ділянки.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Севастопольському міському головному управлінні земельних ресурсів 29 червня 2005 року за №298.

Додатковою угодою до договору оренди від 06 квітня 2010 року сторони встановили, що річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% (трьох відсотків) від грошової оцінки земельної ділянки.

18 червня 2013 року Севастопольською міською Радою прийнято рішення № 5764 «Про внесення змін до договору оренди від 15 квітня 2005 року, зареєстрованого 29 червня 2005 року за №298, земельної ділянки загальною площею 1,4965 га, розташованої по пр.Октябрьської Революції,48, переданої для будівництва та обслуговування громадсько-торгового центру ТОВ «Опт-Індустрія», яким внесено зміни до вказаного договору, зокрема, пунктом 2.2 рішення п.4.1 договору викладений у такій редакції:

« 4.1 Річна орендна плата за користування земельною ділянкою:

- з 07 лютого 2012 року до моменту державної реєстрації даної додаткової угоди, встановлюється відповідно до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради від 14 жовтня 2003 року №1348 (із змінами і доповненнями) (далі - Методика) у розмірі 5% (п'яти відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- з моменту державної реєстрації даної додаткової угоди до введення об'єкта в експлуатацію, встановлюється відповідно до п.288.5.1 ст.288 Податкового кодексу України у розмірі 3% (трьох відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- після введення об'єкта в експлуатацію, для частини об'єкта - під багатоквартирними житловими будинками, встановлюється відповідно до Методики у розмірі 0,09% (нуль цілих дев'ять сотих процентів) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, для частини об'єкта - під громадсько-торговим центром, у розмір 5% (п'яти відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, пропорційно їх площі у загальній площі об'єкта.»

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоуправління базується на принципах народовладдя, верховенства права, законності, гласності, виборності, колегіальності.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст.13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.14 Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі», у редакції, що діяла у період укладення між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки, встановлено істотні умови договору оренди землі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як передбачено ст.30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Також, ст.188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при недосягненні згоди між сторонами щодо змін договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Судами вірно відзначено, що умови договору оренди земельної ділянки, у тому числі щодо розміру орендної плати (істотна умова договору), можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін, їх зміна рішенням органу місцевого самоврядування в односторонньому порядку є неправомірною, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення рад в оскаржуваній частині.

Розглядаючи справу по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З такою позицією погоджується також колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Конституційний Суд України в Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що органи місцевого самоврядування у земельних відносинах з громадянами та юридичними особами, в тому числі щодо вирішення питань розпорядження, передачі у власність, у користування земельних ділянок, а також їх вилучення, виступають виключно як суб'єкти владних повноважень.

Земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Предметом позовних вимог у даній справі є оскарження окремих положень рішення Севастопольської міської Ради, яка виступала як суб'єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин.

Така ж сама позиція була висловлена і Пленумом Вищого адміністративного суду України в пункті 12 постанови від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Севастопольської міської ради відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03 вересня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді