Ухвала суду № 40504523, 17.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2014 рокусправа № 808/1338/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року

у справі № 808/1338/14

за позовом управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області

до ОСОБА_1

про стягнення надмірно отриманої допомоги на дітей одиноким матерям,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої субсидії на житлово-комунальні послуги в розмірі 7443,00 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надійшло, а тому відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

30 липня 2010 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. До частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України внесено зміни, відповідно до яких: «Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів».

Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У відповідності до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України -адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи вбачається, що управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області звернулося до суду з адміністративним позовом 13 лютого 2014 року. Разом з позовом подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строків звернення до суду, оскільки позивачем не було наведено поважних причин для поновлення такого строку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідачу, на підставі її особистої заяви від 28 січня 2002 року, призначено та виплачувалася допомога на дитину одиноким матерям до 18 років, а саме на ОСОБА_2, якого усиновлено 12 вересня 2007 року.

Управлінням соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області виявлено факт порушення позивачем вимог законодавства, а саме: у зв'язку з несвоєчасним поданням відомостей про зміну свого правового статусу та статусу її утриманців ОСОБА_1 незаконно отримала грошову допомогу у розмірі 7793,00 грн.

При цьому, позивач зазначає, що факт заборгованості встановлено 13 жовтня 2010 року, що підтверджується заявою ОСОБА_1, відповідно до якої, відповідач визнав суму боргу та зобов'язався повертати борг частинами.

29 листопада 2010 року, згідно платіжного документу, ОСОБА_1 сплачено в рахунок погашення боргу 350,00 грн. Більше від відповідача грошових коштів, в рахунок погашення боргу, не надходило.

Таким чином, управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про порушення свого права повинно було дізнатися ще у грудні 2010 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області на те, що заявою відповідача від 13 жовтня 2010 року ОСОБА_1 ввела позивача в оману і тому пропущення строку позовної давності сталось не з вини управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області є необґрунтованими, оскільки відповідач 29 листопада 2010 року частково сплатив суму боргу та після цього суму заборгованості більше не повертав, отже у позивача право на звернення до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості з'явилось наступного місяця, в якому відповідач мав здійснити наступну проплату суми боргу.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо залишення позовних вимог без розгляду.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 199, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області - залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим